ВІД ЦІКАВОСТІ ДО ПОВСЯКДЕННОЇ ПРАКТИКИ: ЯК УКРАЇНЦІ СТАВЛЯТЬСЯ ДО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ?
Штучним інтелектом (ШІ) все активніше користуються українці, особливо в сфері освіти.
Штучний інтелект ще кілька років тому для багатьох українців був радше технологією майбутнього. Сьогодні він дедалі активніше входить у повсякденне життя – допомагає шукати інформацію, навчатися, працювати, створювати тексти й зображення, перекладати та виконувати рутинні завдання. Але чи означає зростання популярності ШІ автоматичне зростання довіри до нього?
Свіжі соціологічні дослідження показують цікаву картину.
За даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), у січні 2026 року близько 90% українців уже знали про існування штучного інтелекту, а близько 37% мали хоча б певний досвід його використання. При цьому 17% опитаних зазначили, що користуються ШІ щодня або майже щодня, ще 10% – декілька разів на тиждень. Отже, 27% українців уже є регулярними користувачами ШІ.
Особливо цікавою є динаміка. Якщо у 2025 році регулярними користувачами ШІ були приблизно 17% населення, то у 2026 році їхня частка зросла до 27%. Водночас частка тих, хто знає про ШІ, але ніколи ним не користувався, скоротилася приблизно з 52% до 41%. Це свідчить про поступовий перехід від обізнаності про технологію до її реального включення у повсякденні практики.
Цікаво, що використання ШІ значною мірою пов’язане з освітою. Серед українців із вищою освітою частка регулярних користувачів у 2026 році становила 42% проти 21% роком раніше. Водночас серед людей із середньою спеціальною або професійно-технічною освітою цей показник становив лише 7%.
Інше дослідження – «Індекс медіаграмотності українців», проведене за підтримки ПРООН в Україні, – зафіксувало ще більш помітну динаміку: частка користувачів ШІ зросла з 28% у 2024 році до 49% у 2025 році. Найчастіше українці використовують такі технології у професійній діяльності та навчанні. Водночас 13% респондентів зазначили, що не довіряють штучному інтелекту.
Отже, виникає цікава соціологічна ситуація: користування ШІ поширюється швидше, ніж формується повна довіра до нього.
Це особливо добре видно у ставленні до різних сфер використання технології. Дослідження Gradus 2026 року показало, що українці позитивніше оцінюють використання ШІ для простих і рутинних завдань – отримання швидких відповідей, пошуку інформації, відстеження замовлень, вибору товарів чи вирішення технічних питань. Натомість у складних і чутливих ситуаціях, пов’язаних, наприклад, із фінансовими операціями або персональними даними, рівень довіри є значно нижчим.
Ще один цікавий показник стосується професійної сфери. За результатами дослідження Соціологічної групи «Рейтинг» у межах міжнародного End of Year Survey, проведеного наприкінці 2025 року, 30% працюючих українців висловили занепокоєння, що штучний інтелект може замінити їхню роботу, тоді як 69% зазначили, що не переживають із цього приводу.
Водночас ставлення до ШІ помітно відрізняється між віковими групами. Дослідження Info Sapiens у квітні 2025 року показало, що розвиток штучного інтелекту підтримували 47% опитаних. Серед молоді 16–19 років цей показник становив 75%, тоді як серед людей віком 60 років і старше – 35%.
Що це означає з точки зору соціології?
Поширення ШІ – це не лише технологічний процес. Це соціальна трансформація, яка змінює повсякденні практики людей, професійну діяльність, освіту, комунікацію та способи отримання інформації.
Для соціологів особливо цікавим є розрив між знанням, використанням і довірою. Людина може активно користуватися ChatGPT чи іншими системами штучного інтелекту, але водночас не бути готовою довірити їм прийняття важливих рішень.
Таким чином, українське суспільство поступово переходить від етапу «Що таке штучний інтелект?» до питання «Як правильно інтегрувати його у своє повсякденне життя?»
І саме тут виникають нові завдання для соціології: досліджувати, хто і як використовує ШІ, кому він допомагає, кому створює нові ризики, як змінюється довіра до технологій та як штучний інтелект впливає на соціальні практики українців.
Для кафедри соціології і публічного управління ця проблематика має особливе значення, адже поширення ШІ поступово стає чинником трансформації не лише приватного життя та освіти, а й публічного управління, державних послуг та взаємодії громадян із державою.
