Науково – дослідницька робота кафедри, очолюваної Б.Н. Тютюнниковим в перші післявоєнні роки (1945-1956) тісно пов’язана з насущними проблемами промисловості.
З перших днів повернення ХХТІ в місто Харків колектив кафедри технології жирів включився в роботу по наданню допомоги підприємствам, що відновлюються після їх руйнації.
Так, наприклад, надана технічна допомога (доц. М.П. Беспятов) першому Харківському миловарному заводу в проектуванні й будівництві цеху туалетного мила. Технічна допомога надана також гідрозаводу (м. Харків).
У цей період, до середини 50-х років, роботи велися по трьом основним напрямкам: гідрогенізація жирів, миловаріння й оліфоварення. Велике народно-господарське значення мало здійснення з ініціативи Б.Н. Тютюнникова й з його участю методу безперервної гідрогенізації жирів. У розробці цього методу з боку кафедри брав участь доцент М.К. Якубов та інженери Харківського жирового комбінату: А.М. Жарський, Т.М. Новикова, С.Д. Копиленко, Г.І. Тесленко, І.І. Округов, Т.І. Гладка й ін. Метод був успішно впроваджений на Харківському жировому комбінаті, а потім на всіх великих гідрогенизаційних заводах Радянського Союзу. Завдяки значному збільшенню продуктивності праці на заводах при переході їх на безперервний метод, відпала необхідність будівництва 7 запроектованих підприємств, вартістю 11 млн. крб. Економічний ефект використання даного методу (до 1980 року) склав 40 млн. крб. За цю роботу в 1968 році Державна премія СРСР була присуджена проф. Б.Н. Тютюнникову, інженерам Харківського жирового комбінату А.М. Жарському, Т.М. Новиковій, С.Д. Копиленку, Г.І. Тесленку.
Другий напрямок робіт цього ж періоду належить до області миловаріння. Поряд з теоретичними дослідженнями, активно проведеними доцентом М.П. Беспятовим розвивався комплекс технологічних робіт, що дав широко використовувані результати в промисловості. З них особливо слід відзначити конструювання апаратів ТНБ-1 і ТНБ-2 ( автори Б.Н. Тютюнников, П.В.Науменко, М.П. Беспятов) для безперервного варіння господарського мила з використанням відходу виробництва – вуглекислого газу для одержання харчової вуглекислоти.
Професором Б.Н. Тютюнниковим і доцентом М.П. Беспятовим була розроблена й впроваджена нова апаратура для виробництва пральних порошків на Харківському миловарному заводі №3.
В галузі оліфоваріння проводилися роботи в напрямку заміни харчових масел для цих цілей синтетичними матеріалами. Значним досягненням була розробка рецептури й методу виготовлення синтетичної оліфи на основі нафтових бітумів, так званого лаку ЮЖНІІ для антикорозійних покритів по металу. За розробку цього лаку проф. Б.Н. Тютюнников і доц. кафедри З.І. Бухштаб в 1949 році були нагороджені похвальними грамотами Мінважбуду і їхня робота була визнана гідною премії Мінважбуду, а потім у зв’язку із широким впровадженням лаку на відбудованому заводі Запоріжсталь Б.Н. Тютюнников і доц. кафедри З.І. Бухштаб нагороджені медалями “За відновлення чорної металургії півдня”.
За період після відновлення ХПІ (п’ятдесяті і вісімдесяті роки) робота на кафедрі проводилася по 4 основним напрямкам: переробка жирів, миловаріння, синтетичні жирні кислоти, спирти й миючи засоби, жиродобування. У 1956 році при кафедрі організована держбюджетна лабораторія хімії жирів, що нараховувала 14 співробітників (науковий керівник проф. Б.Н. Тютюнникова, провідні співробітники к.т.н. І.Є. Папер і Новицька, в подальшому к.т.н. І.В. Богдан, к.т.н. І.М. Демидов, Л.В. Гасюк, к.т.н. В.К. Тимченко, А.К. Зябченкова).
В області гідрогенізації проводилися теоретичні дослідження з механізму гідрування, дії каталізаторів, а також роботи в напрямку одержання твердих жирів із заданими властивостями на основі гідрування й переетерифікації. Особливий інтерес представляють роботи, виконані доц. І.В. Богдан, Л.І. Гречішніковой, к.т.н. Ц.Є. Папером.
В галузі миловаріння проводили роботи, пов’язані з удосконаленням процесу розщеплення жирів, дослідженням властивостей мильних розчинів, з’ясуванню механізму миючої дії. Цю роботу на кафедрі до 1968р. очолював д.т.н. М.П. Беспятов. Ним розвинено Харківську школу фізико-хімії миючих засобів. У 1966 році М.П. Беспятов захистив докторську дисертацію. Він був автором понад 100 наукових праць і винаходів, переважну більшість з яких впроваджено у промисловість.
Після створення на кафедрі в 1949 році спеціалізації “Синтетичні жирозамінники і миючих засоби” широко розгорнулася робота із двох напрямків: виробництво синтетичних жирних кислот і синтетичних миючих засобів. Професор Б.Н. Тютюнников брав активну участь у проектуванні, пуску й освоєнні першого в Радянському Союзі заводу синтетичних жирних кислот у місті Шебекіно (Белгородська обл.) і далі в проектуванні такого ж заводу в місті Волгодонську (Ростовська обл.).
Розвивалися дослідження з вивчення механізму окислювання парафіну. Разом з випускником кафедри А.А. Перченко, Б.Н. Тютюнниковим створюється новий каталізатор замість дефіцитного перманганату калію. Результатом подальших досліджень у цій галузі було одержання економічно більш вигідних каталізаторів, які впроваджені на Шебекінському і Волгодонському хімкомбінатах.
Теоретичні і практичні роботи з вивчення прискорювачів окислювання вуглеводнів під керівництвом Б.Н.Тютюнников виконані к.т.н. Л.І. Переваловим і І.М. Демидовим.
Щодо виробництва синтетичних жирних кислот і миючих засобів науково-дослідна робота проводилася по декількох напрямках, а саме: удосконалення технології виробництва, синтезу нових миючих і, поверхнево-активних речовин (ПАР) дослідження властивостей нових ПАР з погляду їхнього застосування в окремих галузях промисловості. Її виконавцями були З.І. Бухштаб, М.П. Беспятов, В.Н. Ковальов, Л.В. Гасюк, Є.П. Ющенко, В.А. Ющенко, Ф.Ф. Гладкий та ін.
Значна робота по вдосконалюванню технології виробництва синтетичних жирних кислот проведена доц. А.Н. Постольним. Цікаві роботи виконано щодо синтезу катіоноактивних ПАР, вищих амінів і четвертинних амонієвих солей.
Результати дослідження покладені в основу проектування промислової установки по для одержання катіоноактивних ПАР, що була споруджена в кінці 70-х років на Волгодонському хімічному комбінаті.
З 1967 року доцентом В.Е. Овчаренко розгорнуто науково – дослідні роботи з видобування олій (доценти А.В. Нечаєва, В.І. Бабенко). Вони пов’язані з удосконаленням технології і техніки виробництва. Реконструкція екстрактора по одному з його авторських свідоцтв на винаходи забезпечила підвищення продуктивності олієекстракційних заводів на 20-25%, що заощадило для промисловості більш 200 млн. крб. капітальних вкладень. За цю роботу автор відзначений золотою медаллю ВДНГ СРСР.
Проф. Б.Н. Тютюнниковим і доц. І.В. Богдан разом з кафедрою ливарного виробництва був розроблений метод розрідження рідких формувальних сумішей, що впроваджений на багатьох підприємствах Радянського Союзу. Економічний ефект склав 6 млн. крб. У співдружності з інститутом загальної й невідкладної хірургії й хіміко- фармацевтичним інститутом вирішено питання про одержання жирових емульсій для харчування хворих в післяопрераційний період. Разом з інститутом ортопедії й травматології ім. М.І. Сітенко проводилася робота з одержання аналога масла обліпихи (І.В. Богдан, А.К. Симонян, Л.А. Черненька, Л.В. Кричковська), а з Московським інститутом гематологи й переливання крові – по створенню фторвуглеродних емульсій для внутрішньовенного вливання (доц. І.В. Богдан, В.К. Тимченко, А.В. Попсуйшапка). Розвивались наукові дослідження в галузі хімії і технології застосування смазочно – охолоджуючих технологічних засобів (СОТЗ) для обробки металів. Нові СОТЗ розроблялися для автомобільної, радіоелектронної й іншої галузей промисловості в співробітництві із ВНДіПКнафтохім, інститутом надтвердих матеріалів АН УРСР, ВНИИМЭТ, Харківським підшипниковим заводом. У цьому напрямку разом з виробничниками працювали Б.Н. Тютюнников, Ф.Ф. Гладкий, М.М. Виноградний, Л.В. Гасюк, О.П. Чумак, Є.А. Глущенко, С.С. Жиліна, В.Ю. Логачов, Н.Д. Конєв.
Разом із ВНДІПКнафтохім і Бердянським дослідним нафтомаслозаводом проведені (Ф.Ф. Гладким, М.М. Виноградним, О.П. Чумак, Л.В. Гасюк, В.Ю. Логачовим, Є.А. Глущенко, С.С. Жиліною та ін.) науково-дослідні і дослідно-технологічні роботи зі створення синтетичних мастильно-охолоджуючих технологічних засобів (МОТЗ) для механічної обробки матеріалів. Розроблено спосіб і технологія одержання водорозчинного концентрату МОТЗ (мастило технологічне “Гідропол – I”), на основі похідних поліфункціональних кисеньвмістивних сполук.
Промисловий випуск концентрату “Гидропол-I” організований на Бердянськом дослідному нафтомаслозаводі. (під науковим керівництвом Ф.Ф. Гладкого). У 1985 р. “Гідропол – I” атестований вищою категорією якості.
У 1984 р. на 8 ДПЗ (м. Харків) впроваджені на фінішних операціях виготовлення кульок підшипників полировально – доводочні пасти на основі “Гідропол – I”. Їх застосування дозволило знизити на 12 – 15 % трудомісткість обробки кульок, підвищити точність їхньої геометричної форми; виключити зі складу доводочних паст і промивних рідин горюче – мастильні матеріали (дизельне паливо й мінеральні масла), олеїнову кислоту, що виготовляється з харчових рослинних жирів, поліпшити санітарно- гігієнічні умови праці.
У 1985 р. концентрат “Гідропол – I” впроваджено на підприємстві електронної промисловості Радянського Союзу як складова мастильно – охолоджувальної рідини (МОР) для різання діелектричних матеріалів. Застосування нової МОР дозволило підвищити продуктивність обробки й знизити витрати дорогого матеріалу.
Економічний ефект від впровадження синтетичних МОТЗ на основі “Гідропол-I” становив в 1984 – 1985 р.р. – 200 тис. крб. У 1987 р. нові МОР впроваджені на двадцятому ДПЗ (Курськ) четвертому ДПЗ (Куйбишев), вісімнадцятому ДПЗ (Вінниця). Надалі створено нові адсорбційно-активні присадки – базові компоненти МОР – Амірол і Естераль. Їх впровадження на підприємствах ВПО “Союзпідшипник” дозволило заощаджувати близько 1 млн. крб. на рік.
Синтетичні МОТЗ на основі концентрату «Гідропол – I» експонувалися на ВДНГ СРСР, тематичній виставці «Автопром 84», ювілейній виставці до 100-річчя ХПІ на ВДНГ СРСР. Автори розробок Б.Н. Тютюнников, Ф.Ф. Гладкий, М.М. Виноградний та ін. відзначені дипломом пошани, срібною і бронзовими медалями.
Створено технологію одержання препарату аналогічного по специфічній дії натуральному облепіховому маслу, дефіцит якого гостро відчувався в країні. Препарат за назвою “АЕКОЛ” розроблено під керівництвом Б.Н. Тютюнникова в 1980 – 1985 роках експериментальна апробація препарату проведена Харківським інститутом ортопедії і травматології. У 1985 році препарат був сертифікований до медичного застосування і промислового випуску. Його випуск в об’ємі 400 тис. флаконів (40 т.) здійснено вже у ІІ кварталі 1988 року на фармацевтичному підприємстві «Красная звезда» (м. Харків). Випуск препарату АЕКОЛ не тільки поповнив арсенал нових лікарських засобів, але значно скоротив дефіцит облепіхового масла. При випуску 40 т. препарату економічний ефект склав більше 300 тис. крб.
З 1950 по 1985 рік, науково-педагогічним колективом кафедри отримано 62 авторські свідоцтва і надруковано понад 400 статей у провідних наукових журналах Радянського Союзу і зарубіжжя.
З початку 80-х років минулого сторіччя справу професора Б.Н. Тоютюнникова продовжив професор Ф.Ф. Гладкий, який очолив кафедру технології жирів в 1979 р. З його ініціативи отримали подальший розвиток наукові дослідження в галузі переробки жирів, синтезу і використання поверхнево-активних речовин і складі змащувально-охолоджуючих і миючих засобах, відновлено дослідження і розробку нових технологій ферментативного модифікування жирів, започатковано роботи щодо використання етилового спирту в технології жирів, у тому числі для видобування олії, її очистки, синтезу біопалива ті ін. Започатковано комплекс досліджень щодо видобування соняшникової олії, яка забезпечує отримання високоякісного білкового продукту.
В кінці ХХ і на початку ХХІ століття ці напрями стали пріоритетними в науковій діяльності кафедри технології жирів.
Виконано комплекс робіт (проф. І.М. Демидов, О.М. Півень, І.М. Конопацька, І.І. Єбралідзе, Н.О. Грицька, О.М. Криволапов, Г.К. Шейко, О.В. Зенкіна, А.А. Дроздов, А.О. Демідова, В.А. Гусак, Г.І. Златкіна ), присвячених проблемі стабілізації харчових продуктів, що містять жири. Винайдено технологію, що забезпечує очистку рослинних олій від пероксидних сполук, вторинних продуктів окислення, розроблено рецептури та науково-технічну документацію, що забезпечує організацію промислового виробництва олій з ароматичними харчовими добавками. Виконано дослідження і розроблено нові технології переробки фосфоліпідів, а також переетерифікації жирів з одержанням цінних продуктів харчування і технічного призначення.
Розробляється технологія стабілізації компонентів пива шляхом використання антиоксидантів, що видобуваються з рослинної сировини (проф. Л.А. Данилова, Т.О. Березка). Очікуваний результат – підвищення якості пива, його конкурентоспроможності, та економія хмелю.
Доведено (д.б.н. Л.В. Кричковська, Т.І. Зекунова, А.П. Белінська, Є.М. Мірошник) можливість стабілізації біотехнологічного каротину на різних жирових основах, у тому числі на нетрадиційних оліях. Науково обґрунтовано групу антиоксидантів для таких цілей.