Коротка історія кафедри електричних машин

КАФЕДРІ «ЕЛЕКТРИЧНІ МАШИНИ»

НТУ «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» 100 РОКІВ

21 січня 1921 року – 21 січня 2021 року

У різні часи університет, до якого входить кафедра електричних машин, мав різні назви і, відповідно, вона народилася й працювала в Харківському технологічному інституті, з 1929 року – в Харківському політехнічному інституті, з 1930 року – в Харківському електротехнічному інституті, з 1949 року знов в Харківському політехнічному інституті, з 1994 року – в Харківському державному політехнічному університеті, з 2000 року і по теперішній час – в Національному технічному університеті «Харківський  політехнічний інститут» (НТУ «ХПІ»).

В межах зазначених структур кафедра теж змінювала «прописку»: 21 січня 1921 р. в Технологічному інституті відкрився електротехнічний факультет. Кафедра народилася і почала працювати разом із ним в один день. Першим деканом факультету став вчений-практик, ерудит, засновник наукової школи в галузі електротехніки України професор П.П. Копняєв. Він же очолив і кафедру електричних машин.

В 1951 році електротехнічний факультет розділено на електромашинобудівний та електроенергетичний факультети, і кафедра увійшла до факультету, який був названий фактично на її ім’я.

В 2018 році при реструктуризації університету створено Навчально-науковий інститут енергетики, електроніки та електромеханіки (Е-інститут), і кафедра електричних машин разом із ще шістнадцятьма кафедрами відповідного профілю опинилися у ньому.

На тлі усіх змін кафедра от вже 100 років залишається  кафедрою електричних машин.

Періоди життя різних навчальних установ багато у чому визначаються керівниками та їхніми командами, які діяли у ці періоди: для інституту або університету – це директор або ректор, для факультету – це декан, для кафедри – це завідувач.

У цьому сенсі кафедра електричних машин за сторіччя прожила сім періодів, у які нею керували сім завідувачів: професори Копняєв Павло Петрович (1921–1930 рр.), Штурман Григорій Ісайович (1930–1933 і 1945–1950 рр.), Скоморохов Олександр Олександрович (1933–1941 рр.), Рогачов Іван Сергійович (1950–1970 рр.), Яковенко Василь Олександрович (1970–1989 рр.), Осташевський Микола Олександрович (1989–2004 рр.) і Мілих Володимир Іванович (з 2004 р. і дотепер).

Таким чином, вся столітня історія кафедри пролягла між першим і сьомим завідувачами, які представлені на світлинах.

Якщо порівнювати кафедри НТУ «ХПІ», то наша кафедра має доволі велике хазяйство, яке було закладено ще за часів П.П. Копняєва. Загальна площа її приміщень становить 940 кв.м, у тому числі – 600 кв.м займають навчальні лабораторії та аудиторії.

Значним є і перелік приміщень кафедри: Великий лабораторній зал, лабораторія мікромашин, комп’ютерний клас, науково-дослідна лабораторія з випробувальним стендом, генераторна станція, майстерня із електрообладнанням для ремонтних робіт, кабінет завідувача кафедри, дві кімнати викладачів, три навчальні аудиторії, кімната навчально-допоміжного персоналу (канцелярія), комірна для обладнання та матеріалів, інші допоміжні приміщення.

Головне призначення кафедри електричних машин, як і інших кафедр університету, – навчати студентів і підготовлювати фахівців до праці в різних сферах економіки і науки України та зарубіжжя.

У цьому сенсі нашим головним профілем є спеціалізація – електричні машини (генератори та двигуни), які мають надзвичайно широке розповсюдження. До нашої уваги належать також трансформатори, які у кількісному вираженні мають ще більше застосування. Немає жодної галузі промисловості, сільського господарства, транспорту, де б не працювали електричні машини і трансформатори різних розмірів і потужностей.

Натепер кафедра електричних машин входить до галузі знань 14 «Електрична інженерія» і, більш вузько – до спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка». І вже тут кафедра профілює спеціалізацію «Електричні машини» у межах освітньої програми «Електромеханіка».

Команда, або колектив кафедри електричних машин величина не постійна – час від часу змінюється. До складу науково-педагогічних працівників кафедри, що прийшовся на ювілейний рік, входять: завідувач кафедри д.т.н., проф. Мілих Володимир Іванович; професор, к.т.н. Шевченко Валентина Володимирівна; доценти, к.т.н. Дунєв Олексій Олександрович, Єгоров Андрій Володимирович (заступник завідувача кафедри), Маслєнніков Андрій Михайлович, Шайда Віктор Петрович, Юр’єва Олена Юріївна, ст. викладачі Шилкова Лариса Василівна та Потоцький Дмитро Васильович.

Основними напрямками наукової діяльності кафедри є розвиток теорії, науково-методичних основ та створення практичних рекомендацій щодо удосконалення електричних машин різних типів для підвищення їхнього технічного рівня, енергоефективності та надійної роботи в різноманітних електроприводах та електроенергетичних системах.

Разом з вже представленими завідувачами кафедри її наукові школи розвивали професори, д.т.н. В.Я. Елксніс, Ю.Д. Новиков, В.П. Толкунов; професори, к.т.н. В.М. Іваненко, В.В. Шевченко і В.Д. Юхимчик, д.т.н. В.В. Наній, доценти, к.т.н. Б.О. Єгоров, В.Г. Любарцев, В.А. Макаренко, І.С. Щукін та інші.

У кафедри завжди були надійні партнери – провідні електромашинобудівні підприємства Харкова та країни – ДП «Завод «Електроважмаш», АТ «Електромашина», ДП «ХАКБ», ТОВ «ХЕМЗ», ТОВ НВО «Вертикаль», ТОВ «СКБ Укрелекромаш», ТОВ НВК «Спеценергосервіс», ТОВ «Укртехнологіясервіс», ПАТ «Електромотор», ТОВ «Фірма «ТЕТРА, LTD», Завод «Укрелектроремонт», Маріупольській металургійний комбінат ім. Ілліча, Дніпропетровський агрегатний завод, а також Магдебурзький університет Отто фон Геріке (Німеччина).

Перший випуск студентів кафедри відбувся у 1924 році. У подальшому за сторіччя підготовлено понад 3000 інженерів для України та СРСР, і понад 110 – для Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америк.

Випускники кафедри займали державні посади, серед яких: Борисенко М.І. – голова Комітету з енергетики та електроніки СРСР; д.т.н., проф. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР Бертінов А.Й. – начальник Технічного управління, голова Технічної ради Наркомату електротехнічної промисловості СРСР; к.т.н. Борушко В.С. – заступник Міністра електротехнічної промисловості СРСР; д.ек.н. Бєлоус М.П. – начальник обласного управління промисловості, транспорту і зв’язку Харківської обласної адміністрації, генеральний директор науково-виробничого об’єднання «Укрелектромаш» (Харків).

Ряд випускників стали головними інженерами, головними конструкторами, головними технологами, генеральними директорами, начальниками відділів й інших структур підприємств електромашинобудівної та інших галузей. Велика когорта захистила кандидатські та докторські дисертації, стали доцентами, професорами та завідувачами кафедр, у тому числі кафедри електричних машин ХПІ (Штурман Г.І., Рогачов І.С., Яковенко В.О., Мілих В.І.). Багато випускників нагороджені орденами і медалями, державними почесними знаками.

Серед наших випускників можна виділити таких керівників високого рангу: Бендіков Л.Я. – директор Харківського електротехнічного інституту, директор заводу «Уралелектротяжмашина» (Свердловськ); Грінченко М.Г. –  директор  Науково-дослідного інституту «Електроважмаш»; Калініченко С.П. – д.т.н., проф., директор Спеціального конструкторського бюро «Електробур» (Харків); Барський В.О. – д.т.н., проф., головний конструктор – голова Правління Міжнародного консорціуму «Енергозбереження» (Харків); Борзяк Ю.Г. – к.т.н., головний інженер Харківського електромеханічного заводу, головний інженер Спеціального КБ ВО «Укрелектромаш»; Вареник А.Ф. – директор Харківського заводу «Електромашина», директор інституту «Укрндіпроелектромаш»; Ткаченко В.П. – к.т.н., заступник директора виробничого об’єднання «Укрелектроремонт», генеральний директор ВАТ «Потенціал» (Харків); Лапцевич Ф.Ф. – к.т.н., генеральний директор заводу «Укр-електромаш» (Харків); Бочаров В.Г. – директор, Голова Наглядової ради ВАТ «Електромашина» (Харків); Іванов В.П. –  директор, голова правління  Кримського електроремонтного заводу (Севастополь); Василенко С.О. – начальник НД і ПК відділення ДП «Завод «Електроважмаш», генеральний директор ТОВ «Емтеко інжиніринг груп»; Шевченко А.П. – головний інженер ДП «Завод «Електроважмаш»; Бондаренко В.Г. – генеральний директор ПАТ «Електромашина», Шахін Іссам (громадянин Лівану) – к.т.н., директор компаній «Зайнун» та «Огаріт»; Шуфані Саід Таніос (громадянин Лівану) – засновник і директор компаній «Іташ», «Індастрі», «Варіант», має почесне звання «Заслужений працівник промисловості України»; Сергієнко С.А. – директор ТОВ «Харківський електромашинобудівний завод».

Видатні випускники кафедри отримали державне визнання: Красношапка М.М. – лауреат Державної премії СРСР, Заслужений діяч науки і техніки УРСР, нагороджений воєнними і трудовими орденами і медалями; Явлинський Н.А. – лауреат Державних премій СРСР 1949 та 1958 років, нагороджений багатьма воєнними орденами; лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки к.т.н. Черемісов І.Я., д.т.н., проф. Кузьмін В.В., Ракогон В.Г., д.т.н. Зозулін Ю.В., Грубой О.П. (має звання «Заслужений машинобудівник України»), к.т.н. Кобзар К.О., Вакуленко О.М.

Підтримують високий імідж кафедри і сучасні її студенти. З 2008 і до 2020 року у Всеукраїнських конкурсах студентських наукових робіт вони ставали переможцями 83 рази і посіли 37 перших, 28 других і 18 третіх місць. У Всеукраїнській студентській олімпіаді вони вибороли в особистому заліку 14 призових місць (7 перших, 3 других та 4 третіх), у командному заліку відповідно 11 (7, 2, 2). Це одні з найкращих показників серед кафедр НТУ «ХПІ».