Ах, якщо б гирі спортивні могли говорити, то вони б розповіли нам про Костика. Вірніше, про Костянтина Тимченко, нашого студента з гр. ІТ-24. Він майбутній еколог. Зазвичай наші спортсмени навчаються у нас на «механіків та харчовиків», але набір абітурієнтів влітку 2014 року як ніби спеціально вирішив нас спантеличити – серед екологів в групі ІТ-24 вчитися 5 спортсменів вищого класу.
Отже, що в першу чергу розповіли б нам гирі про Кості – вони б розповіли, що його в зал гирьового спорту привів….ні, не старший брат або батько (як це зазвичай буває), а МОЛОДШИЙ брат. І звичайно вони розповіли б нам про його мотиви – для нього «кумиром» у правильному і хорошому сенсі цього слова став його тренер – майстер спорту СРСР і України, рекордсмен України, Кривцов Олег Вікторович, який став майстром спорту, коли йому було 15 років. Це мотивувало і змушувало тренуватися.
І ще гирі розповіли б нам про те, що Костя не боїться труднощів. Сам Костя з с. Кирилівка Волноваського р-ну Донецької області, і йому було не зручно їхати з свого села в райцентр щоб потренуватися, тому що автобуси ходили тільки коли йшли уроки в школі. Іноді відпускали на тренування з уроків, але гирі знають – дуже часто Костя втікав з уроків (починаючи з 9го класу), щоб зустрітися з ними.
А також гирі знають, що Костянтин тренується 3 рази в тиждень близько двох годин. І після кількох років тренувань став наш Костя Тимченко чемпіоном Донецької області серед юніорів, дворазовим володарем Кубка Мера міста Волновахи. І відразу, як тільки поступив в НТУ «ХПІ» став чемпіоном, зайняв друге місце на чемпіонаті області серед студентів і став срібним призером Міжнародного турніру пам’яті В. Кожедуба.
«Я усвідомлено вибрав професію еколога, – розповідає Костя, – не було метань після 11 класу вузам, вибрав той, який виявився подалі від зони бойових дій, але не дуже далеко від дому. Вибрав ХПІ, приїхав і перше, що мене вразило – це чуйність співробітників приймальної комісії. Чесно – як ніби ми всі їх діти, вони так переживали за всіх «донецьких» і «луганських», намагалися хоч якось нас розвеселити, поїли чаєм з печивом і буквально водили за руку по території і Харкову. Тепер я розумію, що багато в чому це заслуга декана ІТ-факультету та всіх завідувачів кафедр на факультеті – адже вони дуже чуйні і справедливі люди, і їх «команда» така ж. Подібне тягнеться до подібного».
Зараз у Кості важкий період – загострились старі травми спини, але він продовжує тренуватися і в майбутньому сподівається поєднувати роботу еколога та спортсмена. Його девіз «Спортсмени колишніми не бувають».
На фото – Костя під час тренувань і під час нагородження (друге місце).
