Писати разом національний радіодиктант єдності у День української писемності -наша багаторічна традиція. 27 жовтня 2025 року не стало виключенням. Хтось у Харкові, хтось у Львові, хтось у Польщі, а хтось навіть у далекій Австралії, хтось без світла у Чернігові, а хтось просто посеред вулиці у Сумах – разом об 11-00 наші колеги та студенти, випускники минулих років та аспіранти взялися до звичної, але як виявилось не простої справи.
Приємно здивували наші першокурсники – вони просили їх відпустити посеред пари, щоб писати диктант разом та наживо. Це нове покоління українців, які пишуть диктант щороку та не уявляють собі жовтень без нього). Й для них пес Патрон -це «герой їх роману» та герої їх диктанту. А ще вони регулярно донатять та здають кров. Знають як пишеться «далекобійний дрон» та «балістична ракета» й знають, як відрізнити їх на звук. Та при цьому живуть, радіють, читають, навчаються та сміються.
Емоції довкола цьогорічного диктанту не вщухають навіть за три дні після нього) Тепер частіше студентів ми будемо називати пітятками, й нарешті замість пайєтка у наших розмовах будуть лелітки.
Усі наступні за диктантом пари зі студентами викладачі обговорювали й нові слова, й розстановку ком, тире та двокрапок. Сперечались, чи треба було брати у лапки назву потягу Інтерсіті, та чи писати це слово з великої літери; чи доречно написати на початку речення слово «росіяни» з маленької літери. Порівнювали з минулорічними диктантами. Намагались сильно не засуджувати пані Наталію, а скоріш говорили про те, що малувато у нас практики письма ручками. Як би там не було, як би не був прочитаний цей диктант, а треба жити! Й головну роль він виконав – ми об’єднались трішечки більше, ніж раніше.