8 БЕРЕЗНЯ. РАДЯНСЬКИЙ ПЕРЕЖИТОК ЧИ БОРОТЬБА ЗА ПРАВА? 5 ЦІКАВИХ ФАКТІВ
8 березня в Україні донедавна пов’язували з тюльпанами та весною. Нині все більше українців погоджуються, що Міжнародний день боротьби за права жінок – це нагода заявити про рівноправ’я. Однак суперечки навколо цієї дати не вщухають. Пропонуємо до вашої уваги декілька фактів про цей день.
Факт № 1. Свято 8 березня зародилося у 1910 році на Другій міжнародній соціалістичній жіночій конференції в Копенгагені. Тоді учасниці підтримали пропозицію німецької соціалістки Клари Цеткін щорічно відзначати День жінок на початку березня проведенням демонстрацій. “За законодавством Німеччини жінки не мали право виходити на партійні мітинги на рівні з чоловіками, німкені отримали виборче право лише у 1918 році. Соціал-демократи боролися за коротший робочий день, кращі умови – робітниці були їхньою “аудиторією”. Протести в Німеччині набирали обертів, у 1910 році відбувся конгрес в Копенгагені. «Початок 8 березня» – заклали німецькі соціал-демократки Клара Цеткін і Роза Люксембург.
Факт № 2. Історія 8 березня в царській Росії – була закарбована подіями 1917 року. 23 лютого за старим стилем і 8 березня за новим у Петрограді пройшла масова демонстрація жінок під гаслом “хліба і миру”. Після цього 8 березня стало фактично сакральною датою для радянської влади. 8 березня потрапило в СРСР зокрема через зусилля Інеси Арманд, яка була подругою Леніна і переконала його у необхідності “жіночого свята”. Також ініціаторка цього свята Клара Цеткін увійшла в комуністичний інтернаціонал і була активним діячем в СРСР.
Факт № 3. В Україні була своя історія цього свята. Більшовики прийшли до влади, зокрема, на “феміністичних” гаслах і використовували жінок для утвердження своєї влади в Україні. На початку 1920-го року влада УСРР звернулась до жінок за підтримкою, партія просила жінок “відмовитися від обивательщини, думати про себе і стати до відновлення зруйнованого господарського життя”, налагодити дитячі ясла, дитяче харчування, клуби тощо. За допомогою жінок більшовики планували зміцнити свою владу. Влада знайшла позитивне сприйняття у делегаток на міській конференції робітниць у Харкові. Щоб закріпити цю перемогу, згадали про восьме березня. У 1920 році вперше в радянській Україні було вирішено зробити 8 березня святковим і вихідним днем. Але виключно для жінок і лише цього року. Щоб підкреслити “міць міжнародного пролетарського руху”, у вихідний день жінок заохочували до пропагандистської роботи та демонстрацій. Згодом влада позбавила жінок можливості проводити масові заходи 8 березня. Ці повноваження перейшли до жіночих відділів при партійних осередках, які допомагали залучати жінок до більшовицького руху. Але у 1930-х роках “жіноче питання” в СРСР проголосили остаточно вирішеним й жінвідділи вирішили закрити.
Факт № 4. У травні 1965 року в СРСР було ухвалено рішення про перетворення 8 березня на вихідний: і тут відбувається трансформація свята, яку ми спостерігаємо нині. Поступово цей день перетворюється на свято весни, краси, проникає в побут – у 1960-х роках риторика помітно зсунулася в бік жіночності, “жіночих обов’язків”, материнства. На листівках того часу бачимо більше “подарунків для мами” та квітів, зокрема радянських гвоздик, лілей, мімози тощо. У 1970-х “жіночий день” дійшов до дитсадків та шкіл як своєрідний “день мам”. І незабаром свято асоціювали вже з квітами та цукерками.
Факт № 5. В українському суспільстві і сьогодні точаться суперечки щодо 8 березня: хтось досі святкує “день весни та краси”, хтось – відзначає День боротьби за права жінок, однак все частіше говорять про радянське походження цього свята, тому в час повномасштабної вторгнення дискусія навколо 8 березня загострилась. у лютому 2023 року на розгляд Верховної Ради подали законопроєкт, який пропонує скасувати 8 березня, 1 травня та 9 травня, а замість них започаткувати три нові свята:
- 25 лютого “День української жінки” (дата народження найвідомішої української письменниці та громадської діячки – Лесі Українки);
- 9 березня – день народження Тараса Шевченка;
- друга неділя травня – “День матері”.
Напередодні свята в цьому році громадське об’єднання, Коаліція «Харківщина 1325», яка була створена з метою моніторингу виконання регіонального плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» звернулася до міського голови м. Харкова щодо міжнародного жіночого дня. В звернені вони зазначили «Пропонуємо напередодні Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир та впродовж Місяця жіночої історії піднімати питання рівности прав, говорити про досягнення жінок у різних сферах соціально економічного життя міста, підтримувати та просувати жіночі ініціативи, мотивувати харків’янок до активності та висловлювати їм повагу з боку влади, а не акцентувати увагу на фізичних характеристиках жінок та їхніх репродуктивних особливостях». З повним текстом звернення можна ознайомитись за посиланням https://www.facebook.com/kharkiv1325