Кафедра заснована в 1926 році професором Олександром Миколайовичем Щукаревим. Але ще в 1886 році академік М.М. Бекетов, один із творців фізичної хімії, вперше у світі прочитав курс фізичної хімії для інженерів саме в Харківському Технологічному інституті. За рік до того (у 1885 році) він прочитав академічний курс фізичної хімії в Харківському імператорському університеті (зараз це Національний університет ім. В.М.Каразіна). Тільки через півтора десятка років подібний курс прочитав В.Оствальд у Німеччині. Зараз фізична хімія – неодмінна дисципліна у всіх природничо-наукових і технологічних університетах у світі. Її джерела – у Харкові.
Професор О.М.Щукарев очолював кафедру з 1926 по 1936 р. Цей видатний учений, що закінчив Московський імператорський університет і багато років працював там, став фундатором багатьох напрямків у науці. Ним була створена сучасна техніка термохімії, що застосовувалася протягом більше п’ятдесяти років у всіх наукових установах Росії, а потім СРСР. Поправки Щукарева в розрахунки термічних ефектів використовуються в термохімії досі. О.М.Щукарев уперше дослідив термічні явища при кристалізації та при інших фазових перетвореннях у металевих сплавах, оксидах і органічних сполуках. Він автор піонерських досліджень кінетики розчинення кристалів (рівняння Щукарева), його дослідження випереджали свій час. Він вивчав вплив магнітного поля на кінетику хімічних реакцій, пророкувавши цей напрямок у хімії, і вперше дослідив термічні явища в живих організмах. Одним з перших у світі він сконструював “електричну логічну машину” – прообраз сучасних комп’ютерів і був першим, хто зумів вивести результати логічних перетворень машини для наочного огляду, що стало прообразом сучасних дисплеїв. Ім’я О.М.Щукарева згадується в монографіях про вчених – попередників сучасної кібернетики й обчислювальної техніки. Ім’я О.М.Щукарева – одне з небагатьох імен учених Росії й України першої половини ХХ століття, яке згадується в міжнародних довідниках “Хто є хто у науці”.
Олександр Миколайович був блискучим лектором, а три підручники, видані ним, довгі роки були основними для студентів.
З 1938 по 1961 рік кафедру очолював член-кореспондент Академії наук УРСР професор Сергій Степанович Уразовський. Видатний фахівець з адсорбції, він був серед піонерів у дослідженнях взаємозв’язку явищ адсорбції з фізико-хімічними властивостями молекул і кристалічних тіл, на яких відбувається адсорбція. Розробка радянських протигазів – один з прикладів технічних впроваджень цих досліджень. Разом із проф. І.Т.Полоцьким Сергій Степанович досліджував вплив ультразвуку на колоїдні системи. С.С.Уразовський запропонував і разом з учнями З.М. Каневською, П.А. Чернявським, О.В. Вороновим, Л.А.Сисоєвим і іншими розробив ідею сиботаксичних груп у розчинах і розплавах, описану ним у двох монографіях. Ці роботи в істотно випереджали свій час, коли теорія рідин Я.І.Френкеля ще не стала загальноприйнятою. С.С.Уразовський був одним з тих, хто розвинув наукову ідеологію збереження ближнього порядку в рідинах.
Сергій Степанович читав лекції з неповторним артистизмом, що захоплював слухачів, він використовував у своїх виступах перед науковцями і студентами вірші й фрагменти спогадів про історію науки. Його лекції відвідували не тільки його студенти. Він був одним з рідких у радянські часи педагогів, хто прагнув сформувати майбутнього фахівця як гармонічну особистість. Наукова школа проф. С.С.Уразовського налічує 20 кандидатів наук.
Кілька років кафедрою колоїдної хімії, що потім стала частиною кафедри фізичної хімії, керував член-кореспондент Академії наук УРСР, професор Ілля Іванович Стрєлков, учений-енциклопедист, що присвятив себе організації науки й освіти. Протягом 6 років він був директором Харківського хіміко-технологічного інституту й головою Комітету з хімізації України. Він є засновником сучасної бібліотеки НТУ «ХПІ».
У 1961-1980 роки кафедру очолював доктор хімічних наук професор Аркадій Юхимович Луцький, видатний фахівець зі спектроскопії, електрооптичних явищ, діелектричних параметрів органічних молекул і квантової хімії міжмолекулярних взаємодій. А.Ю.Луцький створив велику школу дослідників у цій області фізичної хімії. Її складають 58 кандидатів наук, що захистили дисертації за ідеями і під керівництвом професора А.Ю.Луцького, серед яких О.М.Обухова, Л.А.Антропова, Г.І.Шеїна, А.Н.Панова, Л.І.Дегтярьова, В.В.Преждо, Б.А.Тромза, О.В.Шепель, Ю.І.Долженко, М.М.Котелевський, Б.А.Веретенченко та ін. Конспекти лекцій Аркадія Юхимовича на довгі роки залишались діючим посібником для його учнів.
З 1980 по 1981 рік кафедрою завідував ветеран Великої Вітчизняної війни доцент Борис Андрійович Тромза, учень проф. А.Ю. Луцького.
З 1982 до 2011 року кафедру очолював Заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України, доктор фізико-математичних наук професор Володимир Мойсейович Кошкін. Головним напрямком наукової роботи кафедри в ці часи була фізика і хімія кристалів. Ось її основні результати. Роботи співробітників кафедри проф. В.М.Кошкіна і к.ф.-м.н. О.Є.Овечкіної разом з проф. Л.С. Палатніком були визнані науковим відкриттям «Властивість хімічної інертності домішок у напівпровідниках з стехіометричними вакансіями» (Відкриття № 245 за Держреєстром СРСР, 1983 р). Професор В.М.Кошкін з співавторами виявив явище радіаційної стійкості кристалів з пухкою структурою, що дозволило розробити низку вимірювальних пристроїв з надзвичайно високим радіаційним ресурсом (Золота медаль ВДНГ СРСР, 1985 р.). Ним з співробітниками виявлений невідомий раніше тип рівноважних дефектів у кристалах “мигтливі пари вакансія-атом у міжвузеллі”, які визначають низку незвичних явищ у твердих тілах. Протягом багатьох років В.М.Кошкін з представниками його школи (А.П.Мільнер, Г.І.Гуріна, К.А.Катрунов, Ю.Р.Забродський, Д.В.Толмачов, В.Д.Запорожський та іншими) вивчали явище інтеркаляції, що полягає у впровадженні сторонніх молекул у міжшарові простори шаруватих кристалів. Було експериментально виявлено низку нових ефектів у цьому явищі й побудовано моделі ефектів (Державна премія України в галузі науки й техніки 2001 року). Серед здобутків також дослідження ефекту гігантського впливу хімічного середовища на критичні параметри високотемпературних надпровідників. Разом з проф. Ю.І.Долженком і чл.-кор. НАНУ проф. В.В.Сльозовим з ННЦ «ХФТІ» проф. В.М.Кошкін розробив модель розчинності домішок у нанокристалах. Разом з проф Ю.Гуревічем (CINVESTAV, Mexico) та І.Воловічевим (ІРЕ НАНУ) запропонував гетеропереходи на контакті двох власних напівпровідників.
Під його керівництвом захистили кандидатські дисертації 14 осіб.
Низку робіт проф. В.М.Кошкіним зроблено у співпраці з Інститутом монокристалів НАНУ(з Л.П.Гальчинецьким, В.Д.Рижиковим, В.Л.Чергінцем та іншими).
Монографія В.М. Кошкіна і Ю.М. Дмітрієва оприлюднена у Швейцарії (“Physics and Chemistry of Compounds with Loose Crystal Structure”, 1994 р., видавництво Harwood Publishers). Проф. В.М.Кошкін неодноразово був залучений для читання лекцій і доповідей на міжнародних конференціях і в університетах Росії, США, Австралії, Мексики, Ізраїля, Італії, Японії, Польщі, Канади, Португалії. Кафедра двічі організовувала Всесоюзні Школи-Семінари з фізики й хімії пухких кристалічних структур (1987 та 1989 рр.). Проф. В.М. Кошкін організовував також симпозіуми в м.Рим (Італія, 1998), м.Нью-Йорк (США, 2000) та в м.Лісабон (Португалія, 2004) у рамках Конгресів з емпіричної естетики.
В 1989 – 1991 рр. проф. В.М. Кошкін був обраний членом Координаційної ради Українського фізичного товариства й членом Правління Фізичного товариства СРСР. Іноземний член Російської Академії природничих наук (з 2002 р.), Почесний член Російської Академії гуманітарних наук (з 2005 р). З 1996 року член Міжнародної Асоціації емпіричної естетики.
Протягом 2011р. обов’язки завідувача кафедри виконував професор Юрій Іванович Долженко, який і зараз продовжує плідно працювати професором, обіймає посаду заступника завідувача кафедри.
З 2012 року кафедру очолює доктор технічних наук, професор Микола Дмитрович Сахненко, академік АН Вищої освіти України.
М.Д. Сахненко – випускник НТУ “ХПІ” – свою попередню наукову діяльність присвятив роботі на спорідненій кафедрі технічної електрохімії і є визнаним фахівцем в цій галузі фізичної хімії. Головні фахові інтереси проф. М.Д. Сахненка зосереджені на досліженні явищ переносу, електрохімічної кінетики і механізмів окремих стадій надзвичайно складних за своєю природою і деталями гетерогенних електрохімічних процесів та можливостями їх застосування для вирішенні прикладних задач.
Науковий доробок проф. М.Д. Сахненка висвітлено у понад 500 наукових публікаціях, серед яких близько 60 патентів і авторських свідоцтв, майже 180 матеріалів доповідей, оприлюднених на наукових форумах – від регіональних до закордонних (Польща, Росія, Велика Британія, Болгарія, Австралія, Німеччина, Білорусь, Мальта, США та ін.) Під керівництвом проф. М.Д. Сахненка захищено 6 кандидатських дисертацій.
Основні наукові результати проф. М.Д. Сахненка підпорядковуються декільком взаємопов’язаним науковим напрямкам, що ним розвивались. Одним з етапів наукових досліджень, що з десяток років “володів розумом”, був електрохімічний моніторинг протикорозійних лакофарбових та полімерних покривів. Так, спільно з однодумцями і співробітниками (проф. М.В.Ведь, доц. Т.П.Ярошок, доц. О.П.Поспєлов, доц. І.І.Степанова, н.с. О.В.Богоявленська) було вирішено завдання з електрохімічного моніторингу міжфазової межі “метал – полімер” відповідно до завдань Мінсудпрому СРСР. Побудовані математичні моделі хронограм діелектричної проникності гетерогенної системи адгезований полімер – розчин електроліту в агресивних середовищах, алгоритм обробки спектрів електродного імпедансу і визначення площі неадгезії. Застосування теорії графів і випадкових процесів для опису динаміки руйнування таких систем дозволило провести їх формалізацію і побудувати прогностичні залежності, які у явному вигляді пов’язували критерії відмови з надійністю і терміном дії покриттів в умовах експлуатації. Підґрунтям такої моделі була теоретично висунута і експериментально доведена гіпотеза про структуру системи метал – полімерне покриття як сукупність дискретних фрагментів, що різняться природою фаз, ступенем локалізації елементарних процесів і окремих стадій, та їх імовірністю і інтенсивністю, тобто побудовано логічний ланцюг: складові електродного імпедансу – питома площа втрати адгезії – інтенсивність відмови покриву – термін служби в умовах експлуатації та надано в явному вигляді аналітичні співвідношення між окремими ланками. Результати було впроваджено в суднобудівній галузі, а творчі напрацювання відображені в монографії Н.Д.Сахненко, М.В.Ведь «Мониторинг и прогнозирование защитных свойств органических покрытий» (2012 р.).
Останнім часом напрямком пошуку проф. М.Д. Сахненка і співробітників, відповідно до нагальних потреб сьогодення, є електрохімічний дизайн функціональних матеріалів, головним чином – протикорозійних і каталітично-активних. Під впливом тематики корозійно-електрохімічного забарвлення, чому певною мірою сприяла багаторічна співпраця з проф. Е.А. Лунарською з Інституту фізичної хімії АН Польщі, вектор пошуку змістився в напрямку анодних процесів. Це розширило методологічний спектр засобів електрохімічного дизайну і сприяло пошуку шляхів створення функціональних матеріалів в дещо іншій площині, серед яких електрохімічне формування покривів складними і змішаними оксидами в режимах мікроплазмового оксидування; гальванохімічна обробка схильних до пасивації металів для розвинення поверхні (сплави Al, Ti, Zr та ін.) або підвищення корозійного опору (сплави системи Al-Cu) за рахунок гомогенізації поверхні; електрохімічний синтез і діагностика КМ для систем знешкодження газоподібних викидів промисловості та автотранспорту; металеві, оксидні, композитні та модифіковані електродні матеріали та ін.
В цих роботах, орієнтованих на розв’язання завдань гетерофазового та електрокаталізу (створення варіативних каталітичних шарів за єдиною методологією, експрес-методи оцінки активності каталітичних матеріалів і т.і.), разом з проф. М.В.Ведь і за участі аспірантів Т.О.Ненастіної та Т.М.Байрачної створено наукові основи електрохімічного синтезу функціональних покривів сплавами металів d4-9 та змішаними оксидами і доведено високу ефективність електрохімічних технологій на всіх етапах технологічних процесів створення каталітичних матеріалів, тобто їх електрохімічного дизайну. Результати цих досліджень висвітлені у виданій в 2010 році монографії М.В.Ведь, М.Д.Сахненко «Каталітичні та захисні покриття сплавами і складними оксидами: електрохімічний синтез, прогнозування властивостей».
Тісна співпраця викладачів і науковців кафедри з колегами із вищих навчальних закладів і академічних наукових інститутів Харкова, ближнього і далекого зарубіжжя – характерна риса організації наукової роботи на кафедрі. Зокрема у співпраці з науковцями ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна та ХНУ ім. В.Н. Каразіна проф. М.Д.Сахненко брав участь у виконанні проектів УНТЦ, результати яких склали підгрунтя стратегії електрохімічного синтезу високопровідних синтетичних металів на основі широкого класу іон-радикальних солей; з науковцями ФМІ ім.Г.В.Карпенка НАН України (м.Львів) та колегами з Росії, Угорщини і Великої Британії виконано дослідження з протикорозійного захисту матеріалів для аерокосмічної галузі.
До сфери напрацювань М.Д.Сахненка можна віднести і створення методологічної бази високих технологій як в електрохімічних, так і хіміко-технологічних системах взагалі, які склади підґрунтя до сучасної навчальної дисципліни. Іншим аспектом створення новітніх матеріалів і функціональних покриттів стало широке впровадження в практику фізико-хімічних досліджень досягнень інформаційних технологій, зокрема засобів штучного інтелекту, таких як метод штучних нейронних мереж.
Активному налагодженню творчих стосунків з колегами сприяє участь проф. М.Д. Сахненка у роботі Наукової ради з проблеми “Електрохімія” НАН України, Міжвідомчої науково-технічної ради з проблем корозії і протикорозійного захисту металів при Президії НАН України, Експертній раді з технологій легкої, харчової та хімічної промисловості МОНмолодьспорту України, а також Методичній комісії з хімічної технології та хімічної інженерії міністерства.
В поточний час кафедра забезпечує викладання навчальних дисциплін для студентів чотирьох факультетів університету. Курси для різних спеціальностей, зберігаючи загальний системний підхід, а саме викладання теоретичних засад поведінки хімічних систем і перебігу хімічних процесів, адаптовані до потреб майбутніх професій студентів. Зважаючи на такий підхід, кафедра читає такі курси: загальна хімія для студентів спеціальностей з напрямку «Мікро та наноелектроніка» (доц.А.В.Дженюк); фізична хімія і поверхневі явища та дисперсні системи для майбутніх спеціалістів з напряму «Хімічна технологія» (проф. Сахненко М.Д., проф. Долженко Ю.І., проф. Некрасов О.П., доц. Руднєва С.І., доц. Веретенченко Б.А., доц. Антропова Л.А., доц. Дженюк А.В.); фізичну і колоїдну хімію для студентів, які будуть працювати в харчовій промисловості (проф. Некрасов О.П., доц. Дженюк А.В.); фізичну хімію дисперсних систем для майбутніх фахівців з екології (проф.Долженко Ю.І.); курси біофізичної і біоколоїдної хімії для студентів з напрямку «Біотехнологія» (проф. Близнюк О.М.).
Основи методичних підходів, що застосовуються в побудові і організації навчального процесу, були розроблені учнями С.С. Уразовського і А.Ю. Луцького. Зберігаючи і розвиваючи ці підходи, у різні роки свій внесок у методичні розробки кафедри внесли проф. Ю.І. Долженко, проф. О.П. Некрасов, доценти М.М. Котелевський, Л.А. Антропова, Р.А. Тарнопольска, А.В. Шепель, С.І. Руднєва, В.Д. Евтушенко, Б.А. Веретенченко, А.Ф. Корунова, О.М. Близнюк і А.В. Дженюк.
Протягом останніх 15 років колектив кафедри вдосконалює організацію навчального процесу і модифікує його згідно з сучасними вимогами. Під керівництвом проф. Некрасова О.П., за участю доц. Веретенченко Б.А. і доц. Антропової Л.А. суттєво оновлена організацію і методику авчального процесу з колоїдної хімії. Видано два навчальних посібника (проф. О.П.Некрасов), перероблено лабораторний практикум (навчальний посібник проф.Некрасова О.П. і доц.Веретенченка Б.А.).
Під керівництвом проф. Ю.І.Долженка внесені суттєві зміни в організацію і методику навчального процесу з фізичної хімії. Поставлено 6 нових і перероблено на сучасний лад 15 лабораторних робіт. За його редакцією у співавторстві з доц.Веретенченком Б.А. і доц. Дженюком А.В. за технічної допомоги А.Ф.Короткової видано чотири навчально-методичних посібника. Оновлено методичне забезпечення для студентів заочної форми навчання (доц. С.І. Руднєва)
В ці ж роки на кафедрі впроваджується система індивідуалізації навчального процесу (організатор і ідейний керівник – проф. Долженко Ю.І.). Ця система спрямована на підвищення ролі самостійної роботи студентів як в аудиторний, так і позааудиторний час, і включає виконання студентами індивідуальних завдань, в тому числі з використанням прикладних розрахункових програм, розроблених на кафедрі (проф. Долженко Ю.І., доц. Дженюк А.В., ст.викл. А.Ф. Короткова) на всіх етапах опанування учбовим матеріалом. Це стосується практичних, лабораторних і, безперечно, контрольних робіт, а також індивідуальних розрахункових завдань для самостійної позааудиторної роботи. З цією метою на кафедрі розроблено і впроваджено низку методичних розробок (проф. Долженко Ю.І., доц. Дженюк А.В., доц. Веретенченко Б.А., доц. Руднєва С.І., проф. Близнюк О.М., ст.викл. А.Ф.Короткова). Впроваджені в навчальний процес нові курси біофізичної і біоколоїдної хімії (проф. Близнюк О.М.).
З 2008 навчального року кафедра запровадила (користуючись можливостями інтернету) систему дистанційного навчання у офіційному форматі для студентів заочної форми навчання і, як експеримент, для студентів денної форми (керівник – проф.Долженко Ю.І. за участю проф. О.П.Некрасова, доц. Дженюка А.В. і доц.Веретенченка Б.А.). Останнім часом розроблюється і впроваджується система комп’ютерного і дистанційного тестування студентів (керівник – проф. Долженко Ю.І. за участю доц. Дженюка А.В., доц. Веретенченка Б.А. і ст.викл. А.Ф.Короткової).
Всі викладачі кафедри виконали величезний обсяг методичних розробок для адаптації навчального процесу до Болонської системи його організації.
З 1993 року кафедра запровадила читання факультативних курсів. «Кількісні методи у гуманітарних науках», «Сучасні ідеї у фізико-хімічному матеріалознавстві» (проф. В.М. Кошкін), а з 2013 – «Фізична хімія наноструктур», «Фізико-хімічні основи високих технологій в хімічній промисловості», «Хімічний опір матеріалів в агресивних середовищах: моніторинг, прогнозування, засоби захисту» (проф. М.Д.Сахненко)
Зважаючи на значення фізичної хімії, як провідної науки у формуванні фундаментальних природничих знань, кафедра розробляє нові методичні підходи до викладання як саме фізичної хімії, так і визначенні її місця в освітянських підходах підготовки фахівців технічних напрямків. У 2002 р. В.М. Кошкін і Ю.І. Долженко видали оригінальну програму «Физическая химия: что, где для чего (программа-путеводитель)», а в 2006 р. В.М. Кошкін, І.В. Синельник і О.Г. Шкорбатов видали книгу “Вступ до природознавства”. Вона являє собою розгорнуту програму нового підходу до фундаментальної освіти, ідея якої полягає у викладанні всіх природничо-наукових дисциплін (включаючи фізику, хімію, біологію, деякі аспекти психології, соціології й філософії) у єдиній системі. Поряд з коментарями до тексту, у книзі представлено докладну бібліографію з розгорнутими коментарями та інтернет-ресурси. Книга призначена в першу чергу для магістрів, аспірантів, науковців і осіб, що займаються самоосвітою.
Діяльність кафедри визначається не тільки викладачами, але й інженерами, які забезпечують навчальний процес. С.А. Пахомова, Г.А. Дударчик, Т.Л. Слонська довгі роки керували колективом кваліфікованих інженерів (В.М. Яворовська, І.А. Терентьєва, О.І. Нілова, Ю.М. Мартиненко, Т.В. Васьковска, Л.М. Головко, О.О. Овчаренко та ін.).
Поряд із проблемами фундаментальної науки кафедра фізичної хімії настільки ж традиційно займається прикладними досліджннями.
Проф. О.М. Щукарев уперше визначив теплоти згоряння ряду паливних матеріалів, теплоти твердіння цементів. Йому належать оригінальні способи виробництва амоніаку й сульфатної кислоти. Проф. С.С. Уразовський розробив теоретичні основи протигазового захисту. Його монографія на цю тему довгий час була унікальною у світовій науці. С.С.Уразовський виконав також ряд робіт з фізикохімії промислової переробки вугілля. Хімічним проблемам вугільної промисловості був присвячений також ряд робіт професора І.І.Стрєлкова. Проф. В.М.Кошкін у співробітництві з учнями й колегами з інших інститутів і країн розробив серію вимірювальних пристроїв з винятково високим радіаційним ресурсом.
У 2012 р. відновила роботу науково-дослідна лабораторія (керівник проф. М.Д. Сахненко), співробітники якої (к.т.н. Ю.Л.Александров, к.т.н О.В.Богоявленська, м.н.с. С.І.Зюбанова та м.н.с. О.С.Шепеленко) виконують роботи за планами фундаментальних і прикладних досліджень, які координуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Наукові розробки лабораторії лише в останні роки були відзначені золотими медалями на Міжнародних салонах винаходів і нових технологій (м.Харків, 2007 р.) і (м.Севастополь, 2010), Дипломом і відзнакою Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (Укрпатент, 2010 р.), в 2012 році проект «Високоефективна технологія мікродугового оксидування для автомобілебудівної галузі» відзначено дипломом фіналіста Міжнародного конкурсу інноваційних та інвестиційних проектів «Харківські ініціативи» в номінації «Кращий інноваційний проект у сфері високотехнологічного машинобудування».
Протягом всієї своєї історії кафедра поєднувала дослідження в області фізичної хімії з вивченням гуманітарних і філософських аспектів науки. Ім’я засновника кафедри проф. О.М.Щукарева відображено в історії російської філософії. Олександр Миколайович запровадив у філософію принцип структуралізму. А.Ю.Луцький опублікував низку статей з філософських аспектів термодинаміки Всесвіту. В 1991 – 2006 pр. В.М. Кошкін опублікував серію робіт, пов’язаних із застосуванням математичних методів до дослідження гуманітарних проблем, що дозволило йому провести аналіз психології творчої діяльності, продемонструвати коливальний характер психології населення й побудувати математичну модель, що дозволяє прогнозувати періодичні зміни психології соціуму й обумовлену ними кінетику економічних трансформацій. В.М.Кошкін запропонував оригінальну модель походження релігій. В.М.Кошкін і Ю.Р.Забродський розробили теоретичну модель кінетики адаптації і навчання й висунули модель етологічного механізму природного добору в біології. Доц. А.В.Дженюк продовжує започатковані при участі В.М. Кошкіна роботи з методики оптимізації навчання на основі кількісних методів.
В поточний час М.Д.Сахненко на основі своїх напрацювань розробив і вперше в Україні впровадив у навчальний процес НТУ «ХПІ» (для аспірантів і здобувачів наукового ступеня) ексклюзивний начальний курс з науково-методичних засад підготовки дисертаційних робіт.