Взимку 2011 року студенти кафедри ДІМ вперше почули радісну звістку про прибуття нової викладачки з США. Ми лише знали її ім’я – Конні Постеллі – та що вона прилетіла до України як волонтер Корпусу миру. Пізніше ми дізналися, що Конні була успішним адвокатом з Чикаго та працювала у одному з провідних американських автомобільних концернів – Дженерал Моторз. Однак, Конні вирішила залишити позаду своє життя у пошуках нового безцінного досвіду. Вона стала добровольцем Корпусу Миру, щоб сприяти кращому розумінню американців українцями та сприяти кращому розумінню українців з боку американців. Конні не лише викладала англійську мову, але й допомагала викладачам поширювати асортимент навчальних засобів для роботи в класі і допомагала нам – студентам – набути важливих навичок, які допоможуть досягти успіху як в подальшій освіті, так і в майбутній кар’єрі.
Проте, Конні більше, ніж викладач. Вона добра, щедра людина. У неї велике серце, а також Конні – сильна і незалежна жінка . Я вважаю її наставником джерелом натхнення а також вірним другом. Конні завжди готова прийти на допомогу. Крім того, вона щаслива володарка живого “української сувеніру ” (так вона жартома називає її собаку Медді, яка скоро стане гордою “громадянинкою” США ).
Якось взимку Конні йшла додому після перегляду опери “Мадам Баттерфляй” та знайшла на вулиці бродячого собаку. (Конні назвала собаку на честь опери – Медді скорочено від Мадам ). Спочатку Конні здалось, що цуценя загинуло, але, на щастя, Медді була жива. Відтоді вона живе з Конні. Медді дуже добре вихована, а також вона розуміє дві мови – англійську та російську. Я особисто бачила, що деякі команди собака розуміє лише англійською, а інші – тільки російською. Незважаючи на труднощі, які виникають при вивезенні тварини за кордон, усю паперову роботу та бюрократію, пов’язану зі збором усіх необхідним документів та довідок, Конні і Медді вже з нетерпінням чекають на нові пригоди.
Вже дуже скоро Конні повернеться додому – здається, що ці два роки минули дуже швидко. Навчання з Конні було незабутнім культурним обміном – завдяки нашій викладачці ми поглибили наші знання про США, культуру та традиції її країни, а Конні ознайомилась з українськими звичаями та побутом. Слід також відзначити, але це і так зрозуміло, два роки з носієм англійської мови значно покращили рівень розмовної мови та загальний рівень знань. Крім того, Конні запровадила інноваційні методики навчання, вона заохочувала критичне мислення в класі. На парах студенти розглядали такі питання, як гендерна нерівність, подвійні стандарти та існуючі стереотипи і забобони в суспільстві. Ми переглядали, а потім обговорювали фільми про расові конфлікти, соціальний статус меншин та положення жінки в сучасному суспільстві. До того ж, Конні завжди нагадувала нам про важливість освіти для жінок, а також постійно повторювала, що саме наше покоління відповідальне за зміни у суспільстві та світле майбутнє держави. Конні навчила нас мріяти, допомогла розвинути лідерські якості та надихнула багатьох з нас.
Отже, я хотіла би висловити щиру і глибоку подяку від імені всіх студентів, у яких Конні викладала. Ми не забудемо її великий внесок в нашу освіту і сподіваємося побачити її ще раз в нашому інституті. На закінчення я хочу процитувати відому оперну співачку Марію Каллас, яка сказала: “У чому різниця між гарним і великим викладачем? Гарний викладач розвиває здатності студента до межі, великий викладач відразу бачить цю межу і надихає на більше“. Саме такою викладачкою була Конні.