У 1972 році в Харківському політехнічному інституті було створено фізико-технічний факультет. З вересня 1973 року розпочалася підготовка фахівців з кріогенної техніки: першими стали студенти спеціальності «Фізика металів», а також абітурієнти, прийняті безпосередньо на новий напрям підготовки. Підготовка студентів за спеціальністю “Кріогенна техніка і технології” (до 1989 р. – “Кріогенна техніка”) проходила в ХПИ і на базі Фізико-технічного інституту низьких температур АН України (ФТІНТ).
31 серпня 1977 року в ХПІ було організовано кафедру технічної кріофізики (ТКФ). До її створення долучилися академіки АН України: директор Фізико-технічного інституту низьких температур Веркін Б.І., заступник директора І.М. Дмитренко, а також керівництво ХПІ та фізико-технічного факультету: ректор ХПІ Семко М.Ф., проректор Киркач Н.Ф., декан ФТ факультету доцент Сапелкін Н.П. Першим завідувачем кафедри став фахівець з розрахунку складних кріогенних систем, на той момент провідний співробітник ОКТБ ФТІНТ, Анатолій Григорович Подольський.
У 1979 році при Фізико-технічному інституті низьких температур було створено філію кафедри, яку очолив член-кореспондент Академії наук України Дмитренко Ігор Михайлович. Співпраця ХПІ та ФТІНТ дала можливість поєднати ґрунтовну фізико-математичну підготовку з інженерною підготовкою у галузі кріогенних і низькотемпературних технологій.
Значну участь у навчальному процесі в різні роки брали науковці ФТІНТ Дмитренко І.М., Кулік І.О., член.-кор. Звягін А.І., професора Михальченко Р.С., Галайко В.Г., Есельсон Б.Н., Кириченко Ю.А. і наукові співробітники ФТІНТ Мусієнко Л.Є., Житомирський І.С. та інші.
З ім’ям професора А. Г. Подольського пов’язане формування одного з основних наукових напрямів кафедри — математичного моделювання нестаціонарних теплофізичних процесів низькотемпературних систем. Математичні моделі газових машин були використані в організаціях Мікрокріогенмаш ОКТБ ФТІНТ НАНУ, Геліймаш для проектування кріогенних систем, які використовувалися в космічній техніці і ВПК. Розроблені їм з учнями моделі використовувалися для виготовлення систем охолодження магнітної системи Токамак (УФТІ), різних продуктів і тому подібне. Активну участь в цих роботах брали студенти спеціальності.
У цей період сформувався колектив викладачів і науковців, до якого у різні роки входили професори Л.З.Луб’яний, І.І.Фалько , В.М.Кухаренко, Г.Г.Жунь , к.т.н старший викладач Руденко М.З. Кафедра поповнювалася і власними випускниками, серед яких старші викладачі М.Є.Оверко і С.В. Юшко.
Протягом 1977-2015 років було підготовлено близько 800 фахівців, з них дипломи з відзнакою отримали понад 90 чоловік. У ФТІНТ направлено на роботу 90 випускників. У Харкові і області розподілялося від 50 до 90 % випускників: ФТІНТ, ХФТІ, ІПКК, ІРЕ, НДІ з-да “Електротяжмаш”, заводи “Моноліт”, Холодильних машин і т.д. На Україні розподіл складав близько 90 % випуску: Маріуполь, Мелітополь, Дніпропетровськ, Донецьк, Кривий Ріг, Шостка, Луганськ, Суми, Макіївка і т.і.
З 2004 року по 2008 кафедру очолював доктор фізико-математичних наук, професор Володимир Михайлович Свистунов, Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки.
Його дослідження були пов’язані з фізикою надпровідності, тунельними явищами, ефектами Джозефсона та фізикою високих тисків. Під його керівництвом сформувалася наукова школа у галузі фізики конденсованого стану.
З 2008 по 2012 кафедру очолював кандидат технічних наук, професор Леонід Захарович Луб’яний . У цей період розвивалися дослідження магнітних явищ за низьких температур, магнітометричних приладів і наноструктурованих матеріалів. Спільно з науковцями кафедри фізики металів і напівпровідників розроблялися фізичні основи високочутливих магнітомодуляційних сенсорів.
З 2012 по 2020 рік кафедру очолював доктор фізико-математичних наук, професор Олександр Юрійович Сіпатов . Його наукові дослідження були зосереджені на напівпровідникових наноструктурах, епітаксійних надґратках і квантових структурах. У цей період продовжувалася міжнародна співпраця кафедри, зокрема дослідження напівпровідникових наноструктур на основі сполук IV–VI та участь у міжнародних наукових проєктах.
Важливою складовою освітнього розвитку кафедри стало впровадження дистанційного навчання. Перші дистанційні курси кафедри були створені вже у 2000 році в середовищі «Веб-клас ХПІ», розробленому за участі професора Володимира Миколайовича Кухаренка. Надалі ця діяльність переросла у системну роботу з дистанційних і змішаних технологій навчання.
З 2020 по 2026 рік кафедру очолював доктор технічних наук, професор Вадим Володимирович Старіков . Його наукова діяльність пов’язана з дослідженням структури та фізичних властивостей багатошарових систем, функціональних і біосумісних матеріалів, а також енергоефективних покриттів.
До цього часу освітній профіль кафедри вже охоплював не лише традиційну кріогенну техніку, а й холодильні технології, системи кондиціювання, теплові насоси, кріобіологічну техніку та низькотемпературні технології. У 2025 році це розширення напряму було відображено у новій назві — кафедра холодильної, кріогенної та кліматичної техніки.
У 2026 році завершився період самостійного існування кафедри. Відповідно до рішення Вченої ради НТУ «ХПІ» та наказу університету від 26 січня 2026 року № 37 ОД «Про об’єднання кафедр», кафедру холодильної, кріогенної та кліматичної техніки було приєднано до кафедри теплотехніки та енергоефективних технологій. Її наукові й освітні традиції продовжуються у підготовці фахівців з холодильних та кліматичних технологій у складі об’єднаної кафедри.
Викладачі та науковці кафедри
Свистунов |
доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980), Завідувач кафедри у 2004–2008 роках. У 1963 році закінчив Харківський державний університет за спеціальністю «Фізика низьких температур». У 1963–1965 роках працював у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР, а надалі багато років — у Донецькому фізико-технічному інституті, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до керівника наукового підрозділу. Кандидатську дисертацію «Дослідження ефектів Джозефсона в тунельних контактах на основі свинцю та олова» захистив у 1971 році, докторську дисертацію «Тунельні явища в сильно стиснених твердих тілах» — у 1980 році; вчене звання професора отримав у 1982 році. У 2003–2011 роках працював професором кафедри технічної кріофізики НТУ «ХПІ», у 2004–2008 роках очолював кафедру.Основні наукові дослідження Володимира Михайловича були присвячені фізиці надпровідності, тунельним явищам, ефектам Джозефсона та фізиці високих тисків. Спільно з І. К. Янсоном та І. М. Дмитренком він брав участь у першому експериментальному спостереженні електромагнітного випромінювання тунельного переходу між двома надпровідниками — прямому підтвердженні нестаціонарного ефекту Джозефсона. Цей результат належить до знакових досягнень української фізики низьких температур.В. М. Свистунов одним із перших застосував метод квантової тунельної спектроскопії для дослідження нормальних і надпровідних властивостей металів за високого тиску. Значний цикл його робіт був пов’язаний з дослідженням впливу тиску на надпровідні характеристики матеріалів і високотемпературної надпровідної кераміки. Ним була сформована наукова школа в галузі фізики конденсованого стану, фізики низьких температур і високих тисків. Разом з академіком НАН України О. О. Галкіним дослідив вплив флуктуацій на встановлення фазової когерентності через тунельні бар’єри, що сприяло розвитку нового наукового напряму в галузі фізики надпровідності. Володимир Михайлович є автором понад 200 наукових праць, трьох авторських свідоцтв на винаходи, співавтором монографії «Туннельная спектроскопия» (1986), автором монографічних статей та науковим редактором українського перекладу книги Е. Вольфа «Принципы туннельной спектроскопии» (1990). |
Жунь Георгій Георгійович |
Доктор технічних наук, професор кафедри «Технічна кріофізика», академік Українського відділення Міжнародної академії холоду. У 1959 році закінчив Одеський технологічний інститут харчової та холодильної промисловості за спеціальністю “Машини і апарати харчових виробництв”. Свою трудову діяльність розпочав в Українському науково-дослідному інституті харчової промисловості (м. Харків). Займався розробкою ізотермічних резервуарів великої місткості для перевезення рідкого СО2 при низькому тиску в переохолодженому стані. Встановив високі вогнегасні і ізолюючі властивості аерозолю, що утворюється при дроселюванні переохолодженого СО2. Став ініціатором створення в системі Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МВС України науково-дослідного відділу № 1 (м. Харків), де працював провідним науковим співробітником (за сумісництвом), для розробки і впровадження СО2-аерозольних систем з метою профілактики і захисту від пожеж і вибухів зернових, комбікормових та інших елеваторів. Перейшов на роботу в Фізико-технічний інститут низьких температур (ФТІНТ) НАН України, від якого за Програмою освоєння космічного простору протягом 1962–1965 рр. працював в Центрі дальнього космічного зв’язку (під Євпаторією) відповідальним за роботу кріогенного квантового приймача-підсилювача слабких сигналів від космічних апаратів. Після цього закінчив аспірантуру ФТІНТ. Захистив дисертацію кандидата фізико-математичних наук, розробивши ефективний метод виділення дейтерію з водню, а також встановив, що використовувану реакцію орто-пара-конверсії модифікацій Н2 можливо використовувати в якості модельної для швидкого вибору найкращих адсорбентів-каталізаторів для ефективного адсорбційного розділення ізотопів водню, а також здійснення різних хімічних процесів (наприклад: гідрогенізації вуглеводнів, алкіровання та інших). У 1979 році, як відомий спеціаліст-кріогенщик, він був запрошений на новостворену в НТУ «ХПІ» кафедру «Технічна кріофізика». Для підготовки кваліфікованих спеціалістів у галузі кріогенної техніки Г. Г. Жунь обґрунтував доцільність вивчення студентами багатьох нових курсів, для яких підготував конспекти та читав лекції, розробив лабораторні роботи та організував виробничу практику. Поряд з навчально-методичною роботою Георгій Григорович займався розробкою нового енергозберігаючого теплозахисту для промислових кріопристроїв, кріоємностей та іншого кріогенного устаткування. Його дослідження дали можливість вперше розробити методику розрахунку й технологію прискореного машинного ізолювання кріопосудів теплозахисними шарами екранно-вакуумної теплоізоляції (ЕВТІ) із найнижчою теплопровідністю, близькою до теоретичної. Розроблена технологія була впроваджена у виробництво 6 типів нових промислових кріобіологічних посудів Дьюара на Харківському заводі транспортного устаткування (ХЗТУ). Від цього впровадження було отримано економічний ефект понад 700 тис. крб. (у цінах 1990 року), а професор Г. Г. Жунь був нагороджений дипломом виставки «Машинобудування Харківщини». Своїми доробками у галузі кріогенного теплозахисту і кріовакуумних процесів Георгій Григорович Жунь відомий світовій науковій спільноті, тому після отримання перших параметрів для теплозахисних і кріовакуумних конструкцій на термоядерному реакторі, що споруджувався у Франції 32 країнами світу (без України) за Міжнародним проектом ITER, його запросили провести аналіз цих характеристик. У результаті порівняльного аналізу ним були зроблені висновки про недостатню ефективність застосованих у термоядерному реакторі конструкцій та технологій і підготовлені рекомендації щодо їх оптимізації. Професор Г. Г. Жунь є автором понад 100 наукових публікацій у вітчизняних і закордонних виданнях. |
|
|
Кандидат технічних наук, професор кафедри «Технічна кріофізика». Завідувач кафедри у 2008–2012 роках.
У 1965 році здобув вищу освіту в ХПІ за спеціальністю «Конструювання і технологія виробництва радіоапаратури», отримавши кваліфікацію радіоінженера. Свою дисертаційну роботу науковець присвятив дослідженню феромагнітних плівок з перпендикулярною анізотропією та аналізу можливостей їх практичного застосування в технологіях і техніці запису інформації. Сфера його фундаментальних наукових інтересів охоплювала експериментальну фізику твердого тіла, вивчення фізичного середовища флуктуаційних процесів у малорозмірних магнетиках, а також дослідження магнітних явищ у дуже малих магнітних полях за умов низьких та наднизьких температур. На викладацькій ниві Леонід Захарович виховав не одне покоління кваліфікованих інженерів, активно займався методичною роботою як член Методичної ради НТУ «ХПІ». Окрім значних наукових досягнень, професор Лубяний широко відомий в університетській спільноті як талановитий художник-пейзажист. |
Сіпатов |
Доктор фізико-математичних наук, професор, завідува кафедри технічної кріофізики у 2012–2020 роках.
У 1974 році закінчив Харківський політехнічний інститут за спеціальністю «Фізика металів». |
Осецький |
Доктор фізико-математичних наук, професор
У 1970 році закінчив Харківський політехнічний інститут. Після закінчення навчання працював у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР, де досліджував низькотемпературні процеси у конденсованих середовищах, зокрема квантової повзучості металів. З 1980 року професійна діяльність Олександра Івановича була пов’язана з Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини НАН України. Тут він працював завідувачем лабораторії та провідним науковим співробітником лабораторії кріопротекторів, брав участь у роботі вченої ради інституту. Його дослідження охоплювали флуктуаційну кінетику складних біомолекул і дефектів кристалічної структури, закономірності уповільнення процесів у охолоджуваних конденсованих системах, фізичні основи кріоконсервування та створення технологій кріогенної переробки біологічної сировини.У 1997 році О. І. Осецький здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук, захистивши дисертацію, присвячену особливостям уповільнення активаційних процесів у конденсованих системах. Важливий етап науково-педагогічної діяльності Олександра Івановича пов’язаний із кафедрою технічної кріофізики НТУ «Харківський політехнічний інститут». З 2002 року він працював професором кафедри, поєднуючи фундаментальні дослідження в галузі фізики низьких температур із підготовкою фахівців із кріогенної техніки та технологій. У 2014 році йому було присвоєно вчене звання професора кафедри технічної кріофізики. Після структурних змін в університеті з 2019 року Олександр Іванович продовжив роботу на кафедрі біотехнології, біофізики та аналітичної хімії НТУ «ХПІ». Основні наукові інтереси професора О. І. Осецького охоплюють низькотемпературну квантову повзучість металів, флуктуаційну кінетику складних біомолекул і дислокацій, особливості перебігу активаційних процесів у охолоджуваних конденсованих середовищах, фазові стани розчинів кріопротекторів та розроблення технологій кріогенної переробки рослинної і тваринної сировини.Олександр Іванович має значний досвід у галузі наукового приладобудування та створення обладнання для кріогенної обробки біологічної сировини. Він є автором 32 патентів у галузях наукового приладобудування та кріогенних технологій, підготував трьох кандидатів наук. Був членом учених рад Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України та Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, рецензентом міжнародного наукового журналу Thermochimica Acta. |
Черпак |
Доктор фізико-математичних наук, професор, фахівець у галузі радіофізики міліметрових хвиль, надпровідності та низькотемпературної електроніки. Після закінчення Дніпропетровського індустріального технікуму за спеціальністю «Металургійне виробництво» розпочав трудову діяльність на Дніпровському металургійному заводі. У 1966 році з відзнакою закінчив радіоелектронний факультет Ленінградського політехнічного інституту ім. М. І. Калініна за спеціальністю «Радіофізика та електроніка». З 1966 року працює в Інституті радіофізики та електроніки ім. О. Я. Усикова НАН України, де пройшов шлях від аспіранта до провідного науковця. У 1970 році захистив кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню квантових парамагнітних підсилювачів сантиметрового діапазону, а у 1987 році — докторську дисертацію, у якій узагальнив результати розроблення квантових парамагнітних підсилювачів біжучої хвилі міліметрового діапазону. У 1999 році йому присвоєно вчене звання професора. Основні наукові дослідження Миколи Тимофійовича присвячені квантовій радіофізиці, мікрохвильовій електродинаміці високотемпературних надпровідників, низькотемпературній електроніці та міліметровій техніці. Його наукові результати сприяли розвитку досліджень високотемпературної надпровідності та створенню нових мікрохвильових приладів і систем. Під його керівництвом сформовано наукову школу, підготовлено сім кандидатів наук, які продовжують наукову діяльність в Україні та за кордоном. Професор М. Т. Черпак є автором понад 400 наукових праць, понад 20 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, у тому числі міжнародних. Значну увагу приділяв педагогічній діяльності. Читав спеціальний курс «Низькотемпературна електроніка» в НТУ «Харківський політехнічний інститут» та Харківському національному університеті радіоелектроніки. Брав активну участь у роботі спеціалізованих учених рад, міжнародних наукових конференцій, був членом IEEE, Європейської мікрохвильової асоціації (EuMA) та інших міжнародних наукових організацій. Нагороди та відзнаки • Премія НАН України імені Івана Пулюя (1998). • Стипендія Харківської обласної державної адміністрації імені К. Д. Синельникова (2013). • Премія НАН України імені Л. В. Шубникова (2015). • Національна премія України імені Бориса Патона (2024). |
Кухаренко |
Професор, кандидат технічних наук та один із піонерів цифрової освіти й дистанційного навчання (e-learning) в Україні. Його багаторічна академічна діяльність нерозривно пов’язана з кафедрою «Технічна криофізика». Науковий шлях Кухаренка розпочався наприкінці 1970-х років у сфері низькотемпературної фізики, розрахунків процесів у газових холодильних машинах та кріогенного машинобудування. Проте у 1990-х роках він кардинально змінив фокус досліджень, зосередившись на впровадженні комп’ютерних технологій в освітній процес. Володимир Миколайович створив і очолив Проблемну лабораторію дистанційного навчання НТУ «ХПІ». Під його керівництвом було розроблено унікальне віртуальне навчальне середовище «Веб-клас ХПІ», а також реалізовано масштабний експеримент із розгортання першої «Віртуальної навчальної кафедри» на базі його рідної кріофізичної спеціальності. Професор Кухаренко став ідеологом та популяризатором сучасних освітніх трендів в Україні, включаючи змішане навчання (blended learning), масові відкриті онлайн-курси (МООК) та концепцію кураторства змісту. Він є автором і соавтором десятків фундаментальних посібників, монографій та наукових статей, а його унікальні навчальні програми («Основи дистанційного навчання», «Практикум тьютора») сформували базу для підготовки українських викладачів до роботи в цифровому просторі. |
Оверко Микола Євгенович |
Старший викладач кафедри «Технічна кріофізика». Науково-педагогічна діяльність була пов’язана з дослідженнями в галузі низькотемпературних технологій, властивостей речовин при кріогенних температурах та автоматизації холодильного обладнання. Приймав участь в розробці електронних навчальних курсів для дистанційної платформи «Веб-клас». Обіймав адміністративну посаду заступника декана з навчально-виховної роботи фізико-технічного факультету НТУ “ХПІ”, а також брав активну участь у культурному та громадському житті університету. |
Карпенко Микола Павлович |
Старший викладач кафедри технічної кріофізики.
У 1976 році закінчив Харківський державний університет за спеціальністю «Фізика». Брав участь у багаторічній підготовці студентів кафедри з фундаментальних і спеціальних дисциплін низькотемпературного напряму. |
Юшко Сергій Вікторович |
Старший викладач кафедри «Технічна кріофізика». У 1984 році закінчив ХПІ за спеціальністю «Кріогенна техніка», інженер-кріофізик.Науково-методична тематика була пов’язана з математичним моделюванням тепломасообмінних процесів у кріогенних системах, процесами охолодження та термостатування, холодильними системами, тепловими насосами, кондиціюванням і вентиляцією.Як керівник дипломного проєктування працював з темами холодопостачання торговельних об’єктів, теплоізоляції холодильного транспорту, систем кондиціювання та інших прикладних завдань холодильної техніки. |
Банник Олена Сергіївна |
Асистент кафедри «Технічна кріофізика». У 2004 році з відзнакою закінчила НТУ «ХПІ» за спеціальністю «Кріогенна техніка і технологія», отримавши кваліфікацію інженера-дослідника. Близько 15 років працювала у сфері промислового холодопостачання. У 2023–2026 роках працювала на кафедрі технічної кріофізики, беручи участь у підготовці студентів з холодильних та кліматичних технологій. |
Борщ О.Є. |
Завідувач лабораторією кафедри «Технічна кріофізика». Закінчів Харківський державний університет, 1982 р. |
Захист дипломних робіт група ФТ-21М 16.06.2017
Будков Д.І., Роненко А.Л., Терлак Ю.М.
Захист бакалаврських робіт ФТ-23 20 та 21.06.2017
Дяденко А.В., Єщенко О.О., Карпов А.М., Корж П.С., Кравченко А.О., Кулік І.В., Курінний К.В., Лисицька А.О., Лобанов О.В., Манів Р.О., Масляников М.С., Приходько Д.Л., Федченко К.К., Яловега Є.О.