Кафедра турбінобудування

У середині 70-х років минулого століття на кафедрі турбінобудування ХПІ сформувалася група молодих, але дуже талановитих вчених, які були націлені на створення сучасного нового підходу до проектування турбомашин –  оптимального проектування. Для цього в країні та у світі були створені всі передумови: накопичено величезний матеріал з проектування турбін великої потужності, створено методи розрахунку течії робочого тіла у проточних частинах турбомашин, виконано величезний матеріал експериментальних досліджень. Також до того часу вже були створені швидкодіючі ЕОМ, які дозволяли проводити об’ємні розрахункові дослідження, створювалися математичні методи пошуку найкращих рішень (до них належали і методи нелінійного програмування).

У цій кафедральній групі молодих вчених працювали і спеціалісти «не турбіністи», тобто. випускники інших кафедр ХПІ з гарною математичною підготовкою (Говорущенко Ю.М., Кожевніков С.М., Скібіна О.Є.). До них і приєднався Олександр Павлович, випускник ХПІ за спеціальністю «Гідропневмоавтоматика та гідропривід».

Кожен із учасників цієї «могутньої купки» працював над вирішенням певного конкретного завдання із найскладнішого комплексу проблем зі створення методів оптимального проектування проточних частин турбомашин. Але спілкування між собою, обмін інформацією, міні-мозкові штурми у знаходженні потрібного рішення прискорювали процес досягнення поставленої мети для кожного співробітника групи, що дозволяло повністю розкрити та використати свій талант та можливості.

Олександру Павловичу випало складне завдання – спроектувати оптимальний двоступінчастий відсік ЦВТ потужної парової турбіни, виготовити модель цього відсіку та провести порівняльні експериментальні дослідження вихідного та оптимального варіантів на повітряній турбіні. Олександр Павлович блискуче впорався із поставленим завданням, успішно захистив кандидатську дисертацію у 1988 році і сформувався як самостійний вчений, який був у розквіті творчих сил!

         Наступні роки були по’вязані  зі складними подіями у житті нашої країни і Олександр Павлович змушений був залишити кафедру на тривалий період. Але вже у 2003 році, внутрішній поклик до наукових досліджень, потяг до науки змусили його прийняти запрошення і без вагань повернутися на рідну кафедру! Тут він продовжив плідно працювати, вносячи великий внесок у розвиток методів оптимального проектування турбомашин. Він був ініціатором постановки та вирішення задачі багатокритеріальної, багатопараметричної оптимізації турбомашин, оптимізації з урахуванням режиму експлуатації турбоустановок, оптимізації позиціонування запірних елементів регулюючих клапанів систем соплового паророзподілу парових турбін та інших завдань.

Успішна наукова робота та вагомі наукові результати закономірно призвели до блискучого захисту докторської дисертації у 2013 році!

Олександр Павлович є автором низки патентів, співавтором двох наукових монографій (одну з яких опубліковано в США у 2016 році), а також доповідей, які були заслухані на міжнародних конференціях з проблем турбінобудування в Австрії, Греції, США, Іспанії.

З вересня 2017 року Олександр Павлович завідує кафедрою турбінобудування. Визнанням його вагомого внеску у розвиток галузі є присудження йому Державної премії України з науки та техніки у 2019 році!

Колектив кафедри турбінобудування щиро вітає Усатого Олександра Павловича з Ювілеєм! Бажаємо Олександру Павловичу міцного здоров’я, сил і натхнення, великих творчих успіхів! І,  найголовніше, Перемоги України і повернення до мирного життя, зустрічі зі всіма співробітниками  і можливості подальшої плідної праці! Особливі вітання від наукового керівника Ювіляра –  д.т.н., завідувача кафедри турбінобудування у 2004 – 2017 рр. професора Бойка  Анатолія  Володимировича, який і розповів нам  про цікавий шлях становлення Олександра Павловича як справжнього Вченого.

Любимо і шануємо Вас, Олександре Павловичу! Нехай Вам завжди щастить!