До 100-річчя відомої директорки музею НТУ “ХПІ” В.В. Акімової
Минуло вже понад сім років, як пішла у Вічність Віра Володимирівна Акімова… 27 листопада їй виповнилося б 100 років. Згадуючи її життєвий шлях, пережиті радощі перемог та скорботні часи втрат, дивуємося мужності, силі духу, патріотизму та віри у найкраще цієї тендітної жінки.
Вона належить до покоління, юність якого опалила війна. Ще зовсім дівчинкою добровольцем Віра Царьова пішла на фронт і пройшла з боями від Сталінграду до Вени, де зустріла довгоочікувану Перемогу.
Там, на війні, вона зустріла і своє кохання – льотчика Михайла Павловича Акімова, з яким прожила понад 60 років. У них народились дві талановиті доньки, вони дочекались онуків та правнуків.
А потім було мирне життя: навчання в Харківському університеті, робота в історичному музеї. Майже 40 років працювала Віра Володимирівна в НТУ «ХПІ», тридцять з них – директором музею історії.
Високий професіоналізм Віри Володимирівни сприяв створенню повної реконструкції музею до 100-річчя ХПІ. Її життя було наповнене яскравими сторінками спілкування і зустрічей зі студентами, вченими та співробітниками університету, численними гостями. Особливу увагу вона приділяла роботі у Раді ветеранів.
«Віра Володимирівна, працюючи заступником голови Ради ветеранів ХПІ під час важких 90-х років, коли місяцями затримували виплату зарплат, пенсій, організувала надання допомоги ветеранам-політехнікам у вигляді продовольчих наборів», – пригадує Ангеліна Веонорівна Ігнатченко, яка працювала з В.В. Акімовою у музеї головним зберігачем фондів.
Віра Володимирівна завжди радо зустрічалася з молоддю, передаючи той безцінний скарб справжнього служіння своїй справі, Батьківщині. Її справа житиме поки існує Харківський Політехнічний, якому вона присвятила своє життя.
Одна з останніх світлин Віри Володимирівни у музеї
Ректор НТУ”ХПІ” Євген Сокол з гостями біля подарованих університету картин художника, на яких зображені старовинні корпуси Харківського Політехнічного.
Останні коментарі