Ляшенко Наталія Олександрівна,
кандидат соціологічних наук, доцент,
доцент кафедри соціології та
соціальної роботи ННІ ПМСІТ ХНУВС.
Сучасні альтернативні форми шлюбу.
Шлюб належить до фундаментальних соціальних інститутів. Шлюб і сім’я входять до п’ятірки основних цінностей особистості практично у всіх культурах. Незважаючи на існуюче різноманіття типів і форм шлюбу він виконує однакові, дуже важливі для суспільства і особистості функції.
Значний внесок у вивчення проблем шлюбу зробили різні вчені-демографи і вчені-юристи: В.А. Білова, Ю.А. Безсмертний, Г.А. Бондарська, Э.К. Васильєва; А.М. Белякова, И.А. Загорський, А.М. Нечаєва, Н.В. Орлов. Проблемами шлюбу і сім’ї займалися так само вчені-соціологи: Антонов А.И., Амджадін Л., Безщетнова О.В., Катаєв С.Л., Мацковський М.С., Солодников В.В., Талалай Ю.С. За даними соціологічних досліджень, в більшості країн, крім країн ісламського світу, сімейні стосунки приймають все більш незвичайні форми. У погоні за мрією про ідеальний шлюб люди намагаються знайти оптимальну модель сімейного життя, що відповідає як відвічним потребам, так і новим тенденціям. Але виникає питання щодо можливості альтернативних форм шлюбу виконувати функції, що покладені на нього особистістю та суспільством. Тому метою статті буде аналіз альтернативних форм сучасних шлюбів та характеристика цивільного шлюбу як найбільш розповсюдженої альтернативи.
Сучасна цивілізація має в своєму розпорядженні декілька варіантів шлюбу, з яких можна обрати той, який найбільш підходить. Шлюбні відносини ґрунтуються на різних нормах. Сукупність норм та санкцій інституту шлюбу регулює стосунки між чоловіком і дружиною. Одні норми (обов’язки, права) мають юридичний характер і регламентуються законодавством. У нашій країні на даний момент така регламентація здійснюється на основі Кодексу про шлюб і сім’ю, де юридично закріплені питання про володіння майном, матеріальні обов’язки подружжя один щодо одного і щодо дітей, про вік вступу в шлюб, комплекс норм, пов’язаних із розлученням тощо. Інші норми регулюються мораллю, звичаями, традиціями. До них належать норми залицяння, шлюбного вибору, дошлюбної поведінки, виховання дітей, сімейний відпочинок тощо. В залежності від типів інновацій в існуючих формальних або неформальних нормах шлюбних відносин дослідники виділяють низку типів шлюбів. Кожен з них може існувати в чистому вигляді, або поєднувати ознаки декількох типів водночас.
Сезонний шлюб (обмежена часом сім’я): відносини закріплюються на певний термін, по закінченню якого вважаються автоматично розірваними. Подружжя заново зважує всі плюси і мінуси спільного життя і вибирає: розлучитися їм або ж домовитися ще на якийсь період часу. Прихильники цієї форми шлюбу дотримуються думки, що дорослі люди виростають із стосунків, як “діти із взуття”.
Комунальний шлюб (“шведська сім’я”): сім’я, в якій живуть декілька чоловіків і декілька жінок. Вони зв’язані не лише і не стільки спільним сексом, скільки спільним господарством і приятельськими стосунками. Якщо в таких сім’ях з’являються діти, то вони виховуються всіма членами “комуни”, які керуються ідеєю : “чім більше чоловіків і жінок перед очима дитини, тим більше у нього можливостей пізнавати різноманітність світу.”
Відкритий шлюб: традиційна сім’я, в якої подружжя допускають захоплення та інтимні зв’язки поза шлюбом.
Гостьовий (екстериторіальний) шлюб: пара зареєстрована, але живуть кожен у себе. Час від часу зустрічаються, разом вечеряють в кафе, проводять ніч, інколи живуть разом, але спільне господарство не ведуть. Ходять в гості один до одного, часом проводять разом відпустку. Решту часу кожен з них вільний від сімейних обов’язків і живе своїм життям.
Раціональний шлюб, тобто такий, що передбачає певну конкретно оговорену вигоду (економічну, психологічну, сексуальну, господарсько-побутову, професійну тощо).
Всі ці форми шлюбів змінюють традиційні неформальні норми подружнього життя. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя. Реєструється шлюб перед значимою інстанцією – перед Богом (у церкві), перед законом (у державному органі реєстрації актів цивільного стану), і перед людьми – «свідками». З моменту вступу до шлюбу починають діяти відповідні інституційні статуси, про що стає відомо навколишньому оточенню. Виходячи з визначення шлюбу його девіації пов’язані з порушенням встановленої законом кількості шлюбних партнерів та їх статі; процедури реєстрації шлюбу; з реалізацією взаємних прав і обов’язків по відношенню до шлюбного партнера і до дітей. Виходячи з визначення шлюбу до альтернативних типів, що переглядають формально закріплені норми можна віднести порушенням встановленої законом кількості шлюбних партнерів та їх статі; процедури реєстрації шлюбу; з реалізацією взаємних прав і обов’язків по відношенню до шлюбного партнера і до дітей.
Гомосексуальні шлюби. В Україні дозволені моногамні гетеросексуальні шлюби. Полігамія, що узаконена в мусульманських країнах, не відповідає християнській традиції, засуджується громадською думкою. Поширення набула серійна моногамія. Гомосексуальні союзи різко критикуються і заперечуються як основа для шлюбу. У СРСР гомосексуалізм був кримінальним злочином і карався позбавленням волі, у сучасних Ірані, Афганістані, Саудівській Аравії, Ємені, Сомалі, Судані, Нігерії, і Маврітанії – стратою. Кримінальне законодавство, а також влада і громадська думка Ірану, Єгипту та інших країн Африки і Азії вважають гомосексуальність або гомосексуальну активність карним злочином. У ліберальних країнах скасування кримінального переслідування гомосексуалістів відбулася порівняно недавно. У більшості демократичних країн Європи відбулася скасування інструкцій і положень, що визначають гомосексуальність як медичну патологію або як сексуальну девіацію. Країни, що надали одностатевим парам повноцінне право на шлюб – це Нідерланди, Бельгія, Іспанія, Канада, ЮАР і Норвегія. Одностатеві партнерства (цивільні шлюби) узаконені в багатьох країнах Західної і Північної Європи (Великобританія, Данія, Гренландія, Швеція, Ісландія, Франція, Андорра, Німеччина, Фінляндія, Люксембург, Португалія, Чехія, Словенія, Угорщина, Швейцарія, Хорватія), а також в Ізраїлі, Новій Зеландії і в деяких штатах Австралії.[1] У різних країнах одностатеві шлюбні союзи можуть називатися по-різному; розрізняється і перелік прав, які мають їх члени. В Україні за останніх 15 років рівень агресивності по відношенню до гомосексуальніх союзів знизився, хоча переважна більшість респондентів проти прилюдної демонстрації нетрадиційних сексуальних стосунків, збільшилася доля толерантних. Це – наслідки демократизації, впливу ЗМІ і посилення міжкультурних контактів. [2]
Цивільний шлюб: Спочатку під терміном «цивільний шлюб» мали на увазі сімейні стосунки, не освячені таїнством вінчання, але визнані державою. У СРСР цивільний шлюб виник в 1917 році як противага традиційному церковному. У юриспруденції поняття цивільного шлюбу зберегло первинну сутність і відноситься до пар, які оформили свій союз офіційно. Вільні ж сімейні стосунки в чинному законодавстві України прийнято називати фактичним шлюбом. У буденній мові під цивільним шлюбом мають на увазі добровільне спільне мешкання і ведення спільного господарства двома людьми: чоловіком і жінкою «без яких би то не було юридично оформлених взаємних зобов’язань». Протягом останніх 50 років подібні союзи набувають все більшого поширення як в Європі, так і в Україні. Згідно перепису 2002 року, кожен десятий шлюб в Україні — цивільний.[3] На рівні громадської думки вони вже перестають визначатися, як девіація. Новий Сімейний кодекс України, що вступив в дію з 1 січня 2004 року, визнає «цивільний шлюб» однією з форм організації сім’ї, в якій виникає спільна власність і діти, народжені в такому шлюбі, мають ті ж права, що і народжені в зареєстрованому. Але цей шлюб має свої особливості, і далеко не всі сприймають його, як рівноцінний офіційному, і в психологічному, і в економічному плані. Коротко зупинимося на його перевагах та недоліках, а також пояснимо кому він вигідний, а кому ні. Переваги такого шлюбу: можна ретельніше придивитися, зрозуміти свої почуття; є можливість навчитися спільно вести господарство, розподіляти фінанси і обов’язки; приходить розуміння, що шлюб не лише свято, але і “рядові будні”, і відповідальність; такі союзи, не обтяжені соціальними стереотипами з приводу сімейного життя, вони максимально відкриті експериментам і творчості; в разі розриву емоційні і матеріальні претензії з обох боків пред’являються по мінімуму. Виявлено вплив віку респондентів на оцінку переваг цивільного шлюбу: молодше покоління, особливо чоловіки, в цивільному шлюбі бачать, перш за все, можливість зберегти свободу, уникнути відповідальності, а представники старших груп цінують можливість перевірити свої почуття, спробу жити самостійно, по-дорослому.[4] Недоліки: неоднозначність в оцінці існуючих стосунків самого подружжя (жінки в такому шлюбі частіше вважають себе заміжніми, а чоловіки – холостими); економічна і психологічна уразливість подружжя (насамперед жінок, які прагнуть до стабільності в стосунках, в упевненості в майбутньому, а в ситуації розлучення при відстоюванні своїх матеріальних інтересів і обов’язків чоловіка по відношенню до дитини треба ще доводити факт мешкання однією сім’єю саме під час придбання спільного майна); у цивільному шлюбі мати вирішує, кого записати батьком дитини, яке дати їй прізвище, чи можна зробити аналіз ДНК на визначення батьківства.[5]
Заміжня жінка традиційно в суспільстві має більш високий статус, ніж самотня, тому хоча цивільний шлюб не завжди сприймається як повноцінний, для більшості жінок все ж це краще, ніж нічого. Для чоловіків такий шлюб забарвлений ілюзорним відчуттям свободи, при тому, що є всі плюси шлюбних стосунків – налагоджений побут, психологічна і моральна підтримка, регулярні сексуальні стосунки. Небажання реєструвати свої стосунки пов’язане насамперед з побоюванням відразу узяти на себе відповідальність за майбутню сім’ю, дітей. У критичній ситуації завжди можна знайти виправдання: ми вільні люди, і ніхто нічого нікому не винен. Для двох рівноцінних, незалежних один від одного у фінансовому плані осіб, цивільний шлюб цілком підходить. Для тих, хто матеріально менш захищений (насамперед жінки та діти) офіційний шлюб дає більше стабільності. Ставлення суспільства до цивільного шлюбу стає все більш лояльним, але представники всіх поколінь вважають за більш оптимальний для дитини офіційний шлюб його батьків.
Виникає закономірне питання, які проблеми виникають при виконанні суспільних функцій цивільним шлюбом як найбільш розповсюдженим типом альтернативних шлюбів.
Можна запропонувати умовну класифікацію функцій шлюбу:
Інституційна функція – фіксація виникнення пов’язаних зі шлюбом правових стосунків між подружжям. При цьому здійснюється регуляція форм шлюбу і майнових стосунків в ньому. Реєстрація шлюбу спричиняє за собою права і обов’язки не лише подружжя, але й держави, що створює потенційну можливість державного захисту і підтримки шлюбу та сім’ї. Виконання в цивільному шлюбі цієї функції ускладнено, існує безліч невизначених моментів та протиріч.
Економічна функція шлюбу має характер взаємодопомоги в забезпеченні членів подружжя, дітей і похилих родичів. В ситуації цивільного шлюбу при невиконанні цих обов’язків ще потрібно довести їх наявність. В ситуації наслідування приватної власності також існує потреба доповісти наявність шлюбних стосунків.
Демографічна функція пов’язана із необхідністю соціально-етичного регулювання стосунків між полами, які безпосередньо відтворюють населення. За результатами соціологічних досліджень деяка «невизначеність сімейного стану» на думку респондентів може знижувати репродуктивні установки подружжя.
Функція ініціації – коли перебування в шлюбі є соціальною нормою то вступ до шлюбу служить однією з ознак соціальної зрілості людини. Деяка невизначеність сімейного статусу подружжя в цивільному шлюбі з боку друзів, родичів, та можливо самих шлюбних партнерів також ускладнює виконання цієї функції. Але слід відмітити, що в сучасному суспільстві вона зменшилась; людина має низку інших ознак соціальної зрілості: рівень освіти, кар’єру, матеріальне становище…
Сексуальна функція – регулювання та контроль за сексуальною поведінкою. У даний час в урбанізованому суспільстві, як правило, більше значення має при укладанні ранніх шлюбів. Однаково може виконуватися або ні в офіційному та цивільному шлюбі.
Емоційна функція – в даний час значення її в шлюбі найвище, проте, на думку багатьох фахівців, це веде і до масової нестійкості шлюбів, оскільки емоційна функція найменше піддається регулюванню. В цивільному шлюбі її виконання цілком можливо, все залежить від характеру відносин між подружжям.
Таким чином ті функції, які в першу чергу покладено на інститут сучасного шлюбу, особистістю виконуються без перешкод і в цивільному шлюбі (емоційна, сексуальна), а ті, які виникають дещо пізніше, потребують додаткового регулювання з боку держави та громадської думки.
Будь-яка серйозна дискусія про майбутнє шлюбу вимагає чіткого розуміння історичної еволюції цього інституту, а також причин трансформацій, які він переживає останнім часом. До недавнього минулого головною метою шлюбу був не стільки правильний вибір партнера для спільного життя «в любові», скільки правильний вибір рідні по лінії чоловіка/дружини. На зміну патріархальної монолітності сім’ї, яка трималася на страху, насильстві, безправ’ї, приходять товариські стосунки між членами сім’ї. Змінюється не лише форма родинно-шлюбних стосунків, але і сам зміст цих стосунків, зокрема, між чоловіком і дружиною.
Сьогодні, якщо шлюб успішний, він дає і подружжю, і дітям більше благ, ніж будь-коли раніше. Масштаби насильства в сім’ї і примусу до сексу різко скоротилися. Частіше ніж будь-коли подружжя приймає рішення і ділить обов’язки по домогосподарству. Батьки почали приділяти дітям більше уваги і витрачати на них більше коштів. Нарешті, чоловіки, що перебувають в стійкому шлюбі, куди рідше, ніж раніше, зраджують дружинам. Але ті ж причини, що зробили сьогодні стосунки між багатьма подружніми парами ближчими, чеснішими і надійнішими, одночасно додали самому шлюбу менш «обов’язковий» характер, підсилили його залежність від успішного «переговорного процесу» між чоловіком і дружиною. Через це ж партнерам важче терпіти шлюбні узи, якщо вони не виправдовують їхніх очікувань.
Масштабні соціальні зміни продовжуються і це гарантує, що значна частина населення і далі експериментуватиме з різними альтернативами шлюбу. Фактори, що сприяють цьому:
- економічна незалежність жінок;
- скасування правової дискримінації незаконнонароджених дітей;
- розширення асортименту споживчих товарів, що полегшують побут самотніх людей;
- ослаблення примусових повноважень держави у сфері особистого життя людей;
- підвищення середнього віку вступу до шлюбу (це додає більше стабільності укладеним шлюбам, але одночасно і підвищує відсоток дорослого населення, не зв’язаного цими узами);
- «репродуктивна революція», завдяки якої пари, раніше приречені на бідність, отримали можливість мати дітей; втім, одночасно зникли і перешкоди, що заважали заводити їх самотнім жінкам або одностатевим парам.
- зміна гендерних ролей, що збільшили віддачу від шлюбу для освічених, матеріально забезпечених жінок, але що підсилили пов’язані з ним ризики для жінок з низькими статками, тому що їхні шлюбні партнери не дотримуються принципу гендерної рівності.
Від «шлюбних революції» хтось виграє, а хтось програє. Шлюб не знаходиться на межі вимирання. Добре функціонуючий шлюб залишається надзвичайно корисним і ефективним методом організації взаємних зобов’язань в особистих стосунках і підвищення благополуччя людей. Проте, слід розуміти, що сьогодні, в умовах гендерної рівності і свободи вибору, для того, щоб шлюб був успішний, потрібні інші якості, навики і моделі поведінки, ніж у минулому.
Поширення альтернативних типів шлюбів і прирівнювання їх до офіційних шлюбів призводить до проблеми ідентифікації шлюбу як соціального інституту, невизначеності у виконанні шлюбних ролей, моменту їх початку і закінчення, обсягу прав і обов’язків подружжя.
Література:
1.Усыновление и воспитание детей в однополых парах.
http://ru.wikipedia.org
2. http://www.obozrevatel.com/news/2008/5/17/237777.htm
3. http://bigbord.net/stati/obshchestvo_i_politika/1378.html
4. Богданова Л.П., Щукина А.С. Гражданский брак в современной демографической ситуации .// “Социологические исследования” №7 2003
5. Подводные камни гражданского брака. http://www.passion.ru/s.php/3321.htm
Аннотация
Белых Ольга Евгеньевна. «Профилактика стигматизации как фактор предупреждения девиантного поведения подростков»
Стигматизация – фактор, который действует на микро и макро уровнях социального взаимодействия. Он влияет на становление и распространение асоциального поведения подростка. Поэтому понимание сущности стигматизации и проблем, которые возникают при её игнорировании важно для налаживания социальной работы по профилактике подростковой девиации. Автор подробно описывает этапы профилактической работы, направленной на дестигматизацию. На примере социологического исследования, которое было проведено среди воспитанников Харьковского областного приюта, поясняется эффективность профилактических методов, целью которых является нейтрализация негативной стигматизации.
Annotation
Olga Belick. “Prevention of stigmatizing as a factor in the prevention of deviant behavior of teenagers”.
Stigmatizing – a factor which operates at the micro and macro levels of social interaction. It affects the formation and spread of asocial behavior of teenagers. Therefore, understanding the essence of stigmatizing and problems that arise with its defiance, it is important to engage in social work for the prevention of teenage deviation. The author describes in detail the stages of prevention efforts aimed at neutralizing the negative stigma. For example, a sociological survey that was conducted among teenagers of the Kharkiv Regional orphanage, explained the effectiveness of prevention methods aimed at neutralizing the negative stigma.
Аннотация
Ляшенко Н.А. «Современные альтернативные формы брака».
Альтернативные формы брака пересматривают не только форму, но и содержание отношений между супругами. Они изменяют формальные и неформальные нормы. Целью статьи является описание альтернативных форм современных браков. В статье поясняются причины их появления и факторы, которые в первую очередь повлияли на их распространение. Особое внимание уделяется характеристике гражданского брака как наиболее распространённого типа альтернативных браков, поясняются функции, которые он в первую очередь выполняет или не выполняет. Подчёркивается, что распространение альтернативных типов брака и приравнивание их к официальному приведёт к проблеме идентификации брака как социального института, неопределённости в выполнении брачных ролей, объёму прав и обязанностей супругов.
Annotation
Natalia Lyashenko. «Modern alternative form of marriage».
Alternative forms of marriage are reviewing not only the form but the meaning of relations between spouses. The aim of the article is to describe alternative forms of modern marriages. The article explains the reasons for their appearance and the factors that primarily affect their distribution. Particular attention is given to the cohabiting marriage as the most common type of alternative marriage, explained the functions that it primarily performs, or fails to perform. It was emphasized that the distribution of alternative types of marriage and equating them to the official marriage will lead to the problem of identification of marriage as a social institution, uncertainty in the performance of marital roles, in the scope of the rights and responsibilities of spouses.