Історія кафедри – Кафедра «Ливарне виробництво»

Про кафедру

Ливарне виробництво в Харківському технологічному інституті (ХТІ) бере свій початок майже із дати створення інституту – вже через чотири роки після заснування ХТІ, у 1889 р., професор інституту Кнаббе В. С. видав підручник “Чавуноливарна справа”. У 1900-му році в інституті з’являється Мевіус А. Ф., перший завідувач кафедри металургії в Україні і перший професор металургії чавуну і сталі.

Революція 1917 року перервала підготовку інженерів-металургів у ХТІ. Але невдовзі, з початком індустріалізації потреби у фахівцях з ливарного виробництва і металургії почали зростати. Тому створення повноцінної кафедри ливарного виробництва стало логічним розвитком подій. Так, в 1927 р. в ХТІ була створена, причому однією з перших в країні, кафедра ливарного виробництва, що називалась спочатку “Ливарна справа”. Організована вона була професором Фарафоновим Є. Є., запрошеним до ХТІ у 1920 році. І вже у 1926 р. на механічному факультеті ХТІ відбувся перший випуск п’яти фахівців-ливарників. Окрім підготовки інженерів, на кафедрі ХТІ «Ливарна справа» почала проводиться і науково-дослідна робота, тематикою передбачалось пошук можливостей підвищення якості чавунних литих корпусів снарядів калібру 76 мм, які виготовлялися на заводі «Серп і Молот» (Харків) та використання у вагранковій шихті природно-легованих чавунів Єлизаветінського і Орсько-Халіловського родовищ.

Друга світова війна та вторгнення гітлерівської Германії перервала випуск фахівців на кафедрі «Ливарна справа», бо інститут був евакуйований, а викладацький склад частково відправився на фронт, а частково – на підприємства оборонної промисловості.

У 1950 році кафедру «Ливарне виробництво» очолив Борис Олексійович Носков, який в 1960 року став професором та лауреатом Державної премії за участь у створенні і впровадженні у виробництво надміцної сталі для броні танка Т-34. Плідна викладацька та науко-дослідницька праця привела до значущих результатів – лише за 1961–1966 роки на кафедрі було захищено 23 кандидатські і дві докторські дисертації.

З 1970 по 1982 рік керувати кафедрою почав професор, заслужений діяч науки і техніки, Іван Васильович Рижков. Під керівництвом професорів Б. О. Носкова та І. В. Рижкова на кафедрі були розроблені і впроваджені у виробництво рідкотекучі самотвердіючі формувальні суміші, що було значним технологічним проривом державного рівня.

З 1984 по 1996 рік кафедрою керував професор Шатагін О. О., якого змінив Акімов О.В. В складні 1990-і роки під керівництвом професора Тарана Б. П. створюється новий напрямок підготовки спеціалістів-ливарників – художнє та ювелірне литво. Високоякісні вироби, які зроблені за участю студентів, прикрашають фасади Міністерства освіти і науки України та відомі харківські споруди адміністративного характеру, а козацькі шаблі використовували на зйомках фільму «Гетьман Мазепа». Випускники кафедри за цим напрямком працюють практично на усіх ювелірних підприємствах Харківщини.

У 1990-і роки на кафедрі ливарного виробництва була також створена група під керівництвом доцента Пелиха С. Г., яка активно займалася питаннями впровадженнязастосування ЕОМ в ливарному виробництві. За даним напрямком були захищені кандидатські дисертації Пономаренко О. І. та Акімова О. В.. Робота в цьому напрямку продовжується і сьогодні – отримали розвиток наукові дослідження з математичного моделювання металургійних та ливарних процесів, систем та процесів керування ними під керівництвом професора Дьоміна Д. О.

Незважаючи на складну ситуацію з економікою країни в 90-ті, колектив кафедри плідно працює – доценти кафедри продовжують розвивати наукові напрямки та викладають студентам по усіх основних напрямках ливарного виробництва: Янкелевич В. М.– автоматизація ливарного виробництва, Пєліх В. Ф. – фізико-хімічні процеси ливарного виробництва, Сич Б. І. – формувальні суміші, Насанкін О. Ф. – технологія ливарного виробництва, Дєньгін І. М. та Таран Б. П. – плавка та сплави, Затолокін Є. А. – печі ливарних цехів, Іванов С. В. та Коваленко Б. П. – обладнання ливарного виробництва. Завдяки чіткій системі документування, який забезпечила інженер Черняєва В. М., кафедра швидко адаптувалася до нових стандартів навчального процесу початку 2000-х років.

Професор Пономаренко О.. І. захищає у 1998 р. докторську дисертацію, згодом отримує вчене звання професора та займає посаду Віце-президента Асоціації ливарників України. Завідувач кафедри Акімов О.В. захищає докторську дисертацію у 2009 р., а професор Дьомін Д. О.– у 2013 р.

Протягом багатьох років кафедра вела підготовку за спеціальністю «Машини та технологія ливарного виробництва», потім «Обладнання ливарного виробництва». У 2005 р. за підтримки та у співпраці з кафедрою автоматизації хіміко-технологічних систем та екологічного моніторингу під керівництвом професора Тошинського В. І. на кафедрі ливарного виробництва відкрито спеціальність «Комп’ютерно-інтегровані технологічні процеси у ливарному виробництві». На вимогу часу почалася підготовка за спеціальностями «Металургія» («Комп’ютеризоване ливарне виробництво, художнє та ювелірне литво», «Металургійні процеси та системи»), «Прикладна механіка» («Моделювання технічних систем»).

Основна наукова робота на кафедрі ведеться під керівництвом професорів Акімова О. В., Пономаренко О. І,, Дьоміна Д. О.

Професор Акімов Олег Вікторович

З 1996 по 2024 рік завідувачем кафедри був доктор технічних наук, професор Акімов Олег Вікторович. Професор Олег Вікторович Акімов – відомий в Україні та за її межами вчений та фахівець з металургії та ливарного виробництва. Основним напрямом його наукової роботи є дослідження та розробка конструкторсько–технологічного проектування литих деталей.

О.В. Акімов закінчив у 1986 році Харківський політехнічний інститут за фахом «Машини та технологія ливарного виробництва», має кваліфікацію інженер-механік. Під час навчання в ХПІ був іменним стипендіатом. Кандидат технічних наук з 1992 року. Дисертацію захистив в 1992 році в спеціалізованій раді Київського політехнічного інституту. Доктор технічних наук з 2010 року. Дисертацію захистив в 2009 році в спеціалізованій раді НТУ «ХПІ». Вчене звання професора отримав у 2011 році. Стаж педагогічної роботи– з 1986 року. У 1990 році нагороджений Почесною грамотою Державного комітету СРСР по народній освіті, у 2010 році – знаком МОН України «За наукові досягнення», у 2015 році нагороджений Почесною грамотою Національної академії педагогічних наук України, у 2020 році нагороджений Почесною грамотою МОН України.

Професор Пономаренко Ольга Іванівна

З вересня 2024 р. кафедрою ливарного виробництва керує доктор технічних наук професор Пономаренко Ольга Іванівна. Після закінчення Харківського політехнічного інституту О. І. Пономаренко працювала на посаді інженера-технолога Харківського виробничого об’єднання «Протон». Після захисту кандидатської дисертації в 1988 р. працювала на кафедрі «Ливарне виробництво» на посадах молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, старшого наукового співробітника, асистента, старшого викладача, доцента. З 1996 року – докторант кафедри. В 1998 році достроково захистила докторську дисертацію. В 2001 р присвоєно вчене звання професора. Загальний науково-педагогічний стаж – з 1983 року.

О.І. Пономаренко – автор більш ніж 400 науково- та навчально-методичних праць, 8 методичних посібників з грифом Міносвіти України, 1 підручник, 3 монографії та 17 авторських свідоцтв і патентів.

Професор Дьомін Дмитро Олександрович

Дьомін Дмитро Олександрович закінчив Харківський політехнічний інститут за спеціальністю “Машини та обладнання ливарного виробництва” в 1993 році, має кваліфікацію інженера-механіка. Після закінчення працював на посаді інженера-конструктора-технолога на машинобудівному заводі «Червоний Жовтень» м. Харкова. Кандидат технічних наук з 1995 року. Дисертацію захистив в 1995 році в спеціалізованій раді Харківського державного політехнічного університету із спеціальності «Ливарне виробництво». Пройшов посади молодшого наукового співробітника, асистента, старшого викладача, доцента. Вчене звання доцента отримав у 2001 році. З 2010 р. почав працювати на посаді професора.

Доктор технічних наук з 2013 року. Дисертацію захистив в 2013 році в спеціалізованій раді Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” за спеціальністю «Системи та процеси керування» Вчене звання професора отримав у 2014 році. Стаж педагогічної роботи у ВНЗ – з 1996 року.

Варто відзначити, що одним з напрямів активного наукового та освітнього розвитку на кафедрі свого часу стало художнє та ювеліре литво, яке започаткував професор Таран Борис Петрович.

Професор Таран Борис Петрович

Завдяки цьому напрямку підготовки студенти отримали можливість набуття глибоких знання про теорію формування якісних литих виробів, вивчаючи прийоми механізованого та ручного виготовлення виливків з різних металів та сплавів. В рамках цієї підготовки, багато уваги стало приділятися оволодінню способами оздоблення художніх та ювелірних виробів, знаходженню правильних співвідношень матових і блискучих поверхонь, різних фактур, застосування емалювання, чорніння, патинування. Усе це дозволяє досягати необхідної виразності художнього твору і надавати виробу закінченість і ясність художнього образу. Студенти, які навчаються на спеціалізації «Художнє та ювелірне лиття», почали створювати авторські зразки та брати участь у художніх та інших виставках.

Виготовленими на кафедрі «Ливарне виробництво» високо художніми бронзовими медалями нагороджено вчених Угорщини, Румунії, Німеччини. Сувенірні зразки старовинної зброї, створені за участю у розробці та виготовленні литих елементів фахівців кафедри, можуть бути оригінальним подарунком та елементом сучасного дизайну. Кафедра тісно співпрацювала зі скульпторами та дизайнерами міста Харкова.

Сучасні наукові школи кафедри

«Комп’ютерно-інтегроване конструкторсько-технологічне проектування литих деталей» – фундатор професор Акімов О. В.

«Моделювання роботи складних систем ливарного виробництва з метою підвищення їх ефективності; створення нових високоефективних зв’язуючих та прогресивних ХТС технологій для виготовлення форм і стрижнів» – фундатор професор Пономаренко О.І.

«Моделювання та оптимізація керування металургійними та ливарними процесами», фундатор – професор Дьомін Д.О.

Видатні випускники кафедри:

	Носков Борис Олексійович, з 1950 року завідував кафедрою ливарного виробництва, лауреат Державної премії СРСР. Під його керівництвом захистилося більше 20 кандидатів наук та два доктори.
	Рижков Іван Васильович, з 1970 завідував кафедрою ливарного виробництва, лауреат Ленінської премії СРСР, заслужений діяч науки і техніки.
	Дубодєлов Віктор Іванович – доктор технічних наук, професор, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної Премії України в галузі науки і техніки, лауреат Премії НАН України ім. З.І. Некрасова за розробки в галузі металургії. Народився В.І Дубодєлов 16 квітня 1939 р. у Полтаві. В 1956р. закінчив Полтавську середню школу № 4. Після школи з 1956 по 1957 рр. за комсомольською путівкою працював на будівництві шахти Талівська №1 в містечку Атаманівка Краснодонського району Ворошиловградської області. У 1957 р. вступив до Харківського політехнічного інституту, та у 1962 р. закінчив механіко-металургійний факультет і здобув кваліфікацію інженера-механіка зі спеціальності «Обладнання і технологія ливарного виробництва». Впродовж навчання був старостою групи. Віктор Іванович завжди пишався тим, що закінчив ХПІ і навчався у таких чудових досвідчених педагогів як Носков Б.О., Рижков І.В., Деньгін І.М., Сич Б.І. Після закінчення інституту у 1962 р його був направлений на роботу до м. Київа (Інститут ливарного виробництва АН УРСР), який в подальшому – у 1964 р. і 1996 р. двічі перейменовувався відповідно у Інститут проблем лиття АН УРСР та Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України. Спочатку він працював там на посаді інженера-дослідника в групі фахівців, які тільки-но починали дослідження з проблем застосування магнітної гідродинаміки в ливарному виробництві. Цьому науковому напрямку Дубодєлов В.І. залишався вірним все життя. Займав посади інженера, старшого інженера, провідного інженера, а після захисту кандидатської дисертації у 1971 р. – молодшого, а в подальшому – старшого наукового співробітника. З 1983 р. – завідував структурною лабораторією, а з 1985 по 1989 рр. – був заступником директора Інституту з наукової роботи, з 1991 р. – завідувач відділу магнітної гідродинаміки Інституту. Основний напрям наукових досліджень пов’язаний з вивченням процесів тепломасопереносу та міжфазних взаємодій у рідкометалевих середовищах в умовах дії схрещених електричних і магнітних полів, МГД-явищ та гидродинамічних чинників. На основі цих робіт, за безпосередньої участі та під керівництвом В.І. Дубодєлова були створені і впроваджені оригінальні МГД-технології та обладнання для введення рідких алюмінію і феросплавів у сталь, здійснення комплексної термосилової та реагентної позапічної обробки ливарних та деформівних алюмінієвих сплавів, у т. ч. високоміцних багатокомпонентних алюмінієвих сплавів для потреб високотехнологічної техніки, зокрема, авіакосмічного комплексу, мідних сплавів спеціального призначення, розроблена концепція революційних МГД-технологій одержання нового покоління композиційних матеріалів, вперше у світі у 2001 році створено і впроваджено у виробництво електромагнітний міксер-дозатор сталі, розроблені передумови для застосування магнітодинамічних пристроїв при безперервному розливанні металів та сплавів. Забезпечив експорт МГД-техніки і технологій. 2001 р. – розроблено та впроваджено перший у світі електромагнітний міксер-дозатор для сталі. . В 2005 р. В.І. Дубодєлов став співавтором наукового відкриття «Закономірність гомогенізації металевого розплаву і ежектування неметалевих включень при накладенні вертикальних потоків в розплаві»
	Нарівський Анатолій Васильович, доктор технічних наук, член-кореспондент НАН України, директор Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України. Заслужений діяч науки і техніки України. Отримав Державну премію України в галузі науки і техніки у 2008 р., премію ім. З. Некрасова НАН України у 2001 р. Закінчив Харківський політехнічний інститут у 1967 р. Від 1968 працює у Фізико-технологічному інституті металів та сплавів НАН України (Київ): від 2012 – завідувач відділу процесів плавки та рафінування сплавів, водночас 2014–2017 – заступник директора з наукової роботи, від 2017 – директор Наукові дослідження: температурна залежність структурно-механічних властивостей алюмінієвих сплавів в інтервалі температур кристалізації; структура зон впровадження заглиблених у рідкий метал плазмових струменів; залежність процесів тепло- і масопереносу в розплаві при глибинному обробленні його високотемпературними газореагентними середовищами в умовах атмосферного тиску і вакууму; засади керування будовою розплаву, структурою та властивостями литих виробів і заготовок; нові технології одержання високоякісного литого металу.
	Зінченко Павло Сергійович у 2002 р. закінчив Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» і отримав кваліфікацію інженера-механіка за спеціальністю «Обладнання ливарного виробництва». Зараз є керівником департаменту металургійного виробництва АТ «Світло шахтаря» (м. Харків). Продукція, що випускається підприємством, підтверджує свою конкурентоспроможність на сучасному ринку гірничошахтного обладнання та поставляється більш ніж в 18 країн світу, зокрема в ЄС, Індію, Китай і Казахстан, і експлуатується в самих різних гірничотехнічних і кліматичних умовах у вугільної, сланцевої, калійної і інших видобувних галузях. Протягом багатьох десятиліть АТ «Світло шахтаря» є роботодавцем для інженерів і науковців, які здобули свої знання та навички на кафедрі «Ливарне виробництво» НТУ “ХПІ”.

Кафедра «Ливарне виробництво» є однією з найстаріших в нашому університеті, в сучасних умовах проводить навчання за денною та заочною формою. У числі випускників кафедри: директори великих підприємств, головні металурги, начальники цехів, науково-дослідних відділів, конструкторських бюро. Кафедра здійснює підготовку бакалаврів, спеціалістів, магістрів, кандидатів і докторів наук в галузі ливарного виробництва. Набуття практичних навичок і перевірку теоретичних знань студенти кафедри здійснюють у 8-ми навчальних лабораторіях кафедри, серед яких формовочно-плавильна лабораторія, навчальна лабораторія випробування формувальних матеріалів і сумішей, лабораторія теорії та технології ливарного виробництва, лабораторія художнього лиття, лабораторія спеціальних видів лиття, науково дослідних лабораторія, аудиторія дипломного та курсового проектування, предметна аудиторія та інші. Кафедральний комп’ютерний зал з відкритим доступом до мережі Internet дозволяє виконувати проектування та моделювання об’єктів і процесів за допомогою новітнього програмного забезпечення. Сумарна площа закріплених за кафедрою приміщень складає 581 м².