Гагаринова Д.В. Инвестиционная привлекательность регионов Украины

Любое государство, не смотря на уровень своего развития, стремится увеличить приток иностранного капитала. Ведь иностранные инвестиции способствуют развитию предпринимательства, производства, бизнеса, а значит, и поднимают экономические и жизненные показатели страны в целом. Но, следует отметить, что приток иностранного капитала в Украину и в ее регионы является недостаточным для высокоэффективного развития национальной экономики, что обусловлено низким уровнем инвестиционной привлекательности регионов Украины. Все это и обусловливает актуальность данной темы.
Говоря о инвестиционной привлекательности регионов Украины можно выделить регионы приоритетной инвестиционной привлекательности: Донецкий, Харьковский, Днепропетровский, Львовский и Одесский. В перечень регионов высокого уровня инвестиционной привлекательности вошли: Запорожский, АРК Крым, Киевский и Винницкий. К регионам со средним уровнем инвестиционной привлекательности относят: Житомирский, Черниговский, Волынский, Закарпатский, Николаевский, Черкасский, Тернопольский, Херсонский, Хмельницкий и, что касается перечня регионов с низким уровнем инвестиционной привлекательности, то он выглядит следующим образом: Черниговский, Сумской, Кировоградский, Ивано-Франковский и Луганский.
На основе исследования литературных источников и мониторинга внешней среды в целом можно выделить перечень основных проблем, препятствующих повышению уровня инвестиционной привлекательности регионов Украины, а именно: несовершенная (противоречивая) законодательная база Украины, высокий уровень коррумпированности органов государственной власти, относительно нестабильная политическая ситуация, низкий уровень экономического развития и низкий уровень открытости экономики.

Сітало К., Слободянюк О. Корупція: наслідки у довгостроковому періоді

Високий рівень корумпованості вже тривалий час розглядається як серйозна проблема, що здатна скласти загрозу для розвитку країни, але якщо боротьба з корупцією раніше була проблемою лише для національних урядів країн з високим рівнем корумпованості, то сьогодні високий рівень корумпованості окремих країн викликає занепокоєння всієї міжнародної спільноти. З кожним роком міжнародні організації приділяють все більшу увагу моніторингу рівнів корумпованості країн та пошуку заходів боротьби з нею.
Безумовно у багатьох випадках корупція може виступати в якості механізму, що дозволяє як підприємцям, так й пересічним громадянам адаптуватися до неефективних інституціональних рамок. Але якщо в короткостроковому періоді можна погодитись, що корупція, в окремих випадках, ще може мати певні позитивні наслідки у вигляді можливості адоптації до неефективного законодавства, то в довгостроковому періоді ситуація виявляється більш складною. Необхідно звернути увагу на два важливих моменти. По-перше, корупція налічує велику кількість проявів і ототожнювати всі з них з інструментом адаптації до неефективних інституціональних рамок є помилкою. Безумовно, якщо хабар сплачений чиновнику для того щоб оминути занадто строгі вимоги чинного законодавства, ще можна розглядати як засіб адаптації до неефективних інституціональних рамок, то, наприклад, хабар податковому інспектору подібної функції адаптації не виконує. По-друге, навіть з урахуванням наявності позитивних наслідків окремих проявів корупції, не можна розглядати корупцію як нормальне явище. Нейтральне або ж навіть позитивне ставлення до корупції може сприяти становленню хибної уяви про корупцію як про тимчасове явище, обумовлене неефективними институціональними рамками, що повинно поступово зникнути з ходом економічних реформ. 
Таким чином, можна зробити наступні висновки. По-перше, якщо а короткостроковому періоді корупція може мати певні позитивні наслідки, що проявляються в спрощенні паперової тяганини, то у довгостроковому періоді корупція призводить виключно до негативних наслідків. По-друге, в довгостроковому періоді, через можливість інституціоналізації корупції, економічне реформування є менш ефективним заходом боротьбі з корупцією ніж в короткостроковому періоді. По-третє, зволікання з боротьбою з корупцією ускладнює боротьбу з нею у майбутньому.