Юлія Підоря – староста першого курсу групи ІТ-24, майбутній висококласний фахівець в області захисту навколишнього середовища. Але Юля не звичайна староста. Почнемо з того, що її вибрали старостою самі студенти після того, як перша призначена староста перестала виконувати свої обов’язки. Довіру групи Юля виборола або отримала дуже швидко, всього через 3 місяці після початку занять. А це говорить про хороші людські якості Юлії.

А ще одна особливість Юлі – вона танцює. Завжди і скрізь. Непосиду дівчинку батьки віддали на танці ще в 4 роки в її рідному місті Маріуполі. І тут талант Юлі розкрився – через пару років вона не просто «ходила на танці як всі дівчатка», а серйозно займалася в Народному ансамблі народного танцю “Світлячок” (р. Маріуполь). Паралельно з навчанням у звичайній школі Юля ще встигла закінчити школу народного танцю та основи музичної грамоти.

З колективом Юля об’їздила багато міст і країн – всіх не перерахуєш, завоювала незліченну кількість призів, номінацій і перших місць у категоріях: народний танець, сучасний танець, народна стилізація і т. д. Сама Юля є переможцем у міжнародному фестивалі в категорії “народна стилізація (соло)”. Юля показує, що народні танці дуже різнопланові, у них може розкритися душа людини з несподіваного боку.

У Юлі є одна дуже цінна здатність – вона знаходить спільну мову з дітьми. У наш час це швидше талант і покликання, ніж придбаний навик. Кілька років поспіль, сама, ще будучи підлітком, Юля працювала в дитячих таборах хореографом – постановником.

«Танець допомагає дітям з різними долями і різним вихованням розкрити себе, стати м’якше або жорсткіше, – ділитися Юля, – зрозуміти себе, іноді усвідомити свої недоліки. Взагалі танець для дітей це повноцінна психологічна та соціальна реабілітація. Я дуже хочу попрацювати влітку з тими дітьми, хто волею випадку пережив усі жахи бомбардувань, сидіння в підвалах і переїзду в чужі краї, або трагічну втрату близьких або друзів. Для таких дітей арт-терапія тільки «в плюс», а танці як терапія дають практично моментальний ефект».

Так, Юля не пов’язала свою подальшу долю з професійними танцями, але вона не відмовилася від танців, а просто шукає (і ми сподіваємося, що знайде) інший спосіб займатися улюбленою справою.

Ось така наша Юля. Людина з великої букви. Дуже сумує за колективом, по рідному місту – адже вона поїхала вчитися в далекий і незнайомий Харків, але готова прийти на допомогу тим, хто цього потребує.

На фотографіях – Юля в різних танцювальних образах.