Це була складна акція. Акція по збору речей для вимушених переселенців. Ми втомилися від постійних негативних новин, від усвідомлення безпорадності, від сварок з рідними та колегами з-за різних політичних поглядів……. Ми втомилися морально….. Але як наша кафедра могла пройти повз? Як не протягнути руку допомоги тим, хто так чекає і сподівається…. Ми щороку збирали канцтовари та іграшки для дитячого будинку, наші минулі акції були яскравими, галасливими, ми намагалися долучити всіх – від студентів до сусідів.
А як провести акцію зараз? Зараз, коли всі дивляться різні новини і сварка може виникнути через дрібницю…
” А ми в цьому році збираємо що-то?” – запитували мене найактивніші студенти
“Ой, там акція на зубні пасти, які Вам у цьому році купити?” – запитала мене Аня, матуся з садка, яка в минулому році купила нам в дитячий будинок два ящика засобів особистої гігієни. Ну як не зібрати хоч щось, якщо люди готові допомагати.
“Збираємо тільки речі, чисті, без дірок, будь-якого розміру і на будь-який вік. Пріоритет – теплі речі, взуття, ковдри, постільні приналежності.
Збираємо тихо, просто всім сказали один раз і все. Далі справа кожного кого як виховували, хто як хоче” – сказала я своїм колегам. Щоб не було потім запитань і звинувачень різних – речі передаємо Товариству Червоного Хреста, вони себе не дискредитували.
Оголошень не розвішували, назву акції гучну не придумали (але про себе називали “шарфик”), сильно на кожному розі не кричали….. але що дивно, віддача – приголомшлива.
“Пам’ятаю в кінці лекції Тетяна Сергіївна сказала нам: якщо в шафі важить, лежить, валяється річ, яку ви не одягали 2 роки, значить вона вам не потрібна. А кого-то ваш светр зігріє, хтось у ваших джинсах зможе дійти до соціальних служб, а хтось зможе справити хороше враження на співбесіді і знайти роботу саме у вашому “завислому” без діла костюмі” – розповідає Кудряченко Оля, студентка гр.ІТ-23,-і що Ви думаєте? Прийшла, відкрила шафу – висять рідненькі, вже 3 роки не одягалися. І маму “розкуркулила”, і навіть тато знайшов не потрібне. Зачепили мене.
Ми дуже багато купуємо зайві та непотрібні речі, а потім не знаємо, куди поділися гроші і куди вішати нову спідницю.
Речі складували і збирали в трьох точках – на кафедрі ХТПЭ, в гуртожитку та будинку в Олесі Миколаївни. У кожному місці більше 20 величезних пакетів з речами. Іноді з іграшками. Іноді з ковдрами та подушками. Долучалися цілими селами – студенти на вихідних розповідали вдома, а потім сарафанне радіо розносило новину….. До наступного візиту додому деяких чекали мішки з одягом. Спрацював відомий всім волонтерам принцип – я допомагаю, якщо впевнений, що моя допомога дійде до адресата. Довіра до нашої кафедрі велика, що дуже радує мене, як ініціатора і натхненника подібних акцій.
Що ще зможемо зробити – вирішимо в новому семестрі, але повз чужий – ну вже як би своєї біди ми не пройдемо.
На фотографії – лише мала частина того, що зібрали.
Миру нам всім і любові!