СЬОГОДНІ УКРАЇНА ВІДЗНАЧАЄ ДЕНЬ СОБОРНОСТІ.
22 січня ми згадуємо дві дати. 1918 рік, коли вперше у XX столітті було проголошено незалежність України — Четвертий Універсал. А у 1919-му відбулося проголошення Акта Злуки.
Чому важливо акцентувати й на першому, й на другому. Ці дати показують глибоке коріння війни з росією, яка триває понад 100 років. Нагадують, що ми захищаємо і чому варто це захищати. Бо втрата соборності й незалежності на початку 1920-х спричинила багато жертв — мільйони українців були вбиті й закатовані комуністичним тоталітарним режимом.
Це важливо й тому, що росія намагається ширити міфи, що України як держави не існувало. Нібито її створив чи то ленін у 1918 році, чи то сталін у 1939-му. 22 січня як день проголошення незалежності й день злуки українців, які об’єдналися з власної волі, спростовує цей міф російської пропаганди.
Об’єднати дві держави — це було непросте завдання. Українці як нація формувалися в розділеному середовищі. Частина територій була під росією, частина — під Австро-Угорщиною. Це розділення тривало сотні років. Але українцям вдалося зберегти розуміння національної єдності на культурному рівні, а потім трансформувати його в політичні рішення. І коли почали створювати свою державу на руїнах двох імперій, виникла ідея, що Українська Народна Республіка і Західноукраїнська Народна Республіка мають об’єднатися. Це до певної міри було феноменом: народ, який так довго був розділений, зберіг потребу в єдності. І в дуже непростих умовах 1919 року зумів довести цю ідею до конкретного політичного рішення.
Так, ця єдність тоді проіснувала недовго. Бо Україна опинилася у складних умовах — її завойовували східні й західні сусіди. Але це відіграло колосальну політичну роль. І коли Україна знову почала відновлюватися на руїнах совєцького союзу, той самий день 22 січня мобілізував українців. У 1990 році відбулася одна з наймасштабніших акцій — «Живий ланцюг» (21 січня 1990 року українці стали в живий ланцюг, який з’єднав людей з Івано-Франківська, через Львів до Києва. Це була одна з наймасштабніших акцій у світовій історії. У ній взяли участь, за офіційними даними радянського режиму, майже 450 тисяч осіб. За неофіційними — від 1 до 5 мільйонів. — Ред.). Це ще один сильний крок, який показав і українцям, і всьому світу, що ми прагнемо бути єдиними й ми можемо бути єдиними.
Україна довела всьому світові, що соборність – це не лише спільна територія, це спільні прагнення та цінності.
Сьогодні ми продовжуємо відстоювати право України бути вільною, суверенною державою. Наша сила – у непохитній єдності та підтримці один одного!
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!!!
