Ні, guys!
Ну що, скучили за нашими новинами?
А ми хоть із запізненням, але маємо для вас інтерв’ю із нашим студентом третього курсу групи КН-619 Левченком Данилою про його успішне навчання в Німеччині за програмою обміну Erasmus+! Він з радістю поділився емоціями та досвідом перебування в німецькому університеті FHWS:
“Всім добрий день! Я – Данило, навчаюсь на 3 курсі в НТУ “ХПІ” на факультеті “Комп’ютерних наук та програмної інженерії” на кафедрі “Системного аналізу та інформаційно-аналітичних технологій”. У 2021 році мені випала неймовірна можливість, яка буває, напевно, раз у житті, поїхати вчитися за кордон на один семестр за програмою обміну Erasmus+.
Цим неймовірним досвідом та емоціями, які я відчув за останні 6 місяців, я хотів би поділитися з усіма.
По-перше, про програму обміну студентами я нічого й ніколи не знав, особливо, що таке може бути і в моєму університеті. Дізнався про програму через Telegram-сторінку своєї кафедри, що така можливість у студентів є, але тільки якщо вони дуже сильно постараються. Я досі не вірю, що я виграв цей конкурс та стипендію від Erasmus+, бо не до кінця вірив у свої сили та можливості. А якщо відверто, то думав, що за програмою обміну за кордон поїдуть лише вундеркінди та генії свого часу і мені нема чого засмучуватися, якщо я не поїду.
Але доля склалася так, що мені прийшло запрошення від німецького ВНЗ FHWS, яке розташоване в студентському містечку Вюрцбурга, і в той момент я був на сьомому небі від щастя.
Тепер я хочу розповісти про особливості навчання у німецькому ВНЗ. Мої припущення та накручені стереотипи про вищу освіту не виправдалися, бо я й зрозуміти не міг, що все буде так круто. Іноземними студентами, а значить і мною, займається особисто декан факультету FHWS професор Пітер Броун. Це неймовірний та дуже добрий викладач навчив мене за півроку в Німеччині не лише технологіям програмування, а й правильним життєвим поглядам. Він розповів і показав дуже багато інформації про свій університет та факультет, студентів та їхні проекти, свою систему E-Learning. Спілкування з усіма викладачами було легким та простим, ніби ви розуміли одне одного з півслова.
Ще хочеться відзначити, як класно у місті організовано систему гуртожитків, а точніше Організацію для Студентів. “Studentenwerk Wurzburg” займається не лише гуртожитками, в одному з яких я жив, а й їдальнями для всіх городян, заходами та розвагами, а також організацією студентських громад. Познайомившись із іноземними студентами, у вільний від навчання час ми ходили гуляти містом, їздили купатися на озеро за 10 км від міста, їли в німецьких їдальнях, де на кожні два тижні на сайті їдальні можна було переглянути меню на день, а також оплатити свій ланч не готівкою, як у кафе, а студентською карткою. Звичайно, проводити час з іноземними студентами було не завжди так весело, як з українцями, які надійшли на бакалавра в Німеччині, через те, що з іноземцями завжди потрібно порозумітися, врахувати їх особливе виховання та культуру. За час у Німеччині я познайомився з дуже багатьма студентами, але дружні стосунки завів лише з одним латишем, двома німцями, один із яких був моїм сусідом, а також із крутим та веселим фіном на ім’я Топі.
У результаті, я багато чого навчився, з багатьма людьми познайомився, обмінявся парою номерів, і чекаю з нетерпінням можливості поїхати вчитися на магістратурі в тому ж ВНЗ, тому що мене там пам’ятають і чекають мої друзі. Хочу висловити окрему подяку DAZ_KHPI за те, що займалися нами як студентами та запустили конкурс із програми обміну!”
2