Сторінка: 1 … 2 … 3 … 4 … 5 … 6 … 7 … 8 … 9
У 1985 році при кафедрі відкривається контрольно-вимірювальна лабораторія, яка займалася дослідженнями умов праці співробітників і студентів ХПІ. Напрацювання та досвід викладачів кафедри дали змогу розширити межи наукової діяльності лабораторії. Розпочалось виконання наукових робіт в рамках господарчих договорів щодо паспортизації і дослідження умов праці на робочих місцях підприємств Харкова і Харківської області. Слід зазначити, що в науковій роботі лабораторії брали активну участь не тільки викладачі кафедри. Активно залучалися і студенти ХПІ. Результати досліджень, які проводилися по лінії студентського наукового товариства, ставали підґрунтям для участі у студентських наукових конкурсах різного рівня.
Розробки викладачів кафедри по Міністерству електротехнічної промисловості та приладобудування СРСР неодноразово експонувалися на виставках народного господарства. За технологію змащення для зниження загазованості повітря робочої зони доценти С. Д. Мастеров і М. М. Латишева були удостоєні бронзової медалі ВДНГ.
З 1983 по 1988 рр. кафедру очолював доцент І. М. Сапунов. В цей час на кафедрі починають працювати Т. С. Павленко та к.т.н. В. В. Горбенко. У 1987 році колектив кафедри розробляє новий загальний курс «Охорона навколишнього середовища».
У 1989 році кафедру очолює професор В. В. Березуцький. Майже на протязі 35 років (з 1989 по 2023 рр.) під його професійним керівництвом відбувалась розбудова і розвиток кафедри.
Враховуючи профільність кафедри та перспективні напрями діяльності, в 1991 році кафедра змінила назву на «Охорона праці та навколишнього середовища».
В цей час до структури кафедри було приєднано цикл «Цивільна оборона», який до цього входив до складу військової кафедри. Кафедра поповнилася викладачами В. В. Сафановим, В. К. Файстом, М. А. Кулаковим, к.т.н. Ю. Г. Бахаревим, Н. П. Мандрикою, к.т.н. В. М. Биковим І. С. Степановим, В. О. Мягким та іншими співробітниками, які довгі роки плідно працювали на кафедрі.
Кафедра зростала кількісно і якісно. Тільки у 1991-1993 рр. на кафедру прийшли Н. Д. Устинова, Н. Є. Мовмига, О. А. Музикина, І. М. Любченко, Д. Л. Донський, В. В. Макаренко, С. В. Котлярова, к.т.н. С. П. Крівельова, к.т.н. В. Ф. Райко, к.т.н. О. О. Кузьменко, к.т.н. Є. В. Доронін.
В той період держава приділяла велику увагу питанням безпеки життєдіяльності та охорони праці, захисту навколишнього середовища, цивільній обороні. У 90-х роках на кафедрі склався блок дисциплін, що всебічно охоплював всі аспекти проблем безпеки:
– у промисловості ‒ «Охорона праці» та «Охорона праці в галузі»;
– у надзвичайних ситуаціях ‒ «Безпека життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях» та «Цивільна борона»;
– у навколишньому середовищі ‒ «Основи екології».
Фундаментальні основи безпеки життєдіяльності закладала дисципліна «Безпека життєдіяльності».
Ці дисципліни були обов’язковими для студентів всіх напрямів і форм навчання. Зростала кількість годин, що виділялися на них. Обов’язковими були і розділи «Охорона праці та навколишнього середовища» в випускних дипломних роботах та проєктах. Згодом після реформування вищої школи цей розділ був обов’язковим і для випускних робот бакалаврів. Щорічно кафедра навчала понад 10-ти тисяч студентів, кожен з яких за весь час перебування в університеті 7 разів проходив кафедру.
Пізніше дисципліни «Безпека життєдіяльності» та «Охорона праці» трансформувалися в «Основи професійної безпеки та здоров’я людини», а «Охорона праці в галузі» та «Цивільний захист» ‒ в «Безпеку праці у професійній діяльності». Це вимагало постійної зміни робочих програм, розробки нових лекцій та методичних вказівок до лабораторних і практичних занять.
Відповідальними за напрям екології був професор О. М. Древаль, за напрям охорони праці – професор В. Ф. Райко, а пізніше доцент О. С. Лісогор, за напрям БЖД – доцент О. О. Кузьменко, а пізніше професор В. В. Горбенко, за цивільний захист – старший викладач. В. І. Пугач, а потім доценти Д. Л. Донський та Г. Ю. Кравченко. Відповідальною за курси «Основи професійної безпеки та здоров’я людини» і «Безпека праці у професійній діяльності» була доцент О. О. Кузьменко. Доцент Л. Ф. Шамша відповідала за заочне навчання по кафедрі. Пізніше ці обов’язки виконувала доцент В. В. Макаренко.
На початку 90-х років кафедра продовжує працювати по господарчим договорам, тематика їх розширюється, багато розробок стає пов’язаними із захистом навколишнього середовища. Розширюється і географія міст, з підприємствами яких укладаються договори – вона охоплює вже не тільки підприємства м. Харкова (заводи ХТЗ, «Серп і молот», 8-ГПЗ, ФЕД, Хартрон, Завод самохідних шасі, Жиркомбінат), а й заводи інших міст (Севастополя, Запоріжжя, Барашевки Київської області тощо).
Одним із важливих і складних завдань кафедри була розробка у 1992 р. доцентами Я. С. Заїр-Беком і Н. П. Вершиніною за дорученням Держкомітету з охорони природи норм граничнодопустимих викидів в атмосферу для ряду підприємств м. Харкова та області, включаючи дослідний завод ХПІ.
Завдяки плідній і наполегливій науково-організаційній праці професора В. В. Березуцького з 1993 року кафедра стає колективним членом Міжнародної академії наук по екології і безпеки життєдіяльності.
У тому же 1993 році на кафедрі відкривається аспірантура з екології. Очолив цю роботу професор В. В. Березуцький разом з іншими науковими керівниками аспірантів ‒ професорами В. В. Горбенко, В. Ф. Райко та О. М. Древалем. Багато хто із аспірантів після закінчення навчання в аспірантурі залишився працювати на кафедрі. Серед них: Н. Д. Устінова, І. М. Любченко, Н. Є. Мовмига, І. О. Мезенцева, Ю. Є. Демідова, Н. О. Букатенко, О. В. Борзіловський, О. А. Музикіна, Н. М. Безсонова, Д. І. Єршов. Такі заходи дозволили помітно омолодити колектив кафедри. Деякі викладачі пропрацювали недовго. Н. Є. Мовмига, І. О. Мезенцева, Н. О. Букатенко, О. А. Музикина та Д. І. Єршов працюють по теперішній час.