Не вперше викладачі, студенти та аспіранти кафедри доєднуються до написання радіодиктанту єдності, який щорічно проходить напередодні дня української писемності у жовтні. Цього року це був ювілейний, 25-й диктант. Й на третій рік повномасштабного вторгнення особливо важливо мати зв’язок один з одним, бути однім цілим з колективом, навіть на відстані 1000 км. Наші студенти та викладачі розкидані по всій Україні та Європі, когось ми не бачили вже 2,5 року наживо, проте 24 жовтня об 11-00 за київським часом ми сіли писати диктант. В цьому наша єдність.

Хтось готувався ретельно, для когось це було спонтанне рішення, хтось сів писати за компанію з дітьми, які писали його в онлайн школах. До речі, діти мотивують – мамо, ви що всією кафедрою  не пишете диктант єдності? Отже маємо на світлині кілька «дитячих диктантів», які писали діти наших співробітників, мотивуючи й батьків відкласти в бік всі справи та присвятити пів години нашій мові)

А потім пів доби у робочому чаті ми обговорювали зміст диктанту та те, як його прочитав Павло Вишебаба. Це теж про єдність.  Та про значущість події.