Молодші курси не відстають!

Це розповідь, а бо звіт про результати наших студентів, які приймали участь в двох  всеукраїнських олімпіадах. Але не лякайтесь – сухих академічних фактів тут не буде.

Почнемо з наймолодших учасників, а саме студенток другого курсу гр. (ІТ-24) Олени Босюк, Ані Козлової та Насті Кизингашевої. Вони цього квітня відправились до Львова. Львів…найукраїнське серед усіх місто, яка кликало до себе у гості наших дівчат понад двох місяців – саме стільки тривала їх підготовка до олімпіади з дисципліни  «Агроекологія». Окрім веселої подорожі залізницею, що зайняла понад добу, дівчата ще весело шукали саме Львівський національний аграрний університет, де мали зареєструватися. Після тривалих пошуків вони знайшли його аж у передмісті Львова, у мальовничому містечку Дубляни. Організатори вже не сподівалися, що «дівчата з Харкова» (саме так там називали нашу веселу трійку впродовж всієї олімпіади) з’являться. Але, на диво, дівчата встигли й реєстрацію пройти, й заселитися, та того ж дня відправитися на самостійні оглядини Львова. До слова, організатори також після олімпіади запропонували учасникам дуже цікаві екскурсії, на яких побували дівчата.

yR_AbI1gTX4 2VnnW_y0fC0 bDQR9TGtQwM TViQkIxZGs4

 «нема таких слів, що здатні описати наші емоції та враження від Львова – каже Олена Босюк, – він такий таємничий та  водночас відкритий, він старовинний та охайний, він манить запахом кофе та шоколадних цукерок»

P1CEvWM0OD8 CgMOWPPTSco mlg2LM_ZrdU

«Львів у кожного свій, – доповнює Аня Козлова, – він відкриває свої таємниці не кожному туристу, а тільки тим, хто закохується у нього з першого погляду»

На другий день дівчата зосередились та так гарно виконали усі завдання олімпіади, що кожна отримала нагороду. І не хай це поки не призові місця, але Аня та Олена отримали відзнаку за краще виконання творчого конкурсу, а Настя – за кращу теоретичну підготовку. І це не зважаючи на те, що на нашій кафедрі ми вивчаємо агроекологію всього третій рік та вона для нас не є профільною, тобто часу на її вивчення відводиться не так багато, та вчили дівчата агроекологію минулого навчального року.

«дівчата мої герої, – каже к.тн., ст. викладач Тетяна Сергіївна, яка викладає агроекологію з самого початку,  – вони вразили мене своїм ставленням до підготовки, вони за два місяця прочитали стільки додаткової літератури, що можуть замість мене викладати агроекологію наступного року. Їх перемога –це повністю їх заслуга»

Як майбутні екологи дівчата відразу відмітили – у Львові шухляди для збору відпрацьованих батарейок стоять навіть у маршрутних автобусах. Є чому повчитися й Харкову!

А дві студентки четвертого курсу, вже майже бакалаври у цей же час відправились до м. Кременчук, де взяли участь в олімпіади з дисципліни «Екологічна безпека». Наші Евеліна Газарян та Ліля Лавро (гр. ІТ-22) також вивчали цей предмет минулого року, сумлінно готувалися, консультувалися з к.т.н., проф. Райко Валентиною Федорівною, яка викладає цей предмет вже багато років.

«Евеліна, каже Валентина Федорівна, – дійсно мене вразила. Вона привезла диплом третього ступеню за неординарне вирішення практичних задач. Я не чекала від неї саме такого диплома. Вона то взагалі неординарна дівчина, але щоб задачі якось не стандартне вирішувати……вразила, дійсно вразила та здивувала».

Наші щирі вітання всім дівчатам, хай наступного року будуть медалі, та не абиякі, а золоті!

jal6H0WPM4s

На фото переважно Львів та дівчата з другого курсу, а також дипломи Евеліни Газарян.

Відпадні вихідні або як волонтери допомагали волонтерам

Не секрет, що харківський міжнародний марафон став дійсно знаковим і іміджевим проектом нашого міста. В цьому році старту дорослого марафону передував дитячий забіг, який проходив 8 квітня в Парку Горького. Здавалося б, причому тут наша кафедра? А ми, як найактивніша кафедра НТУ «ХПІ» відгукнулися на прохання наших друзів з громадянської ініціативи «Волонтери: Дорослі – дітям» і прийшли в парк прогулятися і роздати буклети з інформацією про їх діяльність. Але просто так роздавати буклети нудно і недоцільно, тому дівчата – волонтери з гр. ІТ-25 Маша Литвин, Власенко Влада, Зайцева Ксюша і Завгородня Таня одягалися у величезних ростових ляльок. Біло-рожевий Заєць і пухнастий Кінг-Конг безкоштовно фотографувалися з дітворою, обіймали їх, дарували їм свою теплоту. А батьків дітей ми агітували приєднуватися до волонтерів та допомагати дітям, які потрапили в різні соціальні установи. На фотографії ви можете побачити дівчат, одягнених ляльок та старшого викладача нашої кафедри, к. т. н. Тихомирову Т.С., яким щоб реалізувати задумане довелося долучати до волонтерства і своїх дітей.

IMG_4904

Але однією акцією 8-го квітня ми не обмежилися. Рано вранці 9-го квітня двоє наших студентів – п’ятикурсників Валентин Тичина і Женя Линенко вирушили в обласний тубсанаторій, щоб допомогти дітлахам облагородити їх територію. Традиційно тато нашої чудової Олесі Миколаївни Філенко (доцент, к. т. н., мила і чуйна дівчина, між іншим) передав 10 саджанців приголомшливо красивого і незвичайного дерева «Амурський оксамит». У процесі посадки наші без п’яти хвилин екологи розповідали дітям про саме дерево, навіщо взагалі потрібні дерева, як правильно доглядати за саджанцем – провели відкритий урок-практику.

_rsjWVTFa38

А потім наш невгамовний Валентин Тичина стрімголов побіг виконувати роль волонтера власне на марафоні. Він разом з друзями з школи лідерства «МІСТ» допомагав проведенню марафону в районі вул. 23 Серпня. Так наш Валентин став за один день двічі волонтером!

-Ae9aZYVhgA

На фотографіях наші ляльки-дівчатка з викладачем, наші хлопчики в тубсанатории з хлопцями при посадці дерев, і наш Валентин з переможцями марафону.

Знай наших!

Як зробити так, щоб запам’ятати якусь дату назавжди? Ну можна татуювання звичайно набити собі на руці, а можна як студенти кафедри Хімічної техніки та промислової екології прийняти участь у чомусь вперше. Так і сталося 29 березня 2016г. Вероніка Стадник, Жания Сулаймонова (гр. ІТ-22) та Микола Порохня (гр. ІТ-20ам) вперше представили свої екологічні проекти на суд публіки і експертів. Захід під назвою «Давай поговоримо про екологію», яке організувала команда проекту “I want changes” проходило в теплій атмосфері в медіацентрі «Час» саме 29 березня. Мета зустрічі – оцінити потенціал реально здійсненних екологічних проектів р. Харкова. Команда проекту – це команда однодумців, молодих, амбітних і активних людей, які хочуть реально зробити наше місто чистішим і кращим. Команда склалася після минулорічної акції “let’s do it, Ukraine”, в якій наша кафедра брала активну участь. А керує ними мініатюрна Ірина Дразман (студентка педуніверситету, майбутній вчитель), яка не побоялася взяти на свої плечі весь тягар відповідальності за проект. Їй би закохуватися, сесію здавати, метеликів ловити – а вона хоче змінити наше місто свідомість самих харків’ян.

Наша Вероніка представила проект з роздільного збору сміття на території навчальних закладів. Це частина її дипломної роботи бакалавра. Проект цікавий тим, що показує весь шлях, який треба пройти від ідеї до реалізації, а також доводить необхідність моніторингу ситуації зі сміттям перед початком сортування.

Наша Жания вирішила подумати про найголовніше в нашому житті – про дітей. І представила проект по захисту дитячих майданчиків від міського шуму за допомогою зелених насаджень. Її проект настільки сподобався експертам, що скоро Жания виступить на обласному ТБ. А ще вона пощастить це проект до себе на батьківщину, в Казахстан. І там буде намагатися його реалізувати.

«Країни різні, – каже Жания, – а проблеми однакові»

Ну а Микола розповів доступним язиком, як можна утилізувати відходи сільськогосподарської продукції. Не просто спалювати їх, а використовувати в якості наповнювача для полімерних матеріалів. Дуже амбіційний проект!

«Нам було трошки страшно, – хором кричать наші учасники, – але все обійшлося! Наші презентації всім сподобалися, нам дали слушні поради і вказали на те, як саме можна прискорити реалізацію проектів»

Але і це ще не все – студенти гр. ІТ-23 – майбутні екологи – майже у повному складі були присутні на заході і активно вступали експертами шкільних проектів. В наступному році вже вони повезуть свої проекти на зустріч, і їх теж будуть оцінювати!

Звичайно, ми не можемо не похвалити керівників проектів – доц. Шестопалова А. В. та ст. викл. Тихомирову Т. С.

97YdhcmEZi8

На фотографії – Вероніка, Жания і керівники!

Підсумки конкурсу есе «Я – політехнік»

Підсумки конкурсу есе «Я – політехнік», присвяченого 130-річчю рідного ВУЗу.

По-літньому теплий вересень цього року як ніколи сприяв творчості. Звідки ми знаємо? А ми читали надіслані на конкурс есе «Я – політехнік» роботи наших студентів. Наша кафедра хімічної техніки та промислової екології спільно з рідним факультетом Інтегрованих технологій і хімічної техніки вирішила нестандартно привітати Політех з 130-річчям. Нам стало цікаво дізнатися думки і почуття сьогоднішніх студентів про рідний ВУЗ, чи пишаються вони їм чи шкодують, що прийшли; подобається навчання і що потрібно змінити; що (або хто) стало причиною вибору. Адже таку інформацію просто не реально отримати від студентів безпосередньо, а у формі твору у них вийшло дуже цікаво. За умовами конкурсу всі роботи були зашифровані, так що члени журі не знали авторів і могли об’єктивно і неупереджено оцінювати роботи.

Серед надісланих на конкурс робіт (понад 50!), всі до єдиної, пронизані душевністю. Але при цьому в кожній роботі є критика, тобто роботи аж ніяк не написані у формі хвалебної оди. Серед усіх робіт можна чітко виділити роботи дітей (так, все ще дітей, хоч їм і по 17-18 років) з Донецької та Луганської областей. Тих, чиє життя війна (давайте називати речі своїми іменами) розділила на «до» і «після». Ніхто з них не писав про жахи бомбардувань і голод, але кожен зазначив – не думав, не хотів, не планував бути в Харкові і тим більше вступити в ХПІ, але при цьому ні один не пожалкував, що став нашим студентом. Для кожного з них у підсумку політех і його мешканці» стали рідною сім’єю, кожен зазначив повагу і ту теплоту, з якою їх зустрічали в ВУЗі, в деканаті і на кафедрі, кожен пам’ятає першу чашку чаю з чужих рук»….. За влучним висловом одного з авторів – «Політех – це не тільки і не стільки старі корпуси та 130 років успіхів і злетів, політех – це насамперед люди і людяність».

Практично в кожному есе студенти акцентували увагу на нашому чудовому спорткомплексі і можливостях, які він дає. І поруч, після похвали – критика стану аудиторій, умов проживання у гуртожитках, якості доріг і старих сходів у хімічному корпусі. Іноді з гумором, іноді з іронією, іноді з сарказмом – але майже всі чесно вказали на основні недоліки і мінуси політеху.

А тепер про приємне, тобто про переможців. Отже, спеціальними призами від членів журі були відзначені наступні автори та їх роботи: спецприз за виклад у віршованій формі – Гончарова Дар’я (ІТ-24), спецприз за есе англійською мовою – Лисенко Олег (ІТ-42), спецприз за гумористичний виклад Аляб’єва Валерія (ІТ-24).

А призові місця розподілилися таким чином:

1 місце – Стадник Вероніка (ІТ-22а). Есе Вероніки — це самий душевний і теплий, чесний і відкритий твір.

2 місце – Сулайманова Жанія (ІТ-22а). Есе Жанії – це самий неупереджений погляд на політех від іноземної студентки.

3 місце – Анопа Антон (ІТ-23). Есе Антона – це найбільш зворушлива історія про нездійснену мрію стати футболістом, про те як травма перекреслює мрію, і людина змушена всього за півроку підготуватися до ЗНО так, щоб стати студентом ХПІ.

Старший викладач кафедри ХТПЕ, к. т. н. Тихомирова Т.С.

ПИШІТЬ, ШУРА, ПИШІТЬ

Ідея провести суто гуманітарний конкурс есе в технічному ВУЗі могла прийти у голови тільки нашим молодим співробітникам. Адже нам не звикати ламати стереотипи. І ми вважаємо, що сучасний студент з вищою освітою повинен вміти вирішувати будь-які завдання, в тому числі й творчі. Ми знали, що серед 150 студентів 1 – 4го курсу нашої кафедри як мінімум 50 людей здатні викласти на папері свої думки на тему «Еколог – професія майбутнього?» складно, красиво. Більш того, викладачі кафедри «Хімічної техніки та промислової екології», непогано вивчивши студентів за час їх навчання, навіть висловлювали припущення про те, хто візьме участь, хто в якому стилі напише і навіть намагалися вгадати переможця.

На роздуми у студентів було всього 20 днів (конкурс тривав з 20 травня по 10 червня 2015 р.), вкластися треба було в 5 сторінок, а всі роботи на першому етапі перевірялися на плагіат. 30% всіх надісланих робіт, на жаль, виявилися простим копіюванням банальних істин із загальнодоступних ресурсів. Багато це чи мало, розчарувалося журі?

«Це стандартний показник для подібних конкурсів, – зазначає член журі к.т.н, доцент Олексій Валерійович Шестопалов, – розчарований тим, що студенти не почули або не повірили, що ми будемо перевіряти всі роботи на плагіат. А сам факт плагіату – від нього нікуди не дінешся. «Чорний список» авторів ми не публікуємо, на публічне обговорення не виносимо, так що хай це буде на совісті самих плагіатчиків».

Однак журі відзначає високий рівень інших робіт. Серед решти 38 робіт, які пройшли перевірку, є дійсно яскраві, незвичайні, нестандартні роботи. Наприклад, учасниця від БФ-факультету Анастасія Літвин (гр. БФ-24в) майже всю свою роботу оформила у вигляді віршів, вірніше навіть невеликої поеми. До речі, вона зайняла 2-е місце серед студентів – не екологів, всього 1 бал не дотягнув до 1 го місця. Зазначимо, що гр. БФ-24б і гр. БФ-24в стали найактивнішими учасниками серед студентів – не екологів.

«За словами самих студентів, – каже к.т.н., старший викладач і член журі Тетяна Сергіївна Тихомирова, – їм дуже сподобався предмет «Основи екології», який я їм читала весь весняний семестр англійською мовою. Вони повністю змінили своє ставлення до екологічних проблем і у них з’явилися думки, як вирішувати такі проблеми, використовуючи свої знання в сфері менеджменту та маркетингу. Мені здається, саме цим можна пояснити їх високу активність в даному конкурсі. Для них написати есе на тему екології стало, як би способом підвести підсумок досліджуваної дисципліни. До речі, їх погляди на звичні нам проблеми змусили нас, «зрілих екологів», по-новому поглянути на наші проблеми і шляхи їх вирішення».

Кілька слів про роботи переможців. 1 е місце серед студентів – не екологів Друзьяка Тетяна (гр. БФ-24б) – вразила роздумами про ущербність мрій про хмарочоси та супермашини без турботи про нашу планету.

Робота, яка зайняла 1-е місце серед студентів – екологів 1 го курсу (автор Лозова Марія, гр. ІТ-24) також критикує світ відомого мультиплікатора Метта Грейнинга, який у своєму культовому мультсеріалі «Футурама» показав лише велику кількість літаючих автомобілів, інопланетян, наявність циклопів і техногенного світу. На думку Марії, це ніяк не в’яжеться з відсутністю хоча б одного еколога, який би регулював антропогенний вплив людини, циклопа, інопланетної істоти або навіть робота, на залишки природи в тритисячному році. Цікавий підхід і аргументи Марії беззастережно принесли їй перше місце.

Мартинов Максим (гр. ІТ-22б), що посів перше місце серед студентів – екологів 3-го курсу, знайшов цитату про наше майбутнє без турботи про екологію сьогодні. Не просто цитату – а ЦИТАТУ. Члени журі справді плакали, перечитуючи рядки про хлопчика без природи. Відштовхнувшись від цитати, Максим чітко відповів на питання «Що робити сьогодні, щоб завтра було не так?».

Переможець серед студентів 4-го курсу Бередух Максим (гр. ІТ-21) у своєму есе закликає нас не Марс заселяти і воду туди доставляти, а про рідну планеті подумати. Він вважає, що грошей, вже витрачених на освоєння Марса, вистачило б на вирішення 90% існуючих екологічних проблем, в тому числі на забезпечення Африки питною водою.

Всі переможці отримали в подарунок книгу харківського автора Станіслава Шварца «Подорож у провінційну столицю», в якій у дуже зрозумілій манері у вигляді фотофактів викладена історія всіх наших харківських знакових вулиць, площ, будівель. Автор особисто підписав всі книги і побажав учасникам розвивати свої творчі здібності. Він теж був приємно здивований тим, що в технічному вузі вчитися така талановита і різнобічно розвинена молодь.

З повним текстом робіт переможців ви зможете ознайомитися пізніше на нашому сайті.

P. S. – на фото щасливі призери від БФ-факультету.

HDx-BwoxswY sQ3e_p9vn7A TIOD8Dt8Wi8