Новохацький Євген Михайлович

Новохацький Євген Михайлович (1919–1989)
У 1946 р. закінчив Харківський електротехнічний інститут за спеціальністю «Центральні електричні станції».
Учасник Великої Вітчизняної війни. У бойових діях в районі м. Харкова отримав поранення. З 1950 року працював на кафедрі теплотехніки завідувачем лабораторією до 1952 року, а з 1952 по 1962 рр. – асистентом, старшим викладачем. Кандидат технічних наук (1962), доцент (1965).
Під його керівництвом і безпосередньою участю були розроблені і створені навчальні лабораторні стенди з технічної термодинаміки, теплопередачі і загальної теплотехніки.
Будучи асистентом, він читав курси лекцій з теплотехніки, проводив лабораторні роботи з технічної термодинаміки і теплопередачі. Він відзначався великою ерудицією, його заняття викликали у студентів великий інтерес до теплотехніки.
Проводив експериментальні дослідження гідродинаміки двофазних потоків з використанням оригінального ємнісного методу, стосовно до процесів циркуляції в парових котлах високого тиску. За результатами цих досліджень захистив кандидатську дисертацію в Київському політехнічному інституті. Автор понад 100 наукових публікацій і 26 авторських свідоцтв.
Після захисту дисертації перейшов на роботу в Український заочний політехнічний інститут (УЗПІ) доцентом кафедри Теплових електричних станцій, потім був завідувачем цієї кафедри. Останні роки свого життя працював у Харківському інженерно-будівельному інституті (ХІБІ) завідувачем кафедри, доцентом.
Працюючи в УЗПІ і ХІБІ, він підтримував тісні зв’язки з кафедрою загальної теплотехніки ХПІ, що приносило користь для вдосконалення навчального процесу та виконання науково-дослідних робіт.
Нагороджений медаллю «За відвагу», орденом «Вітчизняної війни I cтепени», ювілейними медалями.