ІСТОРІЯ КАФЕДРИ
У 1960-х роках електроніка у вигляді приладів та методів стала швидкими темпами впроваджуватися в різноманітні галузі науки і техніки, забезпечуючи підвищення ефективності виробництва та наукових досліджень. Це вимагало відповідної підготовки інженерних кадрів, які випускалися в ХПІ. Тому з ініціативи ректора, професора М. Ф. Семка, у 1971 році в інституті була організована кафедра «Радіоелектроніка», яка увійшла до складу факультету «Автоматика та приладобудування».
Колектив кафедри «Радіоелектроніка» у 1970-ті роки
Завданням кафедри стало викладання основ електроніки, а також радіотехнічних дисциплін студентам машинобудівного, хімічного та інженерно-фізичного факультетів. Основу кафедри склав колектив викладачів та співробітників радіотехнічного факультету. Завідувачем кафедри став доцент, кандидат фізико-математичних наук В. І. Таран, який очолював науково-дослідну лабораторію, що займалася вивченням іоносфери (НДЛ РЕ).
Доцент, кандидат фізико-математичних наук В. І. Таран
Кафедра «Радіоелектроніка» в обмежений термін провела велику організаційну та методичну роботу з підготовки навчального процесу в нових умовах: були розроблені та узгоджені з факультетами навчально-робочі плани, підготовані курси лекцій, забезпечені умови для проведення лабораторних практикумів. Необхідно відзначити велику допомогу, надану кафедрі керівництвом НДЛ РЕ, яка передала достатню кількість сучасної вимірювальної апаратури та матеріалів для проведення навчального процесу.
Згодом співпраця кафедри та НДЛ РЕ (перетвореної пізніше в Інститут іоносфери ) продовжувала успішно розвиватися та призвела до їх об’єднання в навчально-науковий комплекс «Іоносфера». Особливістю виконання наукових робіт кафедри «Радіоелектроніка» стало залучення до наукової роботи талановитих студентів, що стало невід’ємною частиною навчального процесу.
Будівля радіофізичного корпусу НТУ «ХПІ». Тут розташована кафедра «Радіоелектроніка» та Інститут іоносфери
У 1986 році на кафедрі розпочалася комп’ютеризація навчального процесу, яка згодом дозволила отримати електронні варіанти конспектів лекцій та інших методичних матеріалів, скоротити час на розрахункову і графічну роботу та доповнила традиційний лабораторний практикум. До теперішнього часу на кафедрі використовуються демонстраційні, лабораторні та навчальні програми, складені викладачами кафедри. Комп’ютерна лабораторія кафедри налічує ??? сучасних ПК.
У 1989 році кафедра змінила статус із загально-технічної на профільну, приступивши до набору, підготовки та випуску інженерів-радіофізиків. Це привело до перебудови роботи кафедри внаслідок збільшення кількості лекційних курсів, ускладнення лабораторного практикуму та появи нових видів навчального процесу (курсове та дипломне проектування, виробнича практика тощо). Велику увагу кафедра приділила розвитку практичних навичок майбутніх інженерів.
Зі зміною статусу кафедри збільшився штат педагогічного та навчально-допоміжного персоналу. Значну роль у цьому зіграв навчально-науковий комплекс «Іоносфера», який поєднав навчальний процес з науково-дослідною роботою. Це дозволило істотно підвищити рівень підготовки випускників кафедри, перший випуск яких відбувся у 1994 році.
Перші випускники кафедри «Радіоелектроніка», 1994 рік
У 1991 році було створено науково-дослідний Інститут іоносфери НАН і МОН України. У 2001 році науковий центр, названий «Іоносферним зондом», було визнано об’єктом Національного надбання.
Наукове обладнання Інституту іоносфери – об’єкт Національного надбання
Вивчення іоносфери має фундаментальний характер і важливе значення для глобальних досліджень та проводиться в кооперації з світовим науковими центрами. Співпраця із провідними світовими організаціями позитивно позначилася на розвитку досліджень і підвищенні авторитету кафедри «Радіоелектроніка» та Інституту іоносфери на міжнародному рівні. Зараз науково-навчальний центр «Іоносфера», до якого входять Інститут іоносфери та кафедра «Радіоелектроніка» є одним із провідних вітчизняних центрів дослідження навколоземного космічного простору.
У 2008 році кафедру «Радіоелектроніка» очолив професор, доктор технічних наук І. Ф. Домнін.
У 2009 році кафедра приступила до підготовки інженерів за напрямом підготовки «Комп’ютерна інженерія» за спеціальністю «Спеціалізовані комп’ютерні системи» на факультеті «Автоматика та приладобудування», а в 2010 році підготовки фахівців з цієї ж спеціальності на німецькому технічному факультеті.
До складу кафедри входять наступні структурні підрозділи:
– Міжвідомча науково-дослідна лабораторія електромагнітних технологій. Напрямом діяльності лабораторії є розробка та впровадження електромагнітних технологій у промисловість, сільське господарство та медицину, а також підвищення рівня освіти студентів та аспірантів в цій галузі досліджень.
– Навчально-науковий центр дистанційного радіозондування іоносфери (ННЦ «ІОН»). Метою діяльності центру є проведення наукових радіофізичних досліджень атмосфери та геокосмосу.
– Науково-дослідна лабораторія інтелектуальних систем безпеки. Напрямом діяльності лабораторії є розробка, впровадження та обслуговування інтелектуальних систем безпеки, відеоспостереження та систем охорони в учбових закладах, промисловості та сільському господарстві України.
З метою реалізації норм і положень «Закону про вищу освіту» України на підставі рішення Вченої ради НТУ «ХПІ» (протокол №10 від 24.11.2017 року) в НТУ «ХПІ» була проведена реорганізація. Результатом цього стало приєднання у 2018 році кафедри «Радіоелектроніка» до складу Навчально-наукового Інженерно-фізичного інституту.
З 2020 року кафедру «Радіоелектроніка» очолює кандидат історичних наук, Кузьменко Наталія Олексіївна.
Завідувач кафедри «Радіоелектроніка» Кузьменко Наталія Олексіївна