Історія кафедри з 1976 – 1990 р.

Історія кафедри з 1976 по 1990 рік.

У 1976 році кафедру турбінобудування очолив Капінос Василь Максимович.

 Капінос Василь Максимович (1919 — 2007). Доктор технічних наук, професор. Засновник наукової школи з дослідження фізико-технічних проблем теплообміну і гідродинаміки в турбомашинах. Декан енергомашинобудівного факультету Харківського політехнічного інституту (ХПІ) (1969 — 1972), проректор ХПІ з навчальної роботи (1972 — 1977), завідувач кафедри турбінобудування (1976 — 1989). Заслужений діяч науки і техніки України. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1979). Почесний доктор НТУ «ХПІ». Почесний академік Академії Наук вищої школи України.

 

У цей період відкриваються нові спеціалізації підготовки спеціалістів: «Фізико-технічні дослідження турбомашин» і «Монтаж та наладка турбін». У 1974 та 1983 роках розробляються нові навчальні плани, характерною рисою яких було розширення використання комп’ютерних технологій. Низка застарілих дисциплін була вилучена, деякі дисципліни суттєво зменшені в обсязі та введені окремими розділами в більш загальні за своїм змістом лекційні курси. Науково-дослідна робота кафедри охоплює широке коло проблем, пов’язаний зі створенням вологопарових турбін для АЕС типу К-220-44, К-500-65 К-500-60/1500, К-750-65, К-1000-60/1500, проектування і випуск яких розпочався на ХТГЗ.

Спільно з кафедрою автоматики і телемеханіки ХПІ створено новий тип приладу для вимірювання відносного подовження роторів турбін, який було прийнято до серійного виробництва на Харківському турбінному заводі. У теперішній час прилад використовується на 14 ТЕС та АЕС країн СНД, а також в Китаї / Нанкін ТЕЦ / та Болгарії / АЕС Белене /, всього 123 одиниці. Прилад експонувався на ВДНГ СРСР і був нагороджений медаллю. Новизна конструкції захищена авторським свідоцтвом.

 

Прилад для вимірювання відносного подовження роторів турбін.

Виконуються теоретичні дослідження з аеродинамічного удосконалення проточних частин потужних парових турбін та проводяться широкомасштабні натурні випробування останніх ступенів турбін на Зміївській, Придніпровській та Ставропольській ДРЕС. За результатами цих наукових досліджень спільно з Харківським турбінним заводом були розроблені високоекономічні проточні частини турбін для атомних електричних станцій. У 1979 році за створенні серії парових турбін для АЕС творчий колектив, до складу якого входили співробітники заводу та завідувач кафедри турбінобудування професор Капінос В.М., здобув Державну премію УРСР в галузі науки і техніки.

Науковці кафедри разом зі співробітниками НВО «Турбоатом» та Центрального котлотурбінного інститутом (м. Ленінград) провели експериментальні дослідження профілів з подовжувачами для соплових лопаток потужних парових турбін та підготували технічні документи для впровадження цих профілів у галузевий стандарт.

Масштабні дослідження були проведені зі створення широкорежимних вихлопних патрубків потужних парових турбін за ініціативою та під керівництвом доц. Гаркуші А.В. науковцями кафедри Добриніним В.Є., Лапузіним О.В. та Юдіним Ю.О. Ця робота мала на меті підвищення ККД і надійності циліндрів високого та низького тиску парових турбін. На розроблені конструкції патрубків отримано 13 авторських свідоцтв та 10 міжнародних патентів.

 

Гречаниченко Юлія Вікторівна (1937 — 1992). Доктор технічних наук, професор. Керувала дослідженнями вторинних течій в решітках турбомашин. Створила методику визначення кінцевих втрат у решітках турбомашин на основі розрахунку на торцевих стінках міжлопаткових каналів тривимірного примежового шару із залученням параметрів, одержаних за результатами експериментальних досліджень решіток профілів різних типів. У теперішній час цю методику застосовують під час проектування проточних частин як енергетичних турбін, так і авіаційних турбореактивних двигунів. Розробила профілі типу Н-4У з подовжувачами, упроваджені у галузевий стандарт. Нагороджена преміями та медалями ВДНГ СРСР. Опублікувала 88 наукових робіт, у тому числі 2 монографії. Підготувала 4 кандидатів технічних наук.

Започатковано новий науковий напрямок — оптимальне проектування проточної частини осьових турбін, який уперше в країні і світі отримав свій розвиток на кафедрі. Розроблено основи теорії оптимального проектування проточної частини осьових турбін. Створено методи визначення оптимальної кількості ступенів в циліндрах, вибору оптимального розподілу периметрів пари в проточній частині та оптимальних законів закрутки напрямних і робочих лопаток. Винайдені нові високоекономічні форми профілів робочих лопаток. Увесь цей комплекс робіт став надійним інструментом у створенні відсіків і циліндрів парових та газових турбін з максимально досяжним ККД і заклав основу системи автоматизованого проектування турбін (САПР) НВО «Турбоатом».

Стенд для дослідження систем охолодження.

Великий обсяг розрахунково-теоретичних та експериментальних досліджень проводяться з теплофізичних проблем турбінобудування. В процесі виконання програми фізико-технічних досліджень на межі теорії турбомашин та тепло-і масообміну сформовано новий науковий напрямок, зміст якого визначається проблемами термічної маневреності та експлуатаційної надійності. Проведено дослідження проблем теорії теплопровідності, електротеплової аналогії, контактного та конвективного теплообміну на поверхнях лопаток турбін, полотнах дисків, лабіринтових ущільненнях, у підшипниках ковзання, проблем течії двофазного потоку. Створено прилади для вивчення і контролю температурного та деформованого станів. Ведуться наукові роботи в галузі теорії примежового шару. Розроблено гідродинамічну теорію мастила в тривимірній постановці з урахуванням залежності фізичних параметрів від температури. На основі цієї теорії запропонована оригінальна конструкція опорного підшипника з еліптичним розточенням і зміщеними дугами при частковому охопленні шийки ротора, що забезпечує ламінарізацію змащувального шару і виключає втрати тертя на дифузорних ділянках. Особливістю отриманого теоретичного рішення є визначення не тільки здатності підшипника витримувати навантаження та витрати мастила при заданій геометрії, але й умов теплообміну з шийкою валу та корпусом підшипника. Доценти кафедри Пономарьов В.Н., Гаркуша А.В., Соколовський Г.О., Бойко А.В., Гречаниченко Ю.В., Слітенко А.Ф. та Рухлинский В.В. очолювали цілі наукові напрями в галузі турбінобудування, підготували та успішно захистили докторські дисертації. У 1980 році кафедрі виповнилося 50 років. Це вже потужний навчальний і науковий підрозділ інституту, що випускає щорічно понад 100 інженерів-турбіністів. Кафедра тісно співпрацює з підприємствами та інститутами Польщі та Чехословаччини.

Співробітники заводу «Шкода» в гостях на кафедрі турбінобудування.

У 1983 році наказами Мінвузу УРСР і Міненергомашу створюється філія кафедри на базі ПОАТ «Харківський турбінний завод». На педагогічну роботу залучаються вчені та фахівці заводу: д.т.н., проф. Косяк Ю.Ф., д.т.н., проф. Сухінін В.П., д.т.н., проф. Аркадьєв Б.А. та інші. Філія кафедри суттєво збагачує навчальний процес завдяки великому досвіду зі створення сучасних парових та газових турбін її викладачів.