Історія кафедри технічної кріофізики

Після створення в грудні 1972 року Фізико-технічного факультету з вересня 1973 року почалася підготовка студентів по кріогенній техніці. Першими були добровольці із спеціальності “Фізика металів” : гр. ФТ- 21 – 10 чоловік, гр. ФТ- 22 – 16 чоловік, а на перший курс були прийняті перші абітурієнти у кількості 25 чоловік – гр. ФТ- 23.
Підготовка студентів за фахом “Кріогенна техніка і технології” (до 1989 р. – “Кріогенна техніка”) проходить в ХПИ і на базі Фізико-технічного інституту низьких температур АН України (ФТІНТ). Кафедра технічної кріофізики була організована 31 серпня 1977 року.
У витоків організації кафедри ТКФ стояли академіки АН України: директор ФТІНТ Веркін Б.І., зам.директора Дмитренко І.М., професори: ректор ХПІ Семко М.Ф., проректор Киркач Н.Ф., декан ФТ факультету доцент Сапелкін Н.П. Завідувачем кафедри технічної кріофізики стає провідний співробітник ОКТБ ФТІНТ, фахівець з розрахунків складних кріогенних систем Анатолій Григорович Подольський.

Через 2 року при ФТІНТ була створена філія кафедри, яку очолив член-кореспондент Академії наук України Дмитренко Ігор Михайлович. Разом з Анатолієм Григоровичем він активно включається в становлення учбового процесу на кафедрі. В цей час закладається фізико-математична підготовка кріогенщиків, що не поступається академічній університетській.
Через декілька років інженери-кріофізики безперервно потекли у відділи і лабораторії ФТІНТу. Інженерна підготовка давала їм перевагу перед випускниками ХДУ. Саме у цьому була велика заслуга проф. Подольського А.Г. Він добре відчував зміни, що відбуваються в економіці останніх років і вчасно коригував учбові плани. Це дозволило, не знижуючи вимог у фундаментальній підготовці, організувати підготовку інженерів в області сучасних низькотемпературних технологій.
Істотний вклад в учбовий процес внесли в різний час академіки Дмитренко І.М., Кулік І.О., член.-кор. Звягін А.І., професора Михальченко Р.С., Галайко В.Г., Есельсон Б.Н., Кириченко Ю.А. і наукові співробітники ФТІНТ Мусієнко Л.Є., Житомирський І.С.
Велика заслуга професора Подольського А.Г. в заснуванні головного наукового напряму кафедри – математичного моделювання нестаціонарних теплофізичних процесів низькотемпературних систем.
Математичні моделі газових машин були використані в організаціях Мікрокріогенмаш ОКТБ ФТІНТ НАНУ, Геліймаш для проектування кріогенних систем, які використовувалися в космічній техніці і ВПК. Розроблені їм з учнями моделі використовувалися для виготовлення систем охолодження магнітної системи Токамак (УФТІ), різних продуктів і тому подібне. Активну участь в цих роботах брали студенти спеціальності.
За минулі роки на кафедрі сформувався кваліфікований колектив викладачів – професори – Луб’яный Л.З., Фалько І.І., Кухаренко В.М., Жунь Г.Г., к.т.н старший викладач – Руденко М.З. Колектив поповнився випускниками спеціальності: старшими викладачами Оверко М.Є. і Юшко С.В.
З 1977 по 2012год підготовлено більше 700 фахівців, з них дипломи з відмінністю отримали 90 чоловік. У ФТІНТ направлено на роботу 90 випускників. У Харкові і області розподілялося від 50 до 90 % випускників: ФТІНТ, ХФТІ, ІПКК, ІРЕ, НДІ з-да “Електротяжмаш”, заводи “Моноліт”, Холодильних машин і т.д. На Україні розподіл складав близько 90 % випуску: Маріуполь, Мелітополь, Дніпропетровськ, Донецьк, Кривий Ріг, Шостка, Луганськ, Суми, Макіївка і т.д.

З 2004 року по 2008 кафедрою керує Свистунов Володимир Михайлович, професор, доктор фіз-мат. наук, Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки.
За роки своєї наукової і педагогічної діяльності В. М. Свистунів опублікував понад 180 статей у провідних вітчизняних і міжнародних журналах. Він має три авторські свідоцтва, оглядові (замовлені) статті в журналі “Успіхи фізичних наук” і у ряді провідних зарубіжних видань. Професор В. М. Свистунів (зі своїм учнем к.ф.-м. наук М. А. Белоголовским) опублікував монографію “Тунельная спектроскопія” (1986, м. Київ, “Наукова думка“);
підготував і опублікував переклад з англійської мови книги Вольфа Е (USA) “Принципи тунельной спектроскопії” (1990 р., Київ “Наукова думка“). Під керівництвом професора В. М. Свистунова підготовлені і захищені диссертации- 15 кандидатів фізико-математичних наук (у тому числі двох в Японії і Словаччині) і 3 докторів фізико-математичних наук – фахівців в галузі фізики твердого тіла, низьких температур і високих тисків. Їм була створена наукова школа, що ефективно працює на основних направлениях фізики конденсуючого стану.
Дослідження професора В. М. Свистунова і його співробітників внесли вагомий внесок до розуміння природи тунельних явищ, надпровідності ісл ужить ідейною основою практичних розробок в області створення електроннихсист ем високої чутливості. Його наукові результати принесли широку популярність вітчизняній науці в цій області, вони є пріоритетними для України.

З 2008 по 2012 кафедрою керував Луб’яний Леонід Захарович кандидат технічних наук, професор кафедри. Завдяки проведеним його групою лабораторних досліджень кафедра має великий досвід по розробці магнітометричних приладів, у тому числі з використанням наноструктурованих матеріалів, які знаходять застосування при вивченні структури біологічних і геомагнітних полів, в навігаційних системах, а також чутливих елементах скануючих магнітних мікроскопів при низьких температурах. Разом з вченими кафедри фізики металів і надпровідників розроблені фізичні основи створення високочутливих мультислоїстих магнітомодуляційних сенсорів нового покоління.

З 2012 року кафедрою керував доктор фіз.-мат. наук професор Сіпатов Олександр Юрійович. За роки своєї наукової і педагогічної діяльності у нашому університеті Сіпатов О.Ю. опублікував понад 130 статей за тематикою «Напівпровідникові наноструктури: синтез, структура, властивості». Наноструктури представляють собою новий клас штучних напівпровідникових матеріалів з керованим спектром носіїв заряду. Цілеспрямовано змінюючи склад та структуру наноматеріалів, можна прогнозовано змінювати їх енергетичну зонну структуру і отримувати унікальні фізичні властивості, недосяжні для звичайних кристалів та плівок.
В 2020-2026 роках кафедру очолював доктор фіз.-мат. наук., професор Старіков Вадим Володимирович. Працюючи на кафедрі “Физика металів на напівпровідників” в НТУ ХПІ, у 2018р., захистив докторску дисертацію на тему «Синтез, структура та властивість біосумісних шарових систем».
В 2025 році кафедра отримала нову назв: кафедра Холодильної, кріогенної та кліматичної техніки.
В 2026 року кафедра увійшла до складу кафедри теплотехніки та енергоефективних технологій.

На кафедрі працювали:

Свистунов Володимир Михайлович (8.02.1941 – 25 .02.2017)	доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980). У 1963 році закінчив Харківський державний університет за спеціальністю «Фізика низьких температур». У 1965–2003 роках працював у Донецькому фізико-технічному інституті АН УРСР (згодом НАН України), де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача відділу надпровідності. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію «Дослідження ефектів Джозефсона в тунельних контактах на основі свинцю та олова», а у 1980 році — докторську дисертацію «Тунельні явища в сильно стиснених твердих тілах». У 1982 році йому було присвоєно вчене звання професора. У 1991–2003 роках був заступником головного редактора журналу «Физика и техника высоких давлений». З 2003 по 2011 рік працював професором кафедри технічної кріофізики Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», а у 2004–2008 роках очолював кафедру. Основні наукові дослідження Володимира Михайловича були присвячені фізиці надпровідності, тунельним явищам, ефектам Джозефсона та фізиці високих тисків. Спільно з І. К. Янсоном та І. М. Дмитренком він уперше виявив джозефсонівську НВЧ-генерацію — нестаціонарний ефект Джозефсона. Разом з академіком НАН України О. О. Галкіним дослідив вплив флуктуацій на встановлення фазової когерентності через тунельні бар’єри, що сприяло розвитку нового наукового напряму в галузі фізики надпровідності. Одним із перших застосував метод квантової тунельної спектроскопії для дослідження надпровідних і нормальних властивостей металів за високих тисків. Значний внесок ученого пов’язаний також із дослідженням впливу високого тиску на критичний струм високотемпературної надпровідної кераміки. Під його науковим керівництвом захищено 3 докторські та 14 кандидатських дисертацій. Він є автором понад 200 наукових праць, трьох авторських свідоцтв на винаходи, співавтором монографії «Туннельная спектроскопия» (1986), автором монографічних статей та науковим редактором українського перекладу книги Е. Вольфа «Принципы туннельной спектроскопии» (1990). Разом з академіком О. О. Галкіним був одним з ініціаторів створення кафедри фізики низьких температур і фізики твердого тіла Донецького національного університету. Активно розвивав міжнародне наукове співробітництво з ученими Японії, США, Польщі та Словаччини, був ініціатором міжнародних симпозіумів «HTc Superconductivity & Tunneling Phenomena» (1992, 1994), входив до складу організаційних комітетів міжнародних конференцій, працював запрошеним професором і дослідником університетів Бразилії, США та Японії. Нагороди та відзнаки • Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1980). • Почесне звання «Соросівський професор» (1994). • Премія «Інтелект Харкова» імені Л. В. Шубникова (2008). • Медалі «За трудову доблесть» та «За доблесну працю».
Жунь Георгій Георгійович	Доктор технічних наук, професор кафедри «Технічна кріофізика», академік Українського відділення Міжнародної академії холоду. У 1959 році закінчив Одеський технологічний інститут харчової та холодильної промисловості за спеціальністю “Машини і апарати харчових виробництв”. Свою трудову діяльність розпочав в Українському науково-дослідному інституті харчової промисловості (м. Харків). Займався розробкою ізотермічних резервуарів великої місткості для перевезення рідкого СО2 при низькому тиску в переохолодженому стані. Встановив високі вогнегасні і ізолюючі властивості аерозолю, що утворюється при дроселюванні переохолодженого СО2. Став ініціатором створення в системі Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МВС України науково-дослідного відділу № 1 (м. Харків), де працював провідним науковим співробітником (за сумісництвом), для розробки і впровадження СО2-аерозольних систем з метою профілактики і захисту від пожеж і вибухів зернових, комбікормових та інших елеваторів. Перейшов на роботу в Фізико-технічний інститут низьких температур (ФТІНТ) НАН України, від якого за Програмою освоєння космічного простору протягом 1962–1965 рр. працював в Центрі дальнього космічного зв’язку (під Євпаторією) відповідальним за роботу кріогенного квантового приймача-підсилювача слабких сигналів від космічних апаратів. Після цього закінчив аспірантуру ФТІНТ. Захистив дисертацію кандидата фізико-математичних наук, розробивши ефективний метод виділення дейтерію з водню, а також встановив, що використовувану реакцію орто-пара-конверсії модифікацій Н2 можливо використовувати в якості модельної для швидкого вибору найкращих адсорбентів-каталізаторів для ефективного адсорбційного розділення ізотопів водню, а також здійснення різних хімічних процесів (наприклад: гідрогенізації вуглеводнів, алкіровання та інших). У 1979 році, як відомий спеціаліст-кріогенщик, він був запрошений на новостворену в НТУ «ХПІ» кафедру «Технічна кріофізика». Для підготовки кваліфікованих спеціалістів у галузі кріогенної техніки Г. Г. Жунь обґрунтував доцільність вивчення студентами багатьох нових курсів, для яких підготував конспекти та читав лекції, розробив лабораторні роботи та організував виробничу практику. Поряд з навчально-методичною роботою Георгій Григорович займався розробкою нового енергозберігаючого теплозахисту для промислових кріопристроїв, кріоємностей та іншого кріогенного устаткування. Його дослідження дали можливість вперше розробити методику розрахунку й технологію прискореного машинного ізолювання кріопосудів теплозахисними шарами екранно-вакуумної теплоізоляції (ЕВТІ) із найнижчою теплопровідністю, близькою до теоретичної. Розроблена технологія була впроваджена у виробництво 6 типів нових промислових кріобіологічних посудів Дьюара на Харківському заводі транспортного устаткування (ХЗТУ). Від цього впровадження було отримано економічний ефект понад 700 тис. крб. (у цінах 1990 року), а професор Г. Г. Жунь був нагороджений дипломом виставки «Машинобудування Харківщини». Своїми доробками у галузі кріогенного теплозахисту і кріовакуумних процесів Георгій Григорович Жунь відомий світовій науковій спільноті, тому після отримання перших параметрів для теплозахисних і кріовакуумних конструкцій на термоядерному реакторі, що споруджувався у Франції 32 країнами світу (без України) за Міжнародним проектом ITER, його запросили провести аналіз цих характеристик. У результаті порівняльного аналізу ним були зроблені висновки про недостатню ефективність застосованих у термоядерному реакторі конструкцій та технологій і підготовлені рекомендації щодо їх оптимізації. Професор Г. Г. Жунь є автором понад 100 наукових публікацій у вітчизняних і закордонних виданнях.
Лубяний Леонід Захарович	Кандидат технічних наук, професор кафедри «Технічна кріофізика». У 1965 році здобув вищу освіту в ХПІ за спеціальністю «Конструювання і технологія виробництва радіоапаратури», отримавши кваліфікацію радіоінженера. Свою дисертаційну роботу науковець присвятив дослідженню феромагнітних плівок з перпендикулярною анізотропією та аналізу можливостей їх практичного застосування в технологіях і техніці запису інформації. Сфера його фундаментальних наукових інтересів охоплювала експериментальну фізику твердого тіла, вивчення фізичного середовища флуктуаційних процесів у малорозмірних магнетиках, а також дослідження магнітних явищ у дуже малих магнітних полях за умов низьких та наднизьких температур. На викладацькій ниві Леонід Захарович виховав не одне покоління кваліфікованих інженерів, активно займався методичною роботою як член Методичної ради НТУ «ХПІ». Окрім значних наукових досягнень, професор Лубяний широко відомий в університетській спільноті як талановитий художник-пейзажист.
Сіпатов Олександр Юрійович	Доктор фізико-математичних наук, професор, завідува кафедри «Технічна кріофізика У 1974 році він успішно здобув вищу освіту, закінчивши виш за спеціальністю «Фізика металів», та пов’язав свою подальшу долю з рідним університетом. Наукова діяльність Олександра Юрійовича була зосереджена на передових дослідженнях у галузі фізики твердого тіла та тонких плівок. • Кандидатська дисертація: У 1986 році він успішно захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «Фізика твердого тіла». • Докторська дисертація: Логічним продовженням багаторічних досліджень став захист докторської дисертації у 2007 році. Її тема — «Епітаксіальні над-гратки та квантові структури з моно-халькогенідів свинцю, олова, європію та ітербію». Ця фундаментальна праця зробила вагомий внесок у розвиток фізичних основ нанотехнологій та напівпровідникових матеріалів. У вересні 2021 року Олександру Юрійовичу було офіційно присвоєно вчене звання професора. Його міжнародний авторитет підтверджується понад 1450 цитуваннями у світовій науковій базі Goggle Scolar.
Осецький Олександр Іванович (1946)	Доктор фізико-математичних наук, професор кафедри «Технічна кріофізика». У 1970 році закінчив Харківський політехнічний інститут. Після завершення навчання розпочав наукову діяльність у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР, де займався дослідженнями низькотемпературних процесів у конденсованих середовищах, зокрема квантової повзучості металів.З 1980 року професійна діяльність Олександра Івановича була пов’язана з Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини НАН України. Тут він працював завідувачем лабораторії та провідним науковим співробітником лабораторії кріопротекторів, брав участь у роботі вченої ради інституту. Його дослідження охоплювали флуктуаційну кінетику складних біомолекул і дефектів кристалічної структури, закономірності уповільнення процесів у охолоджуваних конденсованих системах, фізичні основи кріоконсервування та створення технологій кріогенної переробки біологічної сировини.У 1997 році О. І. Осецький здобув науковий ступінь доктора фізико-математичних наук, захистивши дисертацію, присвячену особливостям уповільнення активаційних процесів у конденсованих системах.Важливий етап науково-педагогічної діяльності Олександра Івановича пов’язаний із кафедрою технічної кріофізики НТУ «Харківський політехнічний інститут». З 2002 року він працював професором кафедри, поєднуючи фундаментальні дослідження в галузі фізики низьких температур із підготовкою фахівців із кріогенної техніки та технологій. У 2014 році йому було присвоєно вчене звання професора кафедри технічної кріофізики.Після структурних змін в університеті з 2019 року Олександр Іванович продовжив роботу на кафедрі біотехнології, біофізики та аналітичної хімії НТУ «ХПІ».Основні наукові інтереси професора О. І. Осецького охоплюють низькотемпературну квантову повзучість металів, флуктуаційну кінетику складних біомолекул і дислокацій, особливості перебігу активаційних процесів у охолоджуваних конденсованих середовищах, фазові стани розчинів кріопротекторів та розроблення технологій кріогенної переробки рослинної і тваринної сировини.Олександр Іванович має значний досвід у галузі наукового приладобудування та створення обладнання для кріогенної обробки біологічної сировини. Він є автором 32 патентів у галузях наукового приладобудування та кріогенних технологій, підготував трьох кандидатів наук. Був членом учених рад Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України та Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, рецензентом міжнародного наукового журналу Thermochimica Acta.
Черпак Микола Тимофійович (1939)	Доктор фізико-математичних наук, професор, фахівець у галузі радіофізики міліметрових хвиль, надпровідності та низькотемпературної електроніки. Після закінчення Дніпропетровського індустріального технікуму за спеціальністю «Металургійне виробництво» розпочав трудову діяльність на Дніпровському металургійному заводі. У 1966 році з відзнакою закінчив радіоелектронний факультет Ленінградського політехнічного інституту ім. М. І. Калініна за спеціальністю «Радіофізика та електроніка». З 1966 року працює в Інституті радіофізики та електроніки ім. О. Я. Усикова НАН України, де пройшов шлях від аспіранта до провідного науковця. У 1970 році захистив кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню квантових парамагнітних підсилювачів сантиметрового діапазону, а у 1987 році — докторську дисертацію, у якій узагальнив результати розроблення квантових парамагнітних підсилювачів біжучої хвилі міліметрового діапазону. У 1999 році йому присвоєно вчене звання професора. Основні наукові дослідження Миколи Тимофійовича присвячені квантовій радіофізиці, мікрохвильовій електродинаміці високотемпературних надпровідників, низькотемпературній електроніці та міліметровій техніці. Його наукові результати сприяли розвитку досліджень високотемпературної надпровідності та створенню нових мікрохвильових приладів і систем. Під його керівництвом сформовано наукову школу, підготовлено сім кандидатів наук, які продовжують наукову діяльність в Україні та за кордоном. Професор М. Т. Черпак є автором понад 400 наукових праць, понад 20 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, у тому числі міжнародних. Значну увагу приділяв педагогічній діяльності. Читав спеціальний курс «Низькотемпературна електроніка» в НТУ «Харківський політехнічний інститут» та Харківському національному університеті радіоелектроніки. Брав активну участь у роботі спеціалізованих учених рад, міжнародних наукових конференцій, був членом IEEE, Європейської мікрохвильової асоціації (EuMA) та інших міжнародних наукових організацій. Нагороди та відзнаки • Премія НАН України імені Івана Пулюя (1998). • Стипендія Харківської обласної державної адміністрації імені К. Д. Синельникова (2013). • Премія НАН України імені Л. В. Шубникова (2015). • Національна премія України імені Бориса Патона (2024).
Кухаренко Володимир Миколайович	Професор, кандидат технічних наук та один із піонерів цифрової освіти й дистанційного навчання (e-learning) в Україні. Його багаторічна академічна діяльність нерозривно пов’язана з  кафедрою «Технічна криофізика». Науковий шлях Кухаренка розпочався наприкінці 1970-х років у сфері низькотемпературної фізики, розрахунків процесів у газових холодильних машинах та кріогенного машинобудування. Проте у 1990-х роках він кардинально змінив фокус досліджень, зосередившись на впровадженні комп’ютерних технологій в освітній процес. Володимир Миколайович створив і очолив Проблемну лабораторію дистанційного навчання НТУ «ХПІ». Під його керівництвом було розроблено унікальне віртуальне навчальне середовище «Веб-клас ХПІ», а також реалізовано масштабний експеримент із розгортання першої «Віртуальної навчальної кафедри» на базі його рідної кріофізичної спеціальності. Професор Кухаренко став ідеологом та популяризатором сучасних освітніх трендів в Україні, включаючи змішане навчання (blended learning), масові відкриті онлайн-курси (МООК) та концепцію кураторства змісту. Він є автором і соавтором десятків фундаментальних посібників, монографій та наукових статей, а його унікальні навчальні програми («Основи дистанційного навчання», «Практикум тьютора») сформували базу для підготовки українських викладачів до роботи в цифровому просторі.
Оверко Микола Євгенович	Старший викладач кафедри «Технічна кріофізика». Науково-педагогічна діяльність була пов’язана з дослідженнями в галузі низькотемпературних технологій, властивостей речовин при кріогенних температурах та автоматизації холодильного обладнання. Приймав участь в розробці електронних навчальних курсів для дистанційної платформи «Веб-клас». Обіймав адміністративну посаду заступника декана з навчально-виховної роботи фізико-технічного факультету НТУ “ХПІ”, а також брав активну участь у культурному та громадському житті університету.
Карпенко М.П.	Старший викладач кафедри «Технічна кріофізика». Закінчів Харківський державний університет, 1976 р., спеціальність “Фізика”
Юшко Сергій Вікторович	Старший викладач кафедри «Технічна кріофізика». Закінчів ХПІ, 1984 р., спеціальність “Кріогенна техніка”, інженер-кріофізик
Банник Олена Сергіївна	Асистент кафедри «Технічна кріофізика». У 2004 році закінчила з відзнакою НТУ «ХПІ» за спеціальністю «Кріогенна техніка і технологія»,  інженер-дослідник. 15 років працювала у сфері промислового холодопостачання. В 2023-2026 р.р. – асистент кафедри «Технічна кріофізика».
Борщ О.Є.	Завідувач лабораторією кафедри «Технічна кріофізика». Закінчів Харківський державний університет, 1982 р.