Україна не може дозволити собі розкіш залишатися країною з економікою обмеженого доступу. З двох причин. Безпека та ефективність економіки. З точки зору безпеки, країни, де панує економіка з обмеженим доступ, занадто вразливі перед зовнішнім ворогом. Вони беззахисні від маніпуляцій. В критичний момент їхні еліти не можуть бути справжніми лідерами, бо не мають достатньої довіри суспільства. А економіка країн, де панує обмежений доступ, неефективна. За цих умов неможливий високотехнологічний інноваційний шлях розвитку. Тому, якщо в цих країнах відсутні природні багатства, то ці країни завжди бідні. Та навіть, якщо такі країни мають значні природні багатства, то це не є гарантією захищеності населення від бідності. Бо все залежить від “влади” – наскільки вона готова до перерозподілу своєї ренти з населенням. Тому Україна буде беззахисною та бідною доти, доки в ній пануватиме економіка обмеженого доступу.
Економіка обмеженого доступу – це пастка. Вирватися з неї надзвичайно складно. Про передумови необхідної трансформації до моделі відкритої економіки ми говорили з Володимиром Дубровським під час його лекції «Політична економіка сучасної України: чи вдасться вирватися з пастки?». Що тримає Україну міцно вмурованою в цю пастку? Суспільне мислення в термінах гри з нульовою сумою, схильність еліт отримувати ренту за рахунок влади та певний суспільний договір між елітами та патерналістською частиною суспільства «популізм в обмін на безкарність». Щоб перейти до відкритої економіки, потрібна глибинна трансформація цінностей та способів поведінки населення, бізнесу, еліт та громадянського суспільства.
