Електричні апарати

1. Рік заснування, історія створення

Кафедра «Електричні апарати» (ЕА) була заснована в 1931 році у складі Харківського електротехнічного інституту (ХЕТІ, нині НТУ «ХПІ»). Її засновником став професор Борис Федорович Вашура (1889-1969) ‑ видатний вчений, який заклав основи наукової школи «Теорія і практика електричних апаратів» в Україні. Вашура Б. Ф. розробив власний курс лекцій, організував спеціалізацію з електричних апаратів та створив перші лабораторії. Під його керівництвом кафедра стала центром підготовки інженерів для електротехнічної промисловості СРСР.

У роки Другої світової війни кафедра тимчасово припинила роботу, але вже у 1943 році відновила діяльність. За перші 10 років існування кафедра ЕА підготувала 319 спеціалістів, а її випускники стали основоположниками низки наукових напрямів у галузі електроапаратобудування. Багато випускників кафедри стали провідними науковцями і керівниками промисловості. Кафедра брала участь в підготовці національних кадрів для Куби, Румунії, Алжиру, Сирії, Лівану, Йорданії, Афганістану, Гвінеї, Гани, Мадагаскару та інших країн.

 

  1. Всі завідувачі кафедри

За більш як 90 років існування кафедрою керували видатні вчені, кожен з яких не просто очолював кафедру, а кардинально впливав на розвиток галузі електричних апаратів:

Борис Федорович Вашура (1931-1957), як засновник кафедри, професор Вашура Б. Ф. створив фундамент для розвитку електроапаратобудування в Україні. Під його керівництвом:

  • розроблено перші навчальні програми з електричних апаратів;
  • створено наукову школу з теорії автоматичного керування;
  • започатковано студентське наукове товариство та журнал «Апаратчик».

Борис Федорович Вашура

Василь Костянтинович Пономаренко (1957-1959). Видатний вчений, фахівець в області електронних пристроїв і електромагнітних систем, досвідчений педагог, чия діяльність поєднувала військову та цивільну електротехніку:

  • розробив електронні системи для мінно-торпедного озброєння ВМФ;
  • працював у Московському енергетичному інституті;
  • нагороджений численними державними нагородами за військові розробки.

Василь Костянтинович Пономаренко

Віктор Георгійович Васильєв (1959–1961). Новатор у галузі обчислювальної техніки:

  • у 1958 році створив першу аналогову обчислювальну машину на кафедрі;
  • організував лабораторію електронного моделювання;
  • ініціював створення факультету автоматики та приладобудування;
  • отримав золоту медаль ВДНГ СРСР за свої винаходи.

Упродовж 1957-1961 р. р. під керівництвом В. Г. Васильєва на кафедрі було виконано 14 науково-дослідних робіт й отримано три авторських свідоцтва.

Віктор Георгійович Васильєв

Віктор Трохимович Омельченко (1961-1978). Автор революційної теорії контактів:

  • розробив «Місткову теорію ерозії електричних контактів»;
  • впровадив методи самовдосконалення електричних апаратів, зокрема його контактів;
  • підготував 27 кандидатів наук;
  • його розробки використовувалися на заводах по всій країні.

Віктор Трохимович Омельченко

Володимир Миколайович Іванов (1978-1995). Спеціаліст з високовольтних апаратів:

  • створив унікальний автоматичний вимикач для залізниць (4000 В, 3000 А);
  • розробив теорію контактних апаратів кіл керування;
  • автор 50 наукових робіт та 12 авторських свідоцтв;
  • підготував нове покоління вчених-апаратників.

Володимир Миколайович Іванов

Борис Володимирович Клименко (1995-2004, 2012-2019). Реформатор кафедри у нову епоху, займався питаннями форсованих режимів роботи електромагнітів, тепловими процесами в їх обмотках, створенням технічних засобів локальної магнітотерапії, удосконаленням конструкцій електромагнітних актуаторів, впровадженням міжнародної електротехнічної термінології:

  • започаткував міжнародний симпозіум SIEMA (Symposium International on Electrical Machines and Apparatuses);
  • створив журнал «Електротехніка і електромеханіка» (Scopus, WoS), є єдиним в НТУ «ХПІ», що одночасно входить до двох найрейтинговіших міжнародних наукометричних баз даних Scopus (з 2019 р.) та Web of Science Core Collection (з 2005 р.), і який включено до найвищої категорії «А» згідно Переліку наукових фахових видань України;
  • модернізував лабораторну базу за європейськими стандартами;
  • розробив нові напрями: магнітотерапію, бістабільні актуатори;
  • підготував 7 кандидатів та 2 докторів наук.

Борис Володимирович Клименко

Валерій Сергійович Лупіков (2004-2012). Фахівець з електромагнітної сумісності:

  • розробив методи компенсації магнітних полів;
  • приймав участь у створенні 3 державні стандарти з електромагнітної сумісності технічних об’єктів, розробив метод синтезу засобів компенсації магнітного поля електроустаткування, проводив дослідження з фізики процесів в електричних апаратах, в тому числі з проблеми електромагнітної сумісності в частині зовнішнього магнітного поля й розробки засобів його зниження;
  • має 180 наукових публікацій та 47 патентів;
  • за його участю започатковано тематичний випуск Вісника НТУ «ХПІ» «Проблеми удосконалення електричних машин і апаратів. Теорія і практика».
  • координував міжнародні наукові проекти.

Валерій Сергійович Лупіков

Кожен із цих керівників не просто виконував обов’язки завідувача, а формував нові наукові напрями, створював унікальні технології та виховував цілі покоління фахівців.

Євген Іванович Байда (з 2019 року). Теперішній керівник, що продовжує традиції:

  • активно розвиває цифрові технології в електроапаратобудуванні;
  • впроваджує інноваційні методи навчання;
  • підтримує міжнародні зв’язки кафедри;
  • забезпечує підготовку фахівців нового покоління.

Євген Іванович Байда

3. Наукові школи

Кафедра виховала кілька наукових шкіл, які визначили розвиток галузі:

Школа Вашури Б. Ф. – наукова школа України «Теорія і практика електричних апаратів». У 1930-х роках, коли електрифікація країни тільки набирала оберти, професор Вашура заклав міцний фундамент майбутньої науки. Його лабораторії нагадували майстерні середньовічних алхіміків: тут у потоці іскор і запаху озона народжувалися перші теорії з роботи електричних апаратів. Вчений не просто викладав – він створював нову філософію інженерної думки, де кожен вимикач чи реле розглядався як складний фізико-хімічний комплекс.

Школа Любчика М. А. – це розробка фундаментальних принципів проектування електромагнітних систем та систем з постійними магнітами для медичних застосувань. Його дослідження охоплювали математичне моделювання розподілу магнітних полів, оптимізацію форми та інтенсивності їх терапевтичного впливу, а також розробку конструкцій спеціалізованих медичних апаратів серії «Магнітер».

Школа Омельченка В. Т. – теорії тепло- і масопереносу в електричних контактах, яка відома як «Місткова теорія ерозії електричних контактів», яка в 1960-ті принесла з собою справжню революцію в розумінні природи електричних контактів. Лабораторії Омельченка В. Т. нагадували ювелірні майстерні: тут під мікроскопами вивчалися найтонші процеси ерозії металів. Його «Місткова теорія» стала ніби мостом між фундаментальною наукою та практичним електромашинобудуванням. Саме тут з’явилися перші апарати з контактами, що самовідновлюються, – предки сучасних «розумних» пристроїв.

Школа Лупікова В. С. – це дослідження наукових основ технології компенсації зовнішнього магнітного поля низьковольтних розподільних пристроїв, впровадження яких забезпечує виконання вимог електромагнітної сумісності. Лабораторії Лупікова В. С. нагадували штаби цивільної оборони: скрізь стояли апарати для вимірювання невидимих полів, а на моніторах миготіли картини магнітних полів. Тут народилися технології, що захищають людей від шкідливого впливу електромагнітного випромінювання, справжній «невидимий щит» сучасної цивілізації.

Школа Клименка Б. В. – розробка форсованих електромагнітних систем і магнітотерапії. Це дослідження теплових процесів в їх обмотках та створення технічних засобів локальної магнітотерапії, удосконалення конструкції електромагнітів вакуумних відмикачів, а також дослідження теплових полів електричних апаратів, оригінальних зразків засобів локальної магнітотерапії та бістабільних електромагнітних актуаторів.

Сьогодення. Сьогодні кафедра інтегрує сучасні технології: комп’ютерне моделювання, 3D-друк, «розумні» мережі та енергоефективні рішення. Сучасні лабораторії кафедри ‑ це вже не просто кімнати з приладами, а справжні «портали в майбутнє»: апарати нового покоління ‑ самодіагностуючі, самовідновлювальні.

 

4. Видатні випускники

Серед випускників кафедри видатні науковці, керівники промисловості, навчальних і наукових установ:

  • Бабаков Микола Олександрович – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри МВТУ;
  • Воронов Віктор Георгійович – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри автоматики ХДПУ;
  • Дзюбан Віталій Серафимович – доктор технічних наук, професор, заступник генерального директора УкрНДІВЕ;
  • Євдокімов Віталій Федорович – доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАНУ;
  • Єлагін Віктор Павлович – проректор академії державного управління при президенті України, доктор економічних наук;
  • Жук Костянтин Данилович – доктор технічних наук, професор;
  • Кащеєв Борис Леонідович – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри ХДТУРЕ;
  • Костромін Віктор Георгійович – директор заводу «Електромашина», директор ВНДІЕЛЕКТРОМАШ, заслужений машинобудівник України, кандидат економічних наук, професор;
  • Ломакін Віктор Павлович – доктор технічних наук;
  • Меєров Михайло Володимирович – доктор технічних наук, професор, завідувач відділу інституту проблем управління;
  • Михайлов Валерій Михайлович – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри інженерної електрофізики НТУ «ХПІ»;
  • Міцкевич Генадій Феодосійович – директор, заслужений машинобудівник України, кандидат технічних наук;
  • Могілевський Генадій Вікторович – завідувач відділу ВНДІЕЛЕКТРОАПАРАТ, кандидат технічних наук;
  • Овчинніков Станіслав Станіславович – доктор технічних наук, професор;
  • Перерва Петро Григорович – доктор економічних наук, професор, декан економічного факультету НТУ «ХПІ»;
  • Петров В’ячеслав Васильович – доктор технічних наук, професор, академік національної академії наук України, директор інституту інформатики НАНУ;
  • Сосков Анатолій Георгійович – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри електротехніки ХДАМГ;
  • Тепман Ілля Григорович – лауреат державної премії СРСР, начальник головного управління міністерства електротехнічної промисловості СРСР;
  • Тіпікін Олександр Павлович – доктор технічних наук, професор;
  • Філіпенко Ігор Георгійович – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри ХДАЗТ;
  • Яковлєв Анатолій Іванович – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки і маркетингу НТУ «ХПІ»;

В різні часи на кафедрі працювали видатні педагоги й фахівці з електричних апаратів:

  • Бару Ілля Ісакович – завідувач кафедри ХПІ, кандидат технічних наук, доцент;
  • Брон Йосип Борисович – доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки СРСР, лауреат державної премії СРСР, контр-адмірал;
  • Булгаков Віталій Олексійович – головний інженер ХЕМЗ’у, лауреат державної премії СРСР, доцент;
  • Домнін Фелікс Аркадійович – завідувач кафедри обчислювальної техніки і програмування ХПІ, професор, кандидат технічних наук;
  • Копил Віталій Кирилович – доктор технічних наук, професор, заст. генерального директора інституту метрології, лауреат державної премії СРСР;
  • Любчик Михайло Абрамович – доктор технічних наук, професор;
  • Суетін Олег Миколайович – завідувач кафедри автоматики ХПІ, кандидат технічних наук, доцент;
  • Ступель Файвель Аронович – завідувач кафедри автоматики ХПІ, кандидат технічних наук, доцент;
  • Якунін Олександр Іванович – перший заступник голови Харківського Раднаргоспу, лауреат державної премії СРСР.

Серед випускників також керівники енергетичних підприємств, науковці та лауреати державних премій.

  1. Найбільш здобутки.

За дев’ять десятиліть свого існування кафедра ЕА пройшла шлях від фундаментальних досліджень до передових технологій четвертої промислової революції. У 1930-х роках, коли кафедру тільки заснував професор Вашура Б. Ф., були закладені основи навчальної бази: створені перші спеціалізовані лабораторії з дослідження комутаційних апаратів та розроблені унікальні навчальні курси, що поєднували теоретичні розрахунки з практичним проектуванням.

Розробка теорії ерозії контактів. 1960-ті роки ознаменувалися революційними дослідженнями професора Омельченка в галузі теорії контактних явищ. Його «Місткова теорія ерозії електричних контактів» не лише отримала визнання в наукових колах, але й знайшла практичне застосування на провідних електротехнічних підприємствах СРСР. Ці розробки дозволили у кілька разів збільшити ресурс роботи комутаційної апаратури.

Започаткування міжнародного симпозіуму SIEMA. Започаткування міжнародного симпозіуму SIEMA. Новий етап розвитку розпочався в 1990-х із започаткуванням міжнародного симпозіуму SIEMA, який об’єднав провідних фахівців з усього світу для обговорення актуальних проблем електроапаратобудування.

Впровадження журналу «Електротехніка і електромеханіка» (Scopus, Web of Science). який отримав визнання в міжнародних наукометричних базах Scopus та Web of Science, ставши платформою для публікації інноваційних досліджень.

Модернізація лабораторій за рахунок грантів.

Завдяки отриманим європейським грантам (зокрема від Фонду Олександра фон Гумбольдта) було повністю модернізовано лабораторну базу. Колишні лабораторії, де колись досліджували класичні електромеханічні пристрої, перетворилися на інноваційні хаб-центри, оснащені потужними комп’ютерними системами для 3D-прототипування та віртуального тестування. Мультимедійні аудиторії, оснащені інтерактивними панелями та системами візуалізації, стали місцем, де абстрактні теоретичні знання перетворюються на практичні навички.

Генеральний консул Вольфганг Мьосінгер на кафедрі «Електричні апарати» під час вручення гранту

Розвиток цифрових технологій та «зеленої» енергетики. Сьогодні кафедра розробляє «розумні» електричні апарати з елементами штучного інтелекту, бере активну участь у європейських програмах «Горизонт Європа» та співпрацює з світовими лідерами електротехнічної галузі, готуючи фахівців для майбутніх енергетичних систем. Студенти отримують унікальний досвід роботи з найновітнішими технологіями, від комп’ютерного моделювання складних електромагнітних систем до розробки енергоефективних рішень для «розумних» міст. Особливу увагу приділяється розробці інноваційних рішень у галузі «зеленої» енергетики, де поєднуються традиційні принципи електроапаратобудування з сучасними вимогами енергозбереження та екологічної безпеки.