- Рік заснування, історія створення
Історія кафедри автоматизованих електромеханічних систем (АЕМС) бере свій початок у першій половині XX століття, коли в Харкові, одному з провідних індустріальних центрів України, почала формуватися школа електроприводу.
У витоків зародження електротехнічної школи Харківського технологічного інституту (ХТІ) стояли професори Олексій Костянтинович Погорелко та Микола Петрович Клобуков. За ініціативи О. К. Погорелка та М. П. Клобукова було закладено основи майбутньої кафедри: створено електротехнічні лабораторії, впроваджено нові навчальні дисципліни та розпочато підготовку інженерів-електротехніків. Саме у часи роботи в ХТІ (1887-1893 р.р.) видатний вчений Олександр Михайлович Ляпунов створив труди з теорії стійкості руху, що у подальшому стало основою створення, зокрема, автоматизованих систем електроприводу.
Важливу роль у цьому процесі відіграв Павло Петрович Копняєв, який у 1898 році очолив розвиток електротехнічного напряму.
У 1921 році, завдяки наполегливій роботі П. П. Копняєва, який обіймав посаду ректора ХТІ, було відкрито електротехнічний факультет. Це стало кульмінацією багаторічних зусиль зі створення повноцінної електротехнічної освіти в Україні, на який було прийнято 50 студентів першокурсників, і став його першим деканом (1921-1930 р.р.). Саме під його керівництвом було підготовлено перше покоління фахівців в галузі електромеханіки. Його зусиллями було розширено викладання дисциплін, створено сучасну матеріальну базу та започатковано дипломне проектування.
На посаді декана П. П. Копняєв проводив велику організаційну роботу по створенню кафедр, залучаючи провідних електротехніків: В. М. Хрущова ‑ у подальшому академіка, засновника у Харкові інституту енергетики, який після переводу у 1944 р. до Києва став флагманом електротехнічної науки України – інститутом електродинаміки Національної академії наук; професорів О. О. Потебню – видного вченого в галузі електричної тяги і А. Л. Матвєєва – в галузі електричних станцій та інших.
1930 рік став ключовим у історії кафедри: після реорганізації ХТІ на три інститути (ХММІ, ХХТІ та ХЕТІ) вона отримала офіційний статус у складі Харківського електротехнічного інституту. Її очолив Трохим Петрович Губенко – вчений, який не лише розвинув теорію електроприводів механізмів із циклічним навантаженням, а й започаткував дослідження в галузі електромеханічних систем зі змінними параметрами. Його наукова діяльність стала основою для подальшого розвитку кафедри.
Спочатку кафедра носила назву «електрообладнання», з 1931 року – «електропривод», а з 1944 року – «електрифікація промислових підприємств». Сучасну назву – «Автоматизовані електромеханічні системи» вона отримала у 1992 році. Протягом всієї своєї історії кафедра зберігала лідерські позиції у підготовці фахівців, розробці інноваційних технологій та впровадженні їх у промисловість, продовжуючи традиції, закладені її засновниками.
- Всі завідувачі кафедри
Кремень Борис Осипович (1930-1932). Працював начальником відділу Державного електротехнічного тресту і активно займався питаннями електрифікації підприємств Криворізького та інших промислових регіонів півдня України.
Губенко Тихон Павлович (1932-1938). Засновник наукового напряму з електроприводу, розробив теорію електромеханічних систем із змінними параметрами. При ньому здійснювалося інтенсивне оснащення навчальних лабораторій кафедри, розроблялися нові лабораторні роботи та навчальні курси, розгорнулася активна наукова робота, сформовано науковий напрям з електроприводу. Губенко Т. Г. було також доручено завідування аспірантурою інституту.
Характерним для роботи кафедри того часу був дуже сильний зв’язок наукової, учбової і практичної діяльності. В ці роки Т. П. Губенко розробляв теорію електроприводів механізмів з циклічним навантаженням, закладав основи теорії електромеханічних систем із змінними параметрами, розробляв і впроваджував методи підвищення ефективності енергопостачання промислових регіонів і підприємств.
В 1938 р. Т. П. Губенко приймає рішення про перехід до Ташкентського політехнічного інституту. Після Ташкентського політехнічного інституту (1938-1947 р.) він працював завідувачем кафедри у Львівському політехнічному інституті (1947-1971 р.), його наукова школа налічує 7 докторів, 28 кандидатів наук.
Губенко Тихон Павлович
Аронов Рафаїл Львович (1938-1950) Автор перших підручників з автоматичного керування електроприводами, доктор технічних наук.
До 1940 р. кафедра електропривода була єдиною в Україні профільованою з підготовки за даним напрямком, при цьому потреба в інженерах з електропривода була вкрай висока. За 10 років з 1930 р. по 1940 р. кафедрою було підготовлено 586 інженерів, що в 2-4 рази перевищувало обсяги випуску за іншими електротехнічними спеціальностями.
У воєнні роки багато викладачів та студентів воювали на фронті, а частина була евакуйована ешелонами ХЕМЗ’у в різні міста Уралу, Поволжя, Сибіру, Середньої Азії, вони працювали на підприємствах Сталінграду, Свердловська, Челябінська, Кемерова, Прокоп’євська, Чебоксар, Уфи. Викладачі та випускники ХЕТІ здійснили великий вплив на формування в цих містах електротехнічних центрів, в тому числі у створенні в 1942 році в Москві тресту, який став у подальшому провідним в країні з електроприводу інститутом «ВНІІЕлектропривод».
За керівництвом Аронова Р. Л. розроблено системи для «Запоріжсталі», каналу «Москва-Волга», шахтні підйомників.
Аронов Рафаїл Львович
Кльомін-Шаронов Віктор Олександрович (1950-1976). Завдяки його енергії, ініціативності та наполегливості поновлена матеріальна база кафедри, лабораторій оснащувалися необхідним обладнанням, формувався висококваліфікований колектив викладачів. Підготовлено покоління інженерів широкого профілю: у 50-ті роки минулого сторіччя чисельність студентів, що приймались на перший курс досягала 225 осіб, при цьому 150 (6 груп) за денною формою.
Під керівництвом В. О. Кльоміна-Шаронова було розпочато науково-технічне і академічне співробітництво зі спорідненою кафедрою Магдебурзького технічного інституту (Німеччина), в рамках якого здійснювалися контакти вчених і студентів.
На чолі з О. О. Маєвським і В. Т. Долбнею на кафедрі склалася група співробітників, які глибоко зацікавились проблемами промислової електроніки, їх плідна робота привела до створення кафедри «Промислова електроніка» у 1963 році.
Кльомін-Шаронов Віктор Олександрович
Клепіков Володимир Борисович (1976-2021). Заслужений діяч науки і техніки, Лауреат Державної премії України, Президент української асоціації інженерів електриків, д.т.н., професор. За ці роки у галузі підготовки науково-педагогічних кадрів викладачами, співробітниками та аспірантами кафедри було захищено 5 докторських та 51 кандидатська дисертація. Цьому сприяло створення при кафедрі у 1990 році спецради із захисту кандидатських, а у 1992 році – докторських дисертацій.
З 1993 р. кафедра почала проводити щорічну традиційну міжнародну науково-технічну конференцію «Проблеми автоматизованого електропривода. Теорія і практика» (ПАЕП). Конференція стала платформою для обміну досвідом, апробації і розповсюдження нових наукових ідей і результатів, в тому числі, методів нечіткої логіки, нейронних мереж, генетичних алгоритмів, поліноміальних методів синтезу, спостерігачів стану, векторного керування та багато іншого.
У 1997 році учасники конференції прийняли рішення про створення свого громадського об’єднання – Української асоціації інженерів електриків.
Під керівництвом професора Клепікова
- кафедра активно розвивала міжнародну співпрацю. Було реалізовано низку проєктів у межах програм TEMPUS, DAAD, ERASMUS+, що дозволило не лише модернізувати лабораторну базу, а й запровадити нові освітні програми, зокрема англомовну підготовку магістрів. Відзначається також тісні зв’язки з Магдебурзьким університетом, які сприяли обміну студентами, спільним дослідженням і публікаціям.
- відбулось оновлення змісту освітніх програм відповідно до технічного прогресу. Було створено нові спеціалізації, зокрема «Мехатроніка і робототехніка», розроблено десятки навчальних посібників, методичних матеріалів, а також впроваджено сучасні комп’ютерні технології в навчальний процес.
Клепіков Володимир Борисович
Воробйов Богдан Віталійович (з 2021). Йому припало організовувати роботу в складних умовах епідемії COVID та початку воєнних дій з лютого 2022 року. Одним із головних досягнень стало успішне забезпечення повного циклу навчального процесу в умовах дистанційного навчання. Було оперативно адаптовано навчальні плани, підготовлено нові методичні матеріали, конспекти лекцій, а також організовано ефективну взаємодію зі студентами, включно з іноземними. Особливо важливо, що кафедра змогла не лише зберегти обсяг набору студентів, а й збільшити його – у 2024 році на перший курс було зараховано 42 студенти за державним замовленням, а кількість іноземних студентів зросла до 40 осіб.
Воробйов Богдан Віталійович
- Наукові школи
Наукова школа кафедри АЕМС має глибокі історичні корені та є однією з провідних у галузі електромеханіки в Україні.
Класична школа електропривода, засновником якої в Україні був професор Копняєв П. П. на початку XX ст. (1930-ті роки). Саме він заклав основи підготовки висококваліфікованих наукових кадрів, серед яких були такі видатні вчені, як В. М. Кияниця, А. Я. Бергер, Б. Ф. Вашура, Р. Л. Аронов, І. С. Рогачов та інші. Саме формування основ електромеханіки в Україні, підготовка першого покоління науковців, які стали основою для подальших шкіл.
Школа електропривода з циклічним навантаженням. Керівником цього наукового напряму з електроприводу стає Т. П. Губенко подальшому видатний вчений – електромеханік, Заслужений діяч науки і техніки України. Він розробляє теорію електроприводів механізмів з циклічним навантаженням, закладає основи теорії електромеханічних систем із змінними параметрами, розробляє та впроваджує методи підвищення ефективності енергопостачання промислових регіонів і підприємств. Викладачі кафедри керували проектуванням і налагодженням електрообладнання та систем автоматизації прокатних і доменних цехів Запорізького, Криворізького, Новомосковського металургійних заводів, а також найбільшого в Європі заводу «Азовсталь»; Ворошиловградського паровозобудівного і Харківського турбінного заводів, та багатьох інших важливих промислових об’єктів перших п’ятирічок.
Школа автоматичного керування електроприводами почала розвиток з 1938 р. під керівництвом проф. Аронова Р. Л. Вдосконалення та створення нових видів засобів керування, підвищення вимог до статичних і динамічних показників руху призвели до зміни уточнення назви наукового напряму. Створення перших у СРСР підручників з автоматичного керування стало основою для формування системного підходу до електропривода.
В 1938 році Аронова Р. Л. захищає докторську дисертацію, здійснює наукове керівництво аспірантами. До 1940 р. кафедра електроприводу була єдиною в Україні профільованою з підготовки за даним напрямком.
З 1950 р. керівником наукового напряму кафедри стає Кльомін-Шаронов В. О. В аспірантуру поступають А. Б. Зеленов, А. Д. Поздеєв, А. І. Тупіцин, які стали у подальшому докторами технічних наук відомими видатними вченими, керівниками наукових організацій. Заданим напрямом за період 1938-1980 р.р. співробітниками кафедри було захищено 12 докторських дисертацій.
Школа динаміки електромеханічних систем з нелінійним фрикційним навантаженням під керівництвом Клепікова В. Б. Нестійкість електромеханічних систем з від’ємним в’язким тертям спонукала на пошуки методів усунення фрикційних автоколивань в подібних системах. У 90-ті роки розпочинаються активні дослідження (О. В. Осічев, Л. В. Акімов, В. О. Котляров) з кореневих, поліноміальних методів синтезу систем, що забезпечують їх стійкість і задані показники регулювання.
За цим напрямом захищено 21 кандидатська і 3 докторських дисертації. В рамках цього напряму вперше в СНД були розпочаті роботи по використанню методів нейронних мереж і генетичних алгоритмів для управління електромеханічними системами, виконані науково-дослідні роботи за планами МОН України і Національної академії наук. Здійснено впровадження результатів на 9 ведучих підприємствах і металургійних комбінатах України.
Сучасна структура наукової школи кафедри охоплює кілька спеціалізованих напрямів:
- системи електропривода верстатів з числовим програмним керуванням (проф. М. В. Аніщенко);
- електропривод підйомно-транспортних засобів (проф. В. М. Шамардіна);
- моделювання складних електромеханічних систем (проф. О. В. Осічев);
- системи електропривода рейкового транспорту (проф. Ю. М. Кутовий);
- електропривод мобільних роботів (доц. В. О. Котляров).
Наукова діяльність кафедри лише за період 2016-2021 років знайшла відображення у 5 монографіях, 93 публікаціях, 45 доповідях на міжнародних конференціях.
Актуальні наукоємні і практично важливі дослідження з електромагнітної діагностики заземлювальних пристроїв протягом багатьох років проводить доц. Д. Г. Коліушко. При цьому він забезпечує фінансування робіт за рахунок госпдоговорів, здійснює систематичні публікації результатів роботи та патентування.
При виконанні у 2007-2008 рр. науково-дослідної роботи за планами НАН України «Розробка енергозберегаючих технологій модернізації електроприводів середньої і малої потужності в Україні» було встановлено та звернено увагу на наявність мультиплікативного та синергетичного ефектів при модернізації і оптимізації електроприводів, їх надзвичайно велику роль у збережені енергетичних ресурсів. Проведена робота по узагальненню досвіду вузів та підприємств в цьому напрямку сприяла одержанню у 2016 р. колективом авторів Державної премії (першої в Україні з електроприводу).
Наукова школа кафедри активно функціонує в межах семінару НАН України «Динаміка нелінійних електромеханічних систем», де щороку обговорюються результати досліджень аспірантів і молодих учених. Вагомим міжнародним досягненням стало відкриття В. Б. Клепіковим у 1999 році явища підсилення пружних коливань в електромеханічних системах за рахунок нелінійності тертя, здійснене під час досліджень у Магдебурзькому університеті (Німеччина), виконуючи за грантом німецької служби академічних обмінів (DААD).
- Видатні випускники
В. М. Кияниця – закінчив з відзнакою 1912 р. механічне відділення ХТІ. Дипломний проект «Електричне освітлення» він виконував під керівництвом професора П. П. Копняєва. Початкова діяльність ученого полягала у становленні лабораторій і нових дисциплін, зокрема, за його пропозицією до навчального плану запроваджені такі курси: «Історія електротехніки», «Освітлення фабрик і заводів». У 1944 р. доктор технічних наук професор В. М. Кияниця став одним з організаторів кафедри «Електропривод та автоматизація промислових установок» Львівської політехніки, яку очолював упродовж 1944-1951 рр.
О. Я. Бергер – відомий фахівець у галузі електричних машин і турбогенераторобудування. Закінчив механічний факультет ХТІ в 1920 р., був зарахований до аспірантури (науковий керівник – П. П. Копняєв). Брав активну участь у становленні електротехнічного факультету. У 1927 р. його запросили до Харківського електромеханічного заводу, де вчений став ініціатором створення і керівником першого на території Радянського Союзу заводського бюро досліджень синхронних машин. Разом з П. П. Копняєвим виступив ініціатором створення школи майстрів для поліпшення електротехнічної освіти робітників. В подальшому виконував обов’язки завідувача кафедри турбогенераторобудування ХТІ, кафедри електричних машин Московського інституту сталі і Ленінградського електротехнічного інституту.
Микола Васильович Копитов у 1954-1976 р.р. головний інженер Тяжпромелектропроект.
Файнберг Юлій Миронович – д.т.н., професор, видатний організатор електротехнічної промисловості. Науковий співробітник УкрНІТТ енергетики. Інженер Харківського відділення Електропрому. Викладач, професор кафедри «Електрифікації промислових підприємств» (1960) «Автоматизовані електромеханічні системи» ХПІ. Керівник відділу «Тяжпромелектропроєкту».
Маєвський Олег Олексійович – д.т.н., професор, фахівець у галузі промислової електроніка та напівпровідникової перетворювальної техніки, д.т.н. професор. У 1964-1971 роках заснував і завідував кафедрою промислової електроніки.
Голдін Микола Васильович – міністр будування підприємств важкої промисловості СРСР.
Жучков Михайло Іванович – заступник міністра електротехнічної промисловості СРСР. Директор ХЕМЗ.
Долбня Віктор Тимофійович – доктор технічних наук (1980), професор (1982), заслужений працівник вищої школи України (1985 р.), Почесний доктор НТУ «ХПІ», учасник 2-ї світової війни, нагороджений бойовими та трудовими орденами та медалями.
Поздеєв Анатолій Дмитрович – д.т.н., професор. З 1971 р. директор Всесоюзного науково-дослідного проектно-конструкторського та технологічного інституту релебудування – головний конструктор Міністерства електротехнічної промисловості з електроприводів для верстатобудування. З 1986 року завідувач кафедри «Системи автоматичного управління електроприводами» Чуваського державного університету. Засновник наукової школи з динаміки вентильних електроприводів з мікропроцесорним управлінням.
Хруслов Євген Якович – академік НАН України, завідувач Математичним відділенням ФТІНТ ім. Б. І. Вєркіна.
- Найбільші здобутки
Створення нових наукових напрямів. Кафедра стала ініціатором і розробником низки новаторських напрямів у галузі електропривода та електромеханіки:
- теорія електропривода з нелінійним фрикційним навантаженням, започаткована професором В. Б. Клепіковим, відкрила нові підходи до аналізу динаміки електромеханічних систем. У межах цього напряму було виявлено нове фізичне явище – підсилення пружних коливань нелінійністю тертя, що стало основою для подальших досліджень і практичних розробок;
- інтелектуальні методи керування електроприводами, зокрема використання нейронних мереж, генетичних алгоритмів, нечіткої логіки, стали предметом активних досліджень кафедри з 1994 року. Перші в Україні дисертації з цих тем були захищені саме на кафедрі АЕМС, а розроблені алгоритми знайшли застосування у промислових системах керування.
- топологічні методи аналізу і синтезу електромеханічних систем, розроблені професором В. Т. Долбнею, дозволили створити нові підходи до моделювання складних систем, що враховують структурні особливості та взаємозв’язки елементів.
У Магдебурзькому університеті в 1999 році, виконуючи за грантом ДААД експериментальні дослідження на лабораторній установці цієї кафедри, В. Б. Клепіковим було винайдено явище підсилення пружних коливань в електромеханічних системах нелінійністю тертя.
Кафедра є одним із провідних центрів підготовки наукових кадрів в Україні: у період з 1980 по 2021 рік було захищено 5 докторських та понад 50 кандидатських дисертацій викладачами та аспірантами кафедри.
У рамках щорічної міжнародної конференції «Проблеми автоматизованого електропривода. Теорія і практика» (ПАЕП), яка проводиться з 1993 року, учасниками було захищено 67 докторських і понад 170 кандидатських дисертацій. Конференція стала платформою для апробації нових ідей і згуртування наукової спільноти.
Впровадження науково-технічних розробок. Зберігаючи традиції наших засновників і вчителів, вчені кафедри намагалися довести наукову роботу до практичного результату або впровадження: для Криворізького металургійного заводу була розроблена система усунення буксування валків прокатного стану, для Харківського верстатобудівного заводу здійснено усунення появи в наслідок фрикційних явищ огранки валків при шліфуванні у 4-х важких вальцешліфувальних станках, виготовлених для Чехословакії; Харківському авіазаводу передано аеродромне джерело живлення; інституту Радіоастрономії НАН України – електропривод з фрикційною муфтою пристрою сканування. Для АО «Турбогаз» виготовлено і передано 4-и автономних джерела електроживлення за системою «Турбодетандер – асинхронний генератор – напівпровідниковий перетворювач».
На Харківському приладобудівному заводі ім. Шевченко впроваджено у дослідну серію (50 од.) розроблений перетворювач частоти ПЧРТ-3 для енергоефективного електроприводу. Впровадження такого перетворювача на насосному агрегаті станції другого підйому у пос. Солоніцевка не тільки надало значний економічний ефект, а й привело до важливих теоретичних результатів: необхідності введення поняття «електромеханогідравлична система з розподіленими параметрами» і висновку, що причиною поривів водопровідних мереж при включенні агрегатів після короткочасної втрати напруги є хвильові процеси у водогінній мережі.
Під керівництвом доцента Д. Г. Коліушко щорічно виконуються господарчі договірні роботи у обсязі 150-250 тис грн. по підвищенню безпеки електрообладнання підприємств перевіркою заземлення.
Протягом 2018-2021 рр. за відповідними договорами про наукову та творчу співпрацю здійснювалось наукове консультування фахівців приватного акціонерного товариства «ЕЛАКС», Державного підприємства «Завод «Електроважмаш».
Міжнародне співробітництво. Результати наукових досліджень кафедри неодноразово докладались на міжнародних конференціях в Україні, Німеччині, Франції, Італії, Угорщині, Польщі, Росії та інших країнах. У 25-ти конференціях «Проблеми автоматизованого електроприводу. Теорія і практика» брали учать вчені та фахівці з 30-ти країн світу.
Найбільш плідними протягом багатьох років були зв’язки зі спорідненою кафедрою Магдебурзького університету ім. Отто фон Геріке. Ще у 70 роках там навчались у аспірантурі та захистили дисертацію Г. А. Геродес і А. Г. Горохов (керівник проф. Й. Фогель). Особливо дійове співробітництво здійснювалося за часи завідування кафедрою проф. Ф. Палісом. Він був постійним співголовою конференції ПАЕП і Головою журі конкурсу молодих вчених, який проводився за підтримкою DААD, брав активну участь у створенні у 2003 р. в ХПІ Німецького технічного факультету, (деканом якого стала проф. В. М. Шамардіна), керував студентами, які щорічно виїжджали у Німеччину на навчання за програмою подвійних дипломів (DSG).
Активні наукові стосунки встановлено з Грузинським технічним університетом (зав. кафедри д.т.н., проф. Б. М. Чунашвілі), спільно з яким було проведено міжнародні конференції в Україні та Грузії, здійснюється обмін навчально-методичними матеріалами та науково-технічною інформацією.
У 2012-2014 і у 2015-2017 р.р. кафедра приймала участь у виконанні європейських проектів «TEMPUS‑MPAM» і «TEMPUS‑ІСO‑OP» у співпраці з ВУЗами Франції, Чехії, Росії, Австрії, Болгарії, Румунії, Іспанії.
Багаторічні міцні зв’язки кафедра підтримувала з університетами Німеччини, при виконанні проектів DAAD:
- «Німецькомовне навчання – DSG» (Магдебурзький університет, 2017-2020 рр.);
- ERASMUS+: «Мобільність студентів і співробітників в системі вищої освіти» (Магдебурзький університет, 2014-2020 рр.);
- FWHS, Швайнфурт-Вюрцбург, 2017-2022 рр.).
Розвиток матеріально технічної бази. У 80-ті роки завдяки підтримці випускників кафедри М12,38 см. І. Жучкова, заступника міністра промисловості СРСР та В. О. Дегавцова, головного енергетика заводу «Серп і молот», була здійснена широка модернізація силового лабораторного обладнання і стендів.
У 2005 році, напередодні 75-річчя кафедри, завдяки спонсорській підтримці низки підприємств і організацій: «Важпромавтоматика» (директор М. В. Кубишкін), «Важпромелектропроект» (М. Н. Скидан), «Елакс» (І. І. Кольчик), НПО «Електрощитовий завод» (О. М. Черенов), НПП «Компел» (В. О. Поліванов) було проведено євроремонт приміщень кафедри.
У рамках виконання трьох господарських договорів фірма «Siemens» передала сучасне обладнання для мікропроцесорної лабораторії, зокрема 10 комп’ютерів та електроприводи нового покоління. Крім того, фірма «Констар» надала 4 лабораторні стенди з мікроконтролерами, а фірма «Компел» передала стенд із сучасними датчиками технічних величин.
Завдяки співпраці з харківським філіалом японської компанії «Mitsubishi», кафедра отримала 10 сучасних напівпровідникових перетворювачів для лабораторії систем керування електроприводами.
Директор Харківської філії «Приватбанку» А .І. Терещенко передав кафедрі автомобіль «Lanos» для переобладнання його в електромобіль та використання в навчальних і наукових цілях. На базі якого у 2015 році було створено перший в Україні електропривод з суперконденсаторною батареєю, до якої в гальмівних режимах здійснюється повернення енергії. Цей проєкт мав як навчальну, так і науково-дослідну мету.
Освітні досягнення, інновації та студентські проєкти. Зміст програм навчання студентів кафедра постійно адаптувала відповідно до технічного прогресу: від релейно-контакторного електропривода до сучасних автоматизованих мікропроцесорних електромеханічних систем, що базуються на новітніх досягненнях у галузі напівпровідникової техніки, електричних машин, координатних датчиків та інтелектуальних методів керування. У 1990-х роках було суттєво поглиблено комп’ютерну підготовку, а також розширено використання комп’ютерної техніки у наукових дослідженнях. Згодом кафедра започаткувала підготовку за окремою освітньою програмою «Електропривод, мехатроніка та робототехніка», яка включає дві спеціалізації (конкурсні пропозиції): «Електромеханічні системи автоматизації та електропривод» ті «Мехатроніка та робототехніка» у межах спеціальності 141 – «Енергетика, електротехніка та електромеханіка».
За останні 5 років було підготовлено більше 50 навчальних посібників та методичних матеріалів. В навчальному процесі студентів, магістрів і аспірантів широко використовуються монографії В. Т. Долбні «Топологічний аналіз і синтез електромеханічних систем», В. Б. Клепікова «Динаміка електромеханічних систем з нелінійним тертям, а також О. В. Осичева з моделювання електромеханічних систем.
Суттєве покращення матеріально-технічної бази навчального процесу забезпечила участь у виконанні двох Європроектів «TEMPUS-MPAM» і «TEMPUS-ICO-Op». Це надало кафедрі можливість одержати сучасне комп’ютерне та лабораторне обладнання на суму близько 50 тисяч євро, а також використати досвід зарубіжних ВНЗ Франції, Чехії, Болгарії, Росії, Австрії, відкрити спеціалізацію «Мехатроніка і робототехніка» й створити лабораторію віддаленого доступу, в тому числі з закордонними партнерами.
Завдяки виконанню 3-х бюджетних тем за планами МОН України було придбано витратних матеріалів і обладнання на суму близько 300 тис. грн., в тому числі літій-залізо-фосфатні акумулятори, які встановлено на електромобілі для проведення експериментальних досліджень за дисертаційними роботами.
Протягом багатьох років команда студентів кафедри щорічно брала участь у другому турі Всеукраїнської олімпіади з електромеханіки і більш 10-ти разів займала перші місця в особистому або командному заліках.
