Павловський Гаврило Іванович (1905–1995)
Перший завідувач кафедри «Загальної теплотехніки» Харківського політехнічного інституту (1950-1975), декан енергомашинобудівного факультету Харківського політехнічного інституту (1952-1958) та (1965).
Кандидат технічних наук (1936), доцент (1939).
Трудову діяльність розпочав в 1920 році в якості електромонтера у Військовому училищі Червонопрапорного повітряного флоту (м. Київ). Потім до 1924 року працював слюсарем-електромонтером в трамвайному депо ім. Т.Г.Шевченка (м. Київ).
З 1924 по 1928 роки навчався в Київському вечірньому робочому факультеті, після закінчення якого вступив до Київського політехнічного інституту. У 1931 році разом з групою студентів із спеціальності «Парові турбіни» з Київського політехнічного інституту був переведений на навчання до Харківського механіко-машинобудівний інститут (ХММІ), який закінчив у 1932 році і вступив до аспірантури до проф. Маковського В.М. на кафедру «Паротурбінобудування».
Викладацьку роботу розпочав у 1933 році в якості асистента, старшого викладача. Викладав курси лекцій з теорії парових турбін, термодинаміки і теплотехніки для студентів спеціальностей «Турбінобудування» , «Паровозобудування» та «Моторобудування», керував дипломним проектуванням з цих курсів. Брав участь у науково-дослідній роботі кафедри «Паротурбінобудування» в області створення газових турбін.
У 1941 році був мобілізований і направлений на службу у Військово-морський флот. Рішенням Державного комітету з оборони в 1944 році був демобілізований і направлений на роботу начальником конструкторського бюро газових турбін Харківського турбогенераторного заводу.
У 1946 році повернувся до викладацької роботи на кафедрах нарисної геометрії та паротурбінобудування.
У 1950 році після утворення Харківського політехнічного інституту створив кафедру «Загальної теплотехніки» і став завідувачем цієї кафедри та пропрацював на цій посаді 25 років. Під його керівництвом було створено матеріальну базу кафедри, силами викладачів та студентів були побудовані нові лекційні та лабораторні приміщення, створено унікальний навчальний і науково-дослідне обладнання. У 1966 році на кафедрі було відкрито нову спеціальність «Промислова теплоенергетика».
Виконував велику науково-дослідну роботу в галузі теплового й термопружної стану корпусів турбін, газодинаміки двофазних середовищ. Підготував понад десяти кандидатів технічних наук.
Він автор підручника з «Технічної термодинаміки» (1961), навчальних посібників й вказівок, наукових публікацій.
Нагороджений орденом «Знак Пошани», орденом «Червоної Зірки» медалями «За оборону Кавказу», «За перемогу над Німеччиною», медаллю «За доблесну працю. До 100-річчя з дня народження В.І. Леніна», медаллю «Ветеран праці» , ювілейними медалями до річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні.
