Електричні станції

  1. Рік заснування, історія створення.

Підготовка інженерів-електриків для роботи на електричних станціях почалася в Харкові з відкриття в 1921 році електротехнічного факультету (ЕТФ) в Харківському технологічному інституті (ХТІ). Організатором факультету був видатний вчений і педагог Павло Петрович Копняєв, який до цього був ректором ХТІ.

Хоча кафедри електричних станцій в 1920-х ще не було, випуск інженерів за фахом «Центральні електричні станції» на ЕТФ вже проводився. Це видно зі збереженого в архіві звіту навчальної частини за 1925-26 навчальний рік, в якому перераховуються спеціальності ЕТФ: електричні станції та передача електричної енергії; електромашинобудування; електротяга; електрообладнання фабрик, заводів і копалень.

З 1921 року і до кінця 1920-х років велику кількість лекцій, присвячених електричним станціям, читав Леонід Михайлович Федоров, який працював у ХТІ на посаді викладача, а потім доцента. З 1 вересня 1928 приступив до роботи на посаді викладача ЕТФ А. Л. Матвєєв. З його ім’ям пов’язаний тривалий період історії організованої згодом кафедри «Центральні електричні станції».

На базі ЕТФ був створений Харківський електротехнічний інститут (ХЕТІ), переданий у підпорядкування Всесоюзному електротехнічному об’єднанню. ХЕТІ розмістився в новій чудовій будівлі – електрокорпусі ХПІ, яка була зведена за проектом академіка архітектури О. М. Бекетова. Утворена при ХПІ комісія розподілила педагогічний персонал між знову організованими інститутами. До складу ХЕТІ були включені, зокрема, проф. С. М. Берлін, доц. А. Л. Матвєєв і доц. Л. М. Федоров.

Як окремий підрозділ кафедра «Електричні станції» (ЕС) під назвою «Центральні електричні станції» була заснована в 1930 році (наказ по Харківському політехнічному інституту №71 від 13.03.1930 р.) у складі тоді вже відомого ХЕТІ. Це забезпечило підготовку кадрів та розвиток наукових досліджень в області електротехнічної частини електричних станцій, підстанцій та електропостачання промислових підприємств, започаткованих академіком В.М. Хрущовим та професором П. П. Копняєвим.

За перше десятиріччя свого існування, кафедра ЦЕС значно збільшила випуск інженерів – фахівців з проектування, монтажу і експлуатації електричних станцій і підстанцій, а в 1941 році встигла здійснити два випуски інженерів з нової спеціальності – «Електропостачання промислових підприємстві», окрім традиційної спеціальності «Електричні станції».

  1. Всі завідувачі кафедри

Першим завідувачем кафедри був призначений проф. Берлін Сергій Миколайович, а до складу були включені також доц. А. Л. Матвєєв і доц. Л. М. Федоров. З 1932 р. кафедру очолив проф. Матвєєв Аркадій Львович ‑ досвідчений викладач і фахівець у галузі електричних систем, який також працював деканом електроенергетичного факультету. Під його керівництвом на кафедрі сформувався потужний науковий колектив, який проводив дослідження в напрямку методів розрахунку електричних кіл для аналізу нормальних та аварійних режимів складних електричних систем.

 Берлін Сергій Миколайович (1930-1932) ‑ перший завідувач кафедри

Берлін Сергій Миколайович

 Матвєєв Аркадій Львович (1932-1956) – розвивав дослідження з аналізу електричних навантажень електричних мереж і електричних станцій від промислових, сільськогосподарських і комунально-побутових споживачів, а також нормування споживання електроенергії в різних секторах.

Матвєєв Аркадій Львович

Рожанський Лев Лазаревич (1956-1976) – розвивав напрями релейного захисту і автоматизації енергетичних процесів.

Рожанський Лев Лазаревич

Редько Юрій Прокопович (1976-1989) – фахівець з автоматизації парових і гідравлічних турбін та надійності енергосистем, підготував плеяду фахівців для атомної енергетики.

Редько Юрій Прокопович

Кизилов Володимир Улянович (1989-2003) – Заслужений винахідник України, автор 150 винаходів та понад 20 патентів.

Кизилов Володимир Улянович

Вороновський Геннадій Кирилович (2003-2009) – Герой України, Заслужений енергетик України, член-кореспондент НАН України розробляв сучасні підходи до управління енергокомплексами.

Вороновський Геннадій Кирилович

Лазуренко Олександр Павлович ( з 2018 р) ‑  член технічного комітету ГС «СІГРЕ Україна», головний редактор загальнодержавного фахового журналу «Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит».

Лазуренко Олександр Павлович

  1. Наукові школи

Кафедра електричних станцій виховала чотири покоління наукових шкіл, кожна з яких відповідала викликам свого часу:

Школа Матвєєва (1930–1950) – започаткувала методи розрахунку навантажень енергосистем, які стали основою для проектування станцій по всій країні. Це дослідження електричних навантажень електричних мереж і електричних станцій від промислових, сільськогосподарських і комунально-побутових споживачів, а також нормування споживання електроенергії в різних секторах. Цій тематиці він присвятив більше 50 своїх публікацій.  Методи розрахунку електричних кіл для аналізу нормальних та аварійних режимів складних електричних систем проводились під керівництвом завідувача кафедри А. Л. Матвєєва, а потім доцентів О. М. Міляха і Л. В. Цукерника. Розробка теми «Загальний метод розрахунку енергетичних систем» була продовжена в подальші роки в Інституті енергетики АН УРСР, роботу якого започаткували ці фахівці (сьогодні це Інститут електродинаміка НАН України).

Школа статичних перетворювачів (1950–1970). На кафедрі сформувалось декілька наукових напрямів ‑ унікальні системи автоматизації турбін, що знизили аварійність на ТЕС:

  • «Статичні помножувачі частоти та тиристорні перетворювачі частоти» – керівник Баженов С. М.
  • «Автоматизація парових і гідравлічних турбін і статичні перетворювачі активної потужності» – керівник Бенін В.  Л.

Школа Кизилова (1970–2000). Основним науковим напрямом кафедри стала розробка пристроїв перетворення інформації для контролю і управління в енергетиці (керівник – Кизилов В. У.). За ці роки на підприємствах Києва, Харкова, Львова, Житомира, Вільнюса, Вітебська та ін. в серійне виробництво було впроваджено біля 20 різних приладів, серед яких найточніші в СРСР – електронний лічильник електроенергії, вимірювальні перетворювачі потужності, вольтамперфазометри та ін.

У 1990-х рр. Під керівництвом В. У. Кизилова НДР кафедри була направлена на рішення проблем побудови сучасних засобів вимірювання різноманітних енергетичних параметрів, в тому числі і багатофункціональних приладів, підвищення точності вимірювальних перетворювачів інформації для управління та контролю в енергетиці.

В 2000 р. на кафедрі, де проводилась підготовка за  класичними спеціальностями – «Електричні станції» та «Автоматизація і релейний захист енергосистем» була відкрита нова спеціальність – «Енергетичний менеджмент» (на базі спеціалізації «Енергозбереження» спеціальності «Електричні станції»). У цьому ж році при кафедрі почав роботу Харківський регіональний центр енергозбереження та енергоменеджменту, створений в рамках програми TAСIS. У центрі успішно пройшли перепідготовку більше 250 фахівців з різних секторів економіки.

Сучасна школа енергоменеджменту та енергоефективності (з 2000 року) – інтегрує ринкові механізми в енергетиці, відновлювані джерела та цифрові технології.

У 2000-хх рр. кафедру очолював Г. К. Вороновський. Під його керівництвом на кафедрі сформувалась нова наукова школа з розвитку теоретичних засад створення сучасних технології моделювання та енергоефективного управління регіональними енергетичними комплексами, пов’язана з ринковим реформуванням енергосектору та адаптацією технічної та організаційної інфраструктури електростанцій до ринкових умов господарювання. Під головуванням проф. Вороновського Г. К. почала роботу спеціалізована вчена рада К64_050_06 із захисту кандидатських дисертацій за спеціальністю 05.14.02 «Електричні станції, мережі та системи».

В цей період розвивається наукова школа «Енергоефективність та енергозбереження при виробництві, розподілі та споживанні енергії» під керівництвом проф. Лазуренко О. П. виконані два міжнародні наукові проекти з моделювання процесів в енергосистемах Таджикистану.

  1. Видатні випускники.

За свою багаторічну історію кафедра ЕС підготувала понад 4 тисячі висококваліфікованих інженерів-енергетиків. Випускники сьогодні успішно працюють на керівних посадах у всіх галузях енергетичного комплексу: від міністрів енергетики до директорів великих генеруючих компаній, від головних інженерів мережевих підприємств до керівників ключових цехів і відділів. Серед них провідні науковці, професори престижних університетів, авторитетні фахівці та дослідники. Саме вони, незважаючи на всі складності, забезпечують стабільну роботу енергетичної галузі України, підтримуючи надійне електропостачання споживачів.

Кафедра щиро пишається досягненнями своїх вихованців. Серед видатних випускників кафедри:

Семенов Ю. К. – в період 1989-1991 міністр енергетики та електрифікації СРСР.

Розов В. Ю. – чл.-кор. НАНУ, директор Інституту технічних проблем магнетизму НАНУ.

Магда І. І. – в період 1987-1998 заступник міністра енергетики України; Протягом 1994-1998 рр. – народний депутат, Брав безпосередньо участь у прийнятті Конституції України, Закону України «Про електроенергетику».

Кривицький В. В. – Заслужений енергетик України, голова правління, генеральний директор інституту «Укргідропроект».

Позігун М. П. – працював в АК «Харківобленерго», очолював Бурштинську ТЕС ВАТ «Західенерго», обіймав посаду голови правління, а згодом генерального директора ВАТ «Західенерго», працював директором Північної ЕС.

Магда О. І. – працював в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та в державному підприємстві «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Артюх С. Ф. ‑ Заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії наук вищої освіти України, Заслужений енергетик України, довгий час був ректором Української інженерно-педагогічної академії.

Даваасурен Церенпілійн ‑ в період 2018-2021 міністр енергетики Монголії.

Головешко О. С. – заступник головного енергетика Харківського тракторного заводу, у 2022 році, з початком повномасштабного нападу росії на Україну Олександр Головешко залишився в Харкові й присвятив себе волонтерській діяльності. Вранці 8 вересня 2022 року, готуючись, як і щодня йти на допомогу людям, він загинув внаслідок обстрілу міста реактивною системою залпового вогню.

  1. Найбільші здобутки

Кафедра електричних станцій НТУ «ХПІ» за свою понад 90-річну історію досягла значних успіхів у підготовці фахівців, наукових дослідженнях та впровадженні інноваційних технологій у енергетичній галузі.

Підготовка висококваліфікованих кадрів. З 1930 року кафедра підготувала понад 4 тисячі інженерів-електриків, які працюють на керівних посадах у енергетичних компаніях, наукових установах та державних органах.

Серед випускників – міністри енергетики СРСР та України, директори великих енергопідприємств, академіки НАН України.

Інноваційні дослідження.

1930-1950-ті: Розробка методів розрахунку електричних мереж і аналізу аварійних режимів (проф. А. Л. Матвєєв).

1950-1970-ті: Створення статичних перетворювачів частоти (проф. С. М. Баженов) та систем автоматизації турбін (проф. В. Л. Бенін).

1970-1990-ті: Впровадження електронних лічильників енергії та вольтамперфазометрів – найточніших у СРСР (проф. В. У. Кизилов).

2000-ні: Розвиток енергоменеджменту та відновлюваної енергетики (проф. Г. К. Вороновський)

Міжнародні проєкти та співпраця.

1999 рік: на кафедрі за програмою TASIS було створено Харківський регіональний центр енергозбереження та енергоменеджменту, який став базою для створення і розвитку системи підготовки енергоменеджерів та енергоаудиторів. В різні роки на кафедрі працювали атестаційні комісії НТУ «ХПІ» для фахівців енергоменеджерів, а потім для аудиторів з сертифікації енергетичної ефективності та обстеження інженерних систем.

У 2007 році був відкритий авторизований навчальний центр обладнання середньої напруги фірми «Schneider Electric», а у 2018 році ‑ науково-методичний центр «Кафедра академії ДТЕК», де створений лабораторний практикум з термографії та тепловізійного контролю.

У 2019 році кафедра однією з перших в університеті розпочала підготовку іноземних студентів англійською мовою викладання. З тих пір перелік країн, де живуть і працюють випускники охопив такі країни, як Єгипет, Гана, Ізраїль, Індія, Китай, Кувейт, Ліван, Марокко, Нігер, Нігерія, Туреччина, і не лише їх.

У 2022 році кафедра стала співзасновником першої в Україні міждисциплінарної освітньої програми «Стала та відновлювана енергетика: електрична та мікроелектронна інженерія» для підготовки фахівців одночасно за спеціальностями 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» та 176 «Мікро- та наносистемна техніка». Вона спрямована на підготовку магістрів, здатних на основі фундаментальних знань та практичних навичок застосування теорії електротехніки, мікро- та наноелектроніки досліджувати, проєктувати та впроваджувати новітні технології відновлюваних джерел енергії, зокрема фотоелектричні, для забезпечення сталого розвитку енергетики.

У 2023 році за міжнародним грантом з участю викладачів кафедри був створений відповідний  курс дистанційного навчання «Стала та відновлювана енергетика» на платформі «Prometheus», який пройшли тисячі користувачів.

За підтримки європейських освітніх програм та українських компаній кафедра постійно оновлює та розширює матеріальну базу для навчального процесу. За останнє десятиліття кожна навчальна аудиторія кафедри перетворена на комбіноване освітнє середовище, яке поєднує викладацькі та студентські комп’ютери з доступом до інтернет, мультимедійні проєктори, лабораторні стенди та лекційну зону. Розроблено та створено цілу низку лабораторних стендів на базі сучасних високовольтних вимикачів, елементів фотоелектричних систем. Розроблено унікальні компактні лабораторні стенди, STEM конструктор «Фотоелектрична система», які дозволяють виконувати лабораторні досліди фотоелектричних систем навіть в умовах дистанційного навчання.

Під керівництвом викладачів кафедри створене молодіжне наукове об’єднання «Енергетичний хаб» («Energy Hub») ННі ЕЕЕ

Молодіжне крило кафедри проводить презентацію лабораторного практикуму з енергоаудиту

Екскурсія студентів на дахову сонячну електростанцію