Естафета поколінь
Перший крок в трудове життя і останній крок не оминають відділ кадрів. 
Одного теплого вересневого ранку під керівництвом завідувача лабораторії Сергія Березки біля адміністративного корпусу НТУ “ХПІ” зібралася чудова компанія: професор кафедри передачі електричної енергії Ігор Володимирович Барбашов та аспіранти Олексій Кулик та Сергій Пономаренко. Хлопці закінчують навчання в аспірантурі і в жовтні починають працювати асистентами кафедри. Хочеться побажати їм успішного трудового шляху і скоріше захистити кандидатські дисертації.
Ігор Володимирович закінчив трудову кар’єру і може насолодитися життям пенсіонера. Роки напруженої праці та здоров’я даються в знаки.
Ми хочемо згадати весь його трудовий шлях. ХПІ завжди був кузнею висококласних інженерних та наукових кадрів. А самих найкращих випускників залишав собі для підтримки рівня викладання та розвитку науки. В перший день квітня 1972 року в кабінет завідувача кафедри передачі електричної енергії Вайнера А.Л. випускника кафедри Ігора Барбашова привів його керіник диплому асистент Волков В.П. Абрам Львович зауважив, що працювати в ХПІ це велика честь і на молодого спеціаліста покладаються великі надії. Ігор Володимирович виправдав надії керівництва. Він все трудове життя з 1972 по 2023 пропрацював на кафедрі, захистив дисертацію і став лектором провідного курсу “Електричні системи та мережі”. З кафедрою він був знайомий не тільки по навчальних заняттях. Харківські наукові школи входили в п’ятірку сильніших і відоміших у всьому Радянському Союзі. А кафедра передачі електричної енергії крім великої високовольтної зали мала ще й польову лабораторію. Основними напрямками досліджень були перенапруги і заземлення. І ось до цих досліджень долучили студента Барбашова.
Знаходилася та польова лабораторія на вулиці Киргизькій. В 70-х роках минулого століття було прийнято рішення побудувати на її місці завод тракторних двигунів. Що і було зроблено. А нову лабораторію побудували на пагорбі біля Старого Салтову. Ігор Володимирович приймав участь в наукових експериментах і там. Він єдиний з працівників кафедри, хто досліджував в двох польових лабораторіях. Розвал Радянського Союзу привів до занепаду науки. Давно вже не працює завод тракторних двигунів. Аквапарк “Джунглі” став на місці науки і виробництва. Але ми ще сподіваємося на майбутнє української науки і на наших молодих співробітників.
Науковим керівником аспіранта Барбашова був видатний вчений ХПІ Віктор Іванович Гуль. 18 квітня 1988 року Ігор Володимирович захистив дисертацію “Заземлюючі пристрої підстанції обмеженої площі” на кафедрі техніки високих напруг Київського політехнічного інституту.
Першими заняттями молодого викладача були лабораторні роботи з курсу “Електричні системи та мережі ”. Згодом Ігор Володимирович став лектором дисциплін “Основи наукових досліджень”, “Розподільчі мережі”, “Електричні системи та мережі”, “Заземлення”. Студенти запам’ятали його оригінальну форму представлення розрахунків замкнутих електричних мереж. Курсовий проєкт складається з кількох десятків сторінок таблиць, схем, пояснень. Все заради підготовки майбутніх інженерів з проєктування та експлуатації електричних мереж високої напруги. Всі студентськи розрахунки Ігор Володимирович самостійно перевіряв не зважаючи на витрати часу. Його методичні вказівки та підручники стали великим надбанням кафедри передачі електричної енергії.
Золотої душі чоловік. Чуйний, добрий, скромний, вимогливий. Взірець для молодих, він не втратив почуття гумору не зважаючи на роки. Ігор Володимирович завжди готовий поділитися своїми знаннями та спогадами про минуле. За що йому велика подяка та побажання довгих років життя!