В липні 2025 року вийша друком книга – «Voices of Ukrainian Scientists in Times of War». Це книга інтерв’ю, в якій зібрані історії українських науковців, що продовжують займатися дослідженнями, навчати здобувачів і підтримувати наукову спільноту навіть у найтемніші часи – під час війни.
Проєкт став результатом натхненної роботи координаторки Анни Павелєвої. Вона змогла не лише зібрати голоси, але й подати їх чутливо та естетично.
Видання створене за підтримки Eurodoc – європейської ради аспірантів та молодих дослідників, що об’єднує 26 національних асоціацій із 24 країн. Eurodoc з 2002 року виступає за чесну, стабільну і поважну дослідницьку культуру, в якій молоді вчені мають реальні перспективи для розвитку.
Також проєкт підтримала Рада молодих учених при МОН України, яка з 2012 року представляє інтереси молодих науковців, захищає їхні права та сприяє залученню молоді до наукової діяльності.
Ці інтерв’ю – не лише про виклики, а й про внутрішню силу. Про те, як наукове середовище адаптується до нової реальності, шукає підтримку одне в одного та продовжує творити майбутнє, навіть коли під вікнами сирени, вибухи. Герої цієї книги показують, що наука – це не абстрактні формули, а люди з цінностями, переконаннями та надзвичайною витримкою. Їхній щоденний вибір – залишатися в науці, залишатися в Україні – є свідомим внеском у відновлення і розвиток країни.
Водночас цей проєкт – нагадування міжнародній спільноті про те, що українські вчені не ізольовані. Вони – частина глобального наукового простору, який має бути солідарним і відкритим до співпраці. У часи війни підтримка ззовні, навіть символічна, може мати неоціненне значення. І саме через такі ініціативи, як Voices of Ukrainian Scientists, формується новий вимір академічної солідарності – заснований на емпатії, повазі та спільній відповідальності за майбутнє науки.
У цьому виданні також опубліковано інтерв’ю Сергія Пономаренка, старшого викладача кафедри передачі електричної енергії.
- Хто ви, де живете, працюєте, навчаєтесь? Напишіть про себе
Мене звати Сергій Пономаренко. У 2023 році закінчив аспірантуру в НТУ «ХПІ», де зараз працюю асистентом. Є експертом з акредитації освітніх програм у Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти, де покращую якість вищої освіти України. Є ментором гуртка «ELECTROLIUM» і активно беру участь у численних науково-популярних проєктах: «Science is FUN!», «Міжнародний День Світла», «Наукові пікніки», «Ніч науки в Харкові», «Обери професію своєї мрії в м. Кропивницький», «Чемпіонат з інженерних наук м. Чернівці» та багатьох інших. У вільний час я люблю подорожувати на велосипеді. Живу в чудовому місті Харків.
- Яка тематика і галузь Ваших наукових досліджень?
У 2024 році захистив дисертацію на тему «Удосконалення методів діагностики стану трансформаторних масел в обладнанні 110–330 кВ з урахуванням впливу режимів та умов експлуатації». Це дослідження є дуже актуальним, оскільки з усіх автотрансформаторів напругою 330 кВ, що експлуатуються в електричних мережах України, лише близько 18% працюють у межах нормативного терміну служби. Інші автотрансформатори вже перевищили цей термін, тому дуже важливо підтримувати їх у відмінному стані. Діагностика дозволяє прогнозувати можливий термін служби дороговартісного обладнання і, використовуючи відповідні заходи, збільшувати його.
- Чому ви почали займатися дослідженнями?
Я розпочав займатися дослідженнями ще до повномасштабного вторгнення. Вважаю, що галузь електричної інженерії має великий потенціал для розвитку та інновацій. Моя мета – зробити свій внесок у розвиток цієї перспективної сфери. Я вірю, що електрична інженерія відіграє ключову роль у майбутньому, забезпечуючи сталий розвиток, енергетичну ефективність та технологічні прориви. Займаючись дослідженнями, я прагну знайти нові рішення та технології, які допоможуть покращити якість життя та сприятимуть розвитку суспільства.
- Що найкраще, на Вашу думку, в дослідницькій роботі?
Найкраще в науковій діяльності – це можливість співпрацювати, відкривати нове, отримувати інтелектуальний виклик і робити внесок у розвиток суспільства. Співпраця дає змогу ділитися знаннями та досвідом із колегами, що сприяє ефективнішому розв’язанню складних проблем. Відкриття нового приносить унікальні відчуття та натхнення, коли знаходиш рішення, про які раніше не знав. Інтелектуальні виклики стимулюють мислення, змушують шукати інноваційні підходи і виходити за межі звичного. А внесок у суспільство дарує відчуття значущості та можливість зробити світ кращим для всіх.
- Як повномасштабна війна в Україні вплинула на Ваші дослідження?
Повномасштабна війна в Україні вплинула на мої дослідження. Після обстрілів Харкова робота стала ускладненою через постійні перебої з електропостачанням та руйнування інфраструктури. Часто доводилося адаптувати свої плани та шукати нові шляхи для продовження досліджень в умовах обмежених ресурсів. Крім того, довелося зосередитися на питаннях безпеки та збереження життя, що також відволікало від наукової діяльності. Проте ці виклики мотивували мене ще більше цінувати можливість проводити дослідження та робити внесок у розвиток науки навіть у таких складних умовах. Війна також підкреслила важливість електричної інженергії і продовження дослідницької діяльності.
