Бебешко О.В. Прогнозування розвитку інноваційних процесів в Україні

На даний момент не викликає сумніву той факт, що саме інноваційна діяльність є головним джерелом суспільного прогресу. Нові технології змінили структуру світової економіки. Від того, наскільки значною буде інноваційна складова економічного розвитку будь-якої країни, залежить її роль і місце у світовій економічній системі, стабільність і рівень розвитку національної економіки на даному етапі і в майбутньому. Дане питання є особливо актуальним для України, яка активно шукає своє власне місце у світовій економічній і політичній системі, має намір забезпечити суспільний добробут європейського рівня.
Інноваційні процеси в економіці не набули вагомих масштабів: коефіцієнт впровадження інновацій у нас в середньому не перевищує 5 %, що нижче критичних показників і говорить про руйнування виробничого потенціалу країни. Таке становище обумовлено як відсутністю в останні роки дійової державної системи стимулювання інноваційної діяльності, так і браком коштів. Про останнє можна сказати. що частка коштів від обороту, що спрямовується на фінансування науково-дослідних робіт в нашій країні 0,5–2 відсотка, в той час як передові світові компанії витрачають на це 7–12 відсотків свого доходу. Частка продукції галузей, які відносяться до високих технологій, – всього 4,6 %. Загальна кількість придбаних нових технологій за період з 2000 по 2007 роки склала 5633, при цьому на результати власних розробок за ці роки припадає 13,6 % (764 технології). Україна майже зникла з винахідницької та інноваційної карт світу. Нині частка нашої країни у світовому обсязі торгівлі наукомісткою продукцією становить лише 0,1 відсотка. Для об’єктивної оцінки стану інноваційного розвитку України важливе значення має визначення її відносної позиції в рамках країн ЄС за допомогою Європейського інноваційного індексу. За ЄІІ Україна знаходиться в останній за рівнем інновативності четвертій групі – «країни, що рухаються навздогін» зі значенням індексу 0,23. У порівнянні з іншими країнами це велике відставання.
Аналіз сучасного стану науково-технічної та інноваційної сфери в Україні та загострення проблем у цій сфері обумовлює нагальну необхідність якнайшвидшого впровадження комплексу першочергових заходів, спрямованих на усунення системних недоліків у функціонуванні науково-технологічного комплексу та забезпечення реалізації інноваційної моделі розвитку України. До них належать: створення цілісної національної інноваційної системи, яка забезпечує взаємодію наукових організацій, вищих навчальних закладів, інноваційних і виробничих підприємств; формування сприятливого для інновацій бізнес-середовища; розширення інституційної бази фінансового забезпечення інноваційної діяльності; вивчення світових тенденцій науково-технологічного та інноваційного розвитку та впровадження світового досвіду в Україні.

Цуман О.К., Чуйко Ю.В. Місце логістики розвитку української економіки

Одне із видів моделювання до якого не рідко звертаються економісти – логічне. Логічне моделювання в економіці використовується для складання прогнозів, які можуть бути вагомим фактором для розвитку економіки в цілому. Одною із важливих складових логічного моделювання є логістика – наука про оптимальне управління матеріальними, інформаційними та фінансовим потокам в економічних системах та галузях бізнесу, функцією якої являється забезпечення переміщення та зберігання продукції чи сировини для виробництва чи продажу. Проблема управління великими підприємствами та забезпечення вільного переміщення та зберігання продукції була завжди актуальною. Але логістика як економічна наука з’явилася не так давно, а українські спеціалісти в галузі економіки використовують більш легші методи розв’язання тих чи інших проблем.
В Україні матеріальний потік, який рухається від первинного посередника сировини, через ланцюг до кінцевого споживача, постійно піднімається в вартості. Для цього і існує логістика. Вона дозволяє зменшити запаси на всьому шляху проходження матеріального потоку, зменшити транспортні витрати, скоротити час за який товар проходить по логістичному ланцюгу, зменшити витрати на зберігання цього товару та інше. Приблизні данні показують, що саме на зберігання, транспортування, упакування та другі операції, які забезпечують рух матеріального потоку йде 70 % всіх витрат. Така доля витрат на логістику дозволяє дізнатися, яку долю покращення економічних показників містить оптимізація управління матеріальними потоками. Ціль логістики вважається виконаною, якщо потрібний товар необхідної якості в необхідній кількості доставлений певному споживачеві в потрібний час, в потрібне місце з мінімальними затратами.
Отже, для того, щоб розвивалася українська економіка, необхідно насамперед закріпити всі правила логістичної системи. Тоді українська продукція вийде на різні ринки збуту і зможе з мінімальними затратами виконувати всі цілі логістики.