Враховуючи велике значення, що надається споживачем і фахівцями-миловарами величині піноздатності мильних розчинів, як показнику цінності мила, було виконано дослідження цієї здатності в спеціально сконструйованому приладі. Дослідження дало ряд цікавих спостережень: воно показало малу піноздатність мил з каніфолі й здатність вуглекислої соди підвищувати її в каніфольних і знижувати у жирових мил. Б.Н. Тютюнниковим, Н.А. Касьяновою, А.А. Гіршманом та ін., 1930-37 р.р. досліджено склад й структура мильних розчинів. Це надзвичайно актуальне питання, оскільки структурні інгредієнти останніх повинні обумовлювати відповідні властивості мильних розчинів, що лежать в основі їхньої миючої здатності.
До останнього часу в науковій літературі панувало подання про відносно незначний ступінь гідролізу в мильних розчинах, що ґрунтувалося на роботах Мак-Бена і його співробітників. Дослідниками кафедри було показано, що концентрація гідроксильних іонів у мильних розчинах в звичайних умовах не може характеризувати ступінь гідролізу мил, тому що деякі структурні складові частини їхніх розчинів відрізняються здатністю адсорбувати гідроксильні іони до встановлення якоїсь рівноваги. Було встановлено, що гідроліз у мильному розчині виявляється більшим, ніж обчислений на підставі концентрації гідроксильних іонів. Стало можливим зробити висновок про наявність у мильних розчинах «кислих мил» і особливих утворень (умовно названих «основними милами»), що імовірно, складаються з комплексу часток негідролізованого мила, зарядженого гідроксильними іонами, і в такому вигляді відповідаючих «нейтральному колоїду» Мак-Бена.
Результати роботи становлять інтерес ще й тому, що висновки з її дають підставу для підходу до рішення питання про можливий склад структурних інгредієнтів мильних розчинів, що утворюють поверхневий його шар. Проведені дослідження висунули питання про доцільну форму вираження поняття величини миючої здатності мильних розчинів і про метод кількісної характеристики її. В зв`язку з цим запропоновано нове формулювання поняття величини миючої здатності. Зокрема, був сконструйований спеціальний апарат, що дозволяє порівнювати в лабораторних умовах миючу здатність відразу декількох мил.
Трохи раніше зазначених спостережень було проведено ряд досліджень щодо оцінки різних миючих засобів і з’ясування їхніх оптимальних рецептур. Це дослідження дозволили скласти уявлення про співвідношення між кількостями жирних кислот і вільної соди в пральних порошках і про поводження солей різних органічних кислот у розчині в присутності різних кількостей соди.
Одночасно із цими дослідженнями лабораторією здійснювалося вивчення фізичних властивостей твердого мила, що впливають на величину його споживчої витрати.
Дуже велику роботу працівникам кафедри (Б.Н. Тютюнников, Г.Л. Юхновський, Г.Носков, З.І. Плешкова, Н.А. Касьянова та ін.) довелося проробити в період сировинної кризи в миловарінні, що склалась в Україні в 30 роки минулого сторіччя.
Для знаходження замінників жирів, придатних для виготовлення миючих засобів, у лабораторії було розпочато різноманітні спроби, з яких можна відзначити застосування деревних відходів (особливо хвойних дерев), смоли низького коксування лисичанських вуглів, сульфитцелюлозних лугів, продуктів окислювання вазелінового масла й, нарешті, глин. Базуючись на результатах наукового пошуку Б.Н. Тютюнников захищав точку зору, відповідно до якої глини самостійною миючою дією, аналогічним милам, не володіють, якщо, звичайно, не зважати на їх чисто механічну дію за рахунок тертя. Встановлено, що для уведення в мило придатні тільки глини, що не відрізняються великою здатністю його поглинати.
Одночасно із цим у лабораторії була проведена робота з підбора глин, придатних для уведення в мило; поряд із цим розроблено метод введення глин у мило.
Дослідниками (Б.Н. Тютюнников, А.С. Черничкіна, Н.А. Касьянова та ін.) вивчено будову пілірних туалетних, а також господарських мил, показана кристалічність більшої частини їх. Одночасно із цією роботою вивчалося виготовлення так званого «прозоро-гліцеринового» мила і можливість одержання високопроцентних мил у прозорому стані. Внаслідок дослідження було з’ясовано умови одержання таких мил і розроблено метод їх виготовлення.
Було вивчено механічну обробку пілірного мила. Внаслідок досліджень стало можливим розглядати обробку його, подібно до обробки металів. Усе це підтверджене мікроскопічними дослідженнями, що виявили, наприклад, орієнтацію кристалічних агрегатів мила при вальцюванні або при обробці в пелотезі. Ці дослідження про будову туалетного мила і його зміні при обробці дали можливість визначити режим окремих машин заводу туалетних мил і домогтися бездоганної якості продукції.
З початку Великої Вітчизняної війни кафедра технології жирів, яку очолював Б.Н. Тютюнников включилася в роботи, які мали оборонне значення для СРСР.
На першому миловарному заводі (м. Харків) був організований цех для виготовлення горючої суміші, з метою підпалювання танків. Це було перше в нашій країні промислове виробництво самозапалюючихся рідин. Консультантом цієї роботи був професор Б.Н. Тютюнников, начальником виробництва С.П. Острін.
Під час перебування в евакуації ХХТІ в місті Чірчік (кінець 1941-1943 р.р) у науково – дослідницькій тематиці враховувалися потреби промисловості Узбекистану на основі використання його сировинної бази.
Так, наприклад, професор Г.Л. Юхновський виконав дослідження бентонітових глин Узбекистану для їхнього застосування в якості відбілюючих засобів. Результати роботи були впроваджені на миловарному заводі в місті Ташкенті. Ним же розроблено метод одержання оліфи з бавовняного масла. За завданням Всесоюзного науково-дослідного інституту жирів під керівництвом професора Б.Н. Тютюникова розроблено методики й надана допомога заводам Середньої Азії при освоєнні ними виробництва мил, наповнених глинами. Результати роботи впроваджені на Катта – Курганському миловарному заводі. Для сільського господарства Узбекистану професором Б.Н. Тютюнниковим й професором С.С. Уразовським виконано дослідження по вишукуванню хімічних засобів боротьби із червецем.