Історія кафедри турбінобудування до Великої Вітчизняної війни (1930-1941 роки)

У 1930-му році визначний учений, педагог і організатор науки, професор Володимир Матвійович Маковський заснував кафедру турбінобудування у Харківському механіко-машинобудівному інституті (ХММІ). У тому ж 30-му році саме у місці Харкові було закладено найбільший на той час в Європі та у Союзі Радянських Соціалістичних Республік турбінний завод. Від тоді доля і розвиток кафедри турбінобудування та Харківського турбінного заводу тісно переплелися. Слід зазначити, що саме у 30-му році минулого століття було здійснено перший прийом студентів ХММІ за спеціальністю турбінобудування. Термін навчання в інституті на той час складав 4 роки (8 семестрів). Фахові курси викладалися з 5-го семестру. Студенти вивчали термодинаміку, гідродинаміку, конструкції насів, основи теорії парових турбін, конструкцію та розрахунки на міцність елементів турбомашин та конденсаторів, основи роботи теплових електричних станцій, а також властивості матеріалів, що використовуються у машинобудуванні.

 Маковський Володимир Матвійович (1870-1941). Доктор технічних наук, професор. Засновник газотурбінобудування у Радянському Союзі. Розробив теорію робочого процесу газотурбінної установки постійного тиску згоряння, що на теперішній час становить основу проектування більшості сучасних газових турбін. З 1921-го року – декан робітничого факультету Катеринославського гірничого інституту, а з 1924 року — заслужений професор Української Радянської Соціалістичної Республіки. Маковський В.М. — організатор кафедри турбінобудуванняу у ХММІ та її перший завідувач (1930-1941).

 

Перший випуск інженерів-турбіністів відбувся в 1931 році та налічував 5 осіб. Одним із цих випускників був Д.А. Чупирєв, що написав загальновизнаний підручник «Проектування та теплові розрахунки стаціонарних парових турбін», за яким навчалися студенти Радянського Союзу у 50-ті та 60-ті роки минулого століття. Випуск 1932 року становив уже 23 особи. Перший і другий випуски інженерів кафедри турбінобудування почали свою трудову діяльність саме на Харківському турбінному заводі, що активно сприяло його становленню.

З 1934 року термін навчання в інституті було збільшено до 5 років. З кожного випуску на кафедрі залишали для навчання в аспірантурі та наукової роботи 2-3 інженера. Таким чином складався колектив викладачів і наукових співробітників кафедри. Серед перших випускників кафедри були М.Є. Левіна, Є.І. Бубликів, М.С. Звоницький, А.П. Капусняк, М.Ф. Федоров, М.Л. Тарнопольський, Р.В. Павловський.

Одночасно з кафедрою турбінобудування була створена її парогазотурбінна лабораторія, у якій за участю студентів досліджувалися процеси горіння в камерах згоряння газових турбін та системи охолодження їх проточних частин, а також розв’язувались нагальні задачі аеродинаміки решіток турбомашин. Розроблено робочий проект першої у СРСР стаціонарної газової турбіни потужністю 1000 КВт. Турбіна була виготовлена на Харківському турбогенераторному заводі у 1940 році та встановлена на шахті «Підземгаз» у Горлівці. Напередодні Великої Вітчизняної війни турбіна була запущена і набрала повну потужність. Так енергетична газова турбіна в СРСР стала реальністю. Ефективна водяна система охолодження турбіни забезпечила гранично велику для того часу початкову температуру газу і, як наслідок, значний коефіцієнт корисної дії турбоустановки.

Перша радянська стаціонарна газова турбіна, побудована Харківським турбогенераторным заводом у 1940 р.

За цим проектом турбіна виготовляється на ХТГЗ і монтується в Горлівці на шахті підземної газифікації вугілля. Напередодні Великої Вітчизняної війни турбіна була пущена і набрала повну потужність. Успіх був великий – газова турбіна вже реальність; вона дає потужність, ефективна система охолодження забезпечує початкову температуру газу 800 °С.