Чи може один семестр змінити людину?
Чи може один семестр змінити людину? Якщо чесно, до поїздки я б, мабуть, відповіла, що ні. Зараз мені здається, що може.
Мене звати Кацай Дар’я. Я студентка магістратури НТУ “ХПІ”, кафедри інформаційних систем та технологій. Навчаюся за освітньою програмою “Програмне забезпечення інформаційних систем” (F6). Навесні 2026 року мені випала можливість навчатися в Братиславі за програмою Erasmus+ в Bratislava University of Economics and Management (BUEM).
Коли говорять про академічну мобільність, зазвичай згадують нові знання, міжнародний досвід і подорожі. Усе це справді було. Але найбільше мені запам’яталися інші речі.
Під час мобільності я вивчала дисципліни Strategic Management, Project Management та Risk Management. Усі заняття проводилися англійською мовою. Потрібно було не лише слухати викладачів, а й брати участь в обговореннях, виконувати завдання та презентувати свої роботи англійською. Не можу сказати, що з часом це стало зовсім легко, але саме така практика допомогла почуватися впевненіше під час спілкування в міжнародному середовищі.
Мені сподобалося, що завдання не обмежувалися лише теорією. У Strategic Management я розглядала Богдана Хмельницького як стратегічного лідера: його рішення, союзи, сильні сторони та обмеження. У Risk Management працювала з темою валютного ризику як фінансового ризику, а в Project Management аналізувала проєкт SmartPark: проблеми планування, зацікавлених сторін, ризиків і можливих шляхів стабілізації проєкту.
Мені сподобалося, що це були не просто завдання “прочитати й переказати”. Потрібно було розібрати конкретну ситуацію, зрозуміти, що в ній головне, і пояснити свій погляд. Це було складно, але корисно.
Після кількох років навчання в онлайн-форматі було незвично знову прокидатися зранку і поспішати на пари. Знову сидіти в аудиторії, слухати викладача не через екран ноутбука, а наживо. Знову обговорювати завдання, ділитися думками та працювати разом з іншими студентами. Здавалося б, звичайні речі, але саме їх мені найбільше не вистачало.
На заняттях нас часто об’єднували в групи. Навіть якщо завдання було індивідуальним, завжди можна було сісти поруч із кимось, обговорити ідеї, подивитися на проблему з іншого боку. Напевно, саме цього мені іноді бракує в дистанційному навчанні – живого обміну думками.
Особливо цікаво було навчатися зі студентами з різних країн. Туреччина, Італія, Іспанія, Вірменія, Грузія, Китай – у кожного своя культура, свої погляди та досвід. Саме завдяки цьому багато звичних речей починаєш бачити по-іншому, а навчання перетворюється не лише на обмін знаннями, а на обмін досвідом.
Але найбільшим відкриттям для мене стала Братислава. Мені не раз говорили, що це спокійне і навіть трохи нудне місто. Проте саме за це я його і полюбила. Незважаючи на те, що це столиця, тут не відчувається постійного поспіху. У місті легко дихається. Воно не тисне натовпом, шумом чи нескінченим рухом. Можливо, я помітила це особливо гостро, тому що зараз живу у великому місті. Там шум автомобілів стає звичайним фоном життя. У Братиславі я вперше за довгий час відчула якусь внутрішню тишу.
Ще одна річ, яка мене приємно здивувала, – розташування міста. За кілька годин можна опинитися у Відні чи Празі. Раніше такі поїздки здавалися чимось особливим, а тут вони стають частиною студентського життя.
Але мобільність запам’яталася не лише навчанням і подорожами. Під час навчання я також мала нагоду відвідати виступ представника Португалії в університеті. Це була радше презентація, ніж жива розмова, але чомусь вона зачепила мене більше, ніж я очікувала. Після неї я ще довго ловила себе на думці, що ми дуже по-різному дивимося на життя. Іноді здається, що ми постійно кудись поспішаємо і намагаємося все встигнути. А для когось робота – це лише частина життя, а не його головна мета. Саме такі зустрічі змушують трохи зупинитися і подивитися на звичні речі під іншим кутом.
Звичайно, були й труднощі. Найскладнішими виявилися перші дні після приїзду, коли потрібно було швидко розібратися з документами, організаційними питаннями та новим середовищем.
Повертаючись додому, я зрозуміла, що Erasmus+ дав мені значно більше, ніж просто можливість навчатися в іншій країні. Це був досвід, який допоміг вийти за межі звичного середовища, познайомитися з новими людьми та по-іншому подивитися на багато речей.
Я щиро вдячна НТУ “ХПІ”, а також кафедрі Інформаційних систем та технологій за підтримку студентів і створення можливостей для міжнародної академічної мобільності. Саме завдяки цій підтримці я отримала можливість навчатися в міжнародному середовищі та здобути новий досвід. Також я вдячна BUEM за теплий прийом, відкрите та дружнє середовище, цікаві заняття та можливість відчути себе частиною міжнародної студентської спільноти.
І якщо мене запитають, чи варто скористатися можливістю академічної мобільності, моя відповідь буде простою: так. Іноді один семестр може дати значно більше, ніж здається на перший погляд.
