Наукова школа – це співдружність людей, яке сформувалося під егідою особистості – вченого-лідера, у якого є ідеї і теми для розробки. Немає лідера – немає школи. Кращі з шкіл ті, в яких послідовники лідера займаються активною дослідницькою роботою в актуальних напрямках і об’єднані ідеєю, методиками, науковими традиціями, співробітництвом, яке в подальшому розширюється, пошуком нових фактів. У науковій школі висуваються гіпотези, концепції, теорії. У ній не бояться дискусій, опонентів. Тут є все для свободи творчості.
Наукова школа «Перетворювальна техніка» зароджувалася в надрах кафедри «Промислова електроніка» Харківського політехнічного інституту. Спершу наукові дослідження проводилися на кафедрі електрифікації промислових підприємств, де цю роботу очолював талановитий педагог і дослідник О.О. Маєвський. У 1963 р за рішенням Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР, а також відповідно до указу ректора ХПІ проф. М.Ф. Семка кафедра електрифікації промислових підприємств була розділена на дві – кафедру з колишньою назвою і кафедру промислової електроніки.
До складу нової кафедри увійшли доценти О.О. Маєвський і В.Т. Долбня, старші викладачі Ю.О. Розанов, І.П. Архієреїв, Е.А. Фесенко, асистенти В.В. Губернаторова, В.Д. Земляків, Е.В. Линник, ст. лаборант О.І. Кондратьєва, механік В.М. Гоженко, лаборанти В.П. Дзюба і Н.А. Козлитин. У той час завідувачем кафедри був призначений доцент В.Т. Долбня, тому що О.О. Маєвський перебував у творчій відпустці для завершення роботи над докторською дисертацією. У короткий термін співробітниками кафедри «Промислова електроніка» були підготовлені лекційні курси та лабораторний практикум по всіх спеціальних дисциплін навчального плану нової спеціальності. На цей момент на кафедрі навчалося на 1-4 курсах денного відділення 177 студентів. З 1 вересня 1964 року після повернення з творчої відпустки кафедру очолив доцент О.А. Маєвський. У 1967 р він захистив докторську дисертацію і незабаром отримав звання професора.
Тематика наукових робіт, які виконувалися на кафедрі, довгі роки була пов’язана з перетворювальною технікою, що певною мірою зумовлено науковими працями професора О.О. Маєвського, і в майбутньому отримали відображення в його книзі «Енергетичні показники вентильних перетворювачах». Дослідженнями енергетичних показників вентильних перетворювачів займалися В.Т. Долбня, В.П. Бондаренко, Ю.О. Розанов, Е.О. Фесенко, О.М. Семко. Дослідженням електромагнітних процесів в автономних інверторах займалися Ю.П. Гончаров і В.Б. Клепіков, в вентильних помножувачах – І.П. Архієреїв, у зарядних випрямлячах – О.І. Данилевич. О.П. Котляров працював над створенням вимірювальних приладів для дослідження вентильних перетворювачів. З перших днів утворення кафедри В.Т. Долбня почав проводити дослідження з використання топологічних методів для аналізу електромагнітних процесів в електронних схемах. Пізніше на кафедрі утворилися нові наукові напрямки досліджень автономних інверторів під керівництвом доцента Ю.П. Гончарова (1970), з дослідження динаміки замкнутих систем під керівництвом професора В.П. Шіпіло (1973). Починаючи з 1979 року, на кафедрі розвивається напрямок по створенню мікропроцесорних систем управління перетворювачами електроенергії під керівництвом доцента О.І. Сокола.
У 1967 р на електромашинобудівному факультеті ХПІ створюється Вчена рада із захисту кандидатських дисертацій з правом розгляду робіт по цілому ряду спеціальностей електротехнічного і радіотехнічного профілів, і в тому числі з перетворювальної техніки. Головою ради затверджується доцент В.Т. Долбня.
Після смерті професора О.О.Маевского в 1971 р завідувачем кафедри обирається доцент В.Т. Долбня, що займає цю посаду до 1989 р Після цього кафедру очолив доцент, а в 1994 році захистив докторську дисертацію професор Е. І. Сокол.
У 1991 р з’являється ще один напрямок наукових досліджень – біомедична електроніка. Спеціалізована лабораторія, яка займалася розробкою нових медичних апаратів, була відкрита в 1998 році на базі кафедри. Вона увійшла до складу науково-дослідного і лікувально-діагностичного комплексу, який був створений спільними зусиллями НТУ «ХПІ» та НДІ радіотехнічних вимірювань.
Інтенсивні наукові дослідження традиційно проводилися в області силової електроніки. Першими захистили свої дисертаційні роботи в цій раді аспіранти професора О. О. Маєвського: в 1968 р – Ю. П. Гончаров та Ю. О. Розанов, в 1970 р – О. І. Данилевич та О. П. Котляров. У наступні роки закінчують і захищають свої дисертації ще п’ять аспірантів професора О. О. Маєвського в 1972 р – В. Б. Клепіков (консультант доц. С. М. Баженов), О. М. Семко (консультант доц. В. Т . Долбня), І. П. архиєреїв (консультант доц. Ю. П. Гончаров), в 1973 році – Сунанто (консультант – доцент Ю. О. Рязанов), в 1974 – Е. О. Фесенко (консультант професор В. П . Шіпілло).
По суті це були ті особистості, які в подальшому створили основу для подальшого розвитку наукової школи.