- Рік заснування, історія створення
Курс електротехніки як самостійної дисципліни почав викладатись в Харківського технологічного інституту (ХТІ) у 1892 році Клобуковим Миколою Петровичем. Будучи доктором філософії Ерлангенського університету, він у 1891 році перейшов на роботу у ХТІ, і у тому ж році організував електротехнічну лабораторію, яка розмістилась у фізичному корпусі. У 1894 р. Клобуков М. П. видав курс лекцій з електротехніки, яка стала обов’язковою дисципліною для студентів усіх спеціальностей.
З 1898 року курс лекцій з електротехніки читав професор Копняєв Павло Петрович. У 1931 році він став першим завідувачем кафедри загальної електротехніки, створеної на базі електротехнічного факультету. Однак за станом здоров’я вести кафедру йому було вже трудно, і його замінив бувший його ж аспірант Хінкулов Олексій Харитонович, який і керував кафедрою до 1942 року.
- Всі завідувачі кафедри
Копняєв Павло Петрович (1931). Став першим завідувачем кафедри після її формального створення. Відомий як один із піонерів електротехнічної освіти в Україні. Запровадив системне викладання дисципліни, започаткував методичну базу. Через погіршення стану здоров’я незабаром передав керівництво своєму учню.
Хінкулов Олексій Харитонович (1931-1942). Сформував кадровий склад кафедри, заклав основи лабораторного комплексу, започаткував традиції прикладної дослідницької роботи. Завдяки його керівництву кафедра пережила важкі довоєнні роки та почала формувати власні наукові напрями.
Бару Ілля Ісаакович (1942-1947). Очолював кафедру у складний післявоєнний період. Основним завданням було відновлення навчального процесу, лабораторій і організаційної структури кафедри. Під його керівництвом була збережена наступність поколінь і продовжено формування викладацького складу.
Файнберг Юлій Миронович (1948-1949) (за сумісництвом). Відомий як видатний організатор електротехнічної промисловості, сприяв в налагодженні зв’язків з промисловістю та переходу до практико-орієнтованої моделі викладання.
Анохін Федір Іванович (1950-1970). Завідувач, який стабілізував та розвинув кафедру у повоєнні десятиліття, будучи одночасно проректором інституту. Розвинув методичну базу, організував чіткий навчальний процес, посилив викладацький склад. Його стиль керівництва вирізнявся продуманістю та стратегічною зваженістю.
Толкунов Володимир Петрович (1970-1978). За його ініціативою на кафедрі започаткувалось проведення великої науково-дослідної роботи, з’явилась велика кількість аспірантів, які успішно захищалися. У ті ж роки були розпочаті науково-дослідні роботи з технічного використання надпровідності у високошвидкісному наземному транспорті, очолювані Омельяненком Віктором Івановичем, який згодом став доктором технічних наук, професором. Тоді ж почав займатися науковими дослідженнями, пов’язаними з розрахунками електромагнітних полів і електродинамічних параметрів високо використовуваних електричних машин різного призначення Мілих Володимир Іванович. Його роботи привернули увагу багатьох електромашинобудівних центрів СРСР. У 1996 році він став доктором технічних наук.
Карпенко Федір Тимофійович (1978-1983). Методист і педагог. За його ініціативою кафедру переведено до електротехнічного корпусу, де було створено одну з найкращих лабораторій СРСР. Підтримував освітні ініціативи та активно співпрацював із закордонними країнами, зокрема тими, що розвиваються. Для того, щоб підняти рівень прикладного змісту дисциплін, що викладаються, на кафедру було запрошено декілька кандидатів технічних наук з виробництва, у тому числі головний конструктор заводу «Електромашина» Черкасов Анатолій Кузьмич, який став одним з кращих викладачів кафедри.
Данько Володимир Григорович (1983-2017). До цього він 25 років присвятив розробці і впровадженню електричних машин великої потужності, працюючи у НДІ заводу «Електроважмаш». Їм були підтримані ті наукові роботи, що велись на кафедрі, а також запропоновані і розвинуті нові наукові напрямки, зокрема, щодо лінійних електродвигунів. Створив нові напрями досліджень ‑ електричні машини великої потужності, лінійні двигуни, моделювання електричних процесів. Забезпечив модернізацію навчального процесу, активізував співпрацю з виробництвом, підготував численних науковців.
Данько Володимир Григорович
Коритченко Костянтин Володимирович (з 2017 р.). За його безпосередньої участі та під його керівництвом на кафедрі розвиваються нові наукові напрямки: системи індукційного прискорення газо-плазмового середовища; моделювання динаміки розвитку керованих високовольтних імпульсних дуг; техніка керування високовольтними імпульсними дугами; системи ініціювання детонації у газовому середовищі.
Коритченко Костянтин Володимирович
- Наукові школи та найбільші здобутки
На кафедрі розвиваються два наукових напрямки.
Перспективи розвитку першого наукового напрямку кафедри пов’язані з розробкою та впровадженням надпровідникових матеріалів у об’єкти електроенергетичного комплексу, що допоможе підвищити коефіцієнт корисної дії агрегатів та пристроїв, зменшити їхні масогабаритні показники, знизити пікові значення струмів в електричних мережах в аварійних режимах. Як наслідок, це дозволить економити кошти, зокрема енергоресурси. Результати роботи направлені на розробку обмежувачів струму короткого замкненні з високотемпературними надпровідниковими елементами, що якісно підвищує ефективність їх роботи у різних режимах. Для цього необхідно визначити загальні параметри і характеристики обмежувачів струму різної конфігурації з кріогенним охолодження, розробити методики по їх розрахунку та провести їх експериментальне випробування в лабораторних умовах.
Перспективи розвитку другого наукового напрямку кафедри пов’язані з розробкою високоефективних електромеханічних перетворювачів імпульсної дії різноманітного призначення. На даний момент на базі такого перетворювача розроблено, виготовлено, експериментально випробувано і запатентовано ударний пристрій для захисту інформації від несанкціонованого доступу на комп’ютері: Спільно з фахівцями Науково-дослідного комплексу «Прискорювач» Національного наукового центру «ХФТІ» та Інститутом танкових військ при НТУ «ХПІ» запропонована концепція пристрою для прискорення ударної хвилі в газо-плазмовому середовищі за допомогою електромеханічного перетворювача індукційного типу. Розглядаються перспективи по використанню цього перетворювача для системи іскроутворення двигуна, що працює на неякісному паливі. Крім того розроблюються форсовані перетворювачі, що забезпечують підвищену початкову швидкість якоря для електричних апаратів, швидкодіючі перетворювачі комбінованого типу (електромагнітного і індукційного, електродинамічного і індукційного та ін.) та багатосекційні перетворювачі з послідовною комутацією секцій індуктора.