Чистота – запорука здоров’я!

Телефон не замовкає. Вже два місяці. Кожен день.

«Допоможіть, закінчилися памперси. Фінансування не вистачає. Привезли дітей із зони АТО»

«Нічим годувати пацанів. Потрібне борошно та олія»

«У нас зламався водонагрівач. Централізованої гарячої води у нас в селі ніколи не було»

«Потрібна постільна білизна – привезли 10 нових дітей із зони АТО, розкладачки старі дістали, матраци дали волонтери, а спати на чому?»

«Передали нову дитину – не можемо нагодувати, дитина важка, їсть тільки пюре з блендера – потрібен звичайний кухонний блендер»

Це все – дзвінки від директорів притулків і дитячих будинків Харківської області, яким наша кафедра колись допомагала. Переді мною, як перед координатором, стояло нелегке і часом жорстоке завдання – вибрати, кому ми можемо реально допомогти. Інші заявки я передавала своїм знайомим волонтерам та волонтерським організаціями, у яких ресурси посильніше.

В середині січня подзвонили з центру соціально – психологічної реабілітації дітей с. Ольховатка, і дуже скромно попросили допомогти з миючими засобами – адже фінансування ніхто не збільшив, а ціни злетіли. Все, що змогли купити на перше півріччя, вже закінчується.

Я не могла відмовити дітям, яким і так дісталося в житті – я просто задумалася, а що повинно відбуватися вдома, щоб дитина втікла звідти, щоб вирішила – на вулиці краще. Саме таких дітей у притулку більшість. Є ще ті, котрих забрали у батьків – тому що їх били і не доглядали. Для всіх дітей такий притулок – це тимчасове пристановище на 9 місяців, поки соціальні служби не вирішать, куди їх надсилати.

Як за короткий термін, враховуючи відпустки і канікули в нашому ВНЗ, зібрати допомогу? Відповідь прийшла одразу – через соціальні мережі. Я ніколи раніше не вірила в силу переконання «через екран». Раніше я особисто спілкувалася зі студентами, щоб донести до них необхідність допомоги дітям. І ось – сталося! За допомогою нашої групи Вконтакті студенти дізналися про потреби притулку, скоординували свої дії у кінці січня у мене вже стояв величезний кульок з мочалками, пральними порошками, засобом для миття посуду, порошками і т. д. Допомогли і викладачі нашої кафедри – від нас теж зібрали миючі.

Про нашої акції «мойдодир» дізналася група ЕІМ-14 (не питайте мене як, я не знаю відповіді) і забезпечила притулок запасом вологих і звичайних серветок. Окрема подяка – студентці Головань Юлії, яка змогла організувати це від своєї групи ЕІМ-14.

Ще одне диво, яке сталося – дізнавшись, що притулку ще потрібні тапочки для душу і каструля нова, студенти гр. ІТ-22 «скинулися», висловлюючись їх мовою, і купили для притулку нову каструлю на 6 літрів, ополоник і 11 пар сланців. Тепер борщ буде смачніше, а в душ кожна дитина буде ходити в своїх капцях.

Поїздка в притулок відбулася 15 лютого, її організатором і координатором виступила організація енергійних харків’ян (і не тільки) «Волонтери: Дорослі-дітям», завдяки якій ми змогли доставити нашу допомогу в притулок.

«Волонтери: Дорослі-дітям» також запропонували почати нову традицію – привозити в притулки та дитбудинки домашню випічку, яка може наповнити теплом душі дітей. Тому я спекла їм домашнє вівсяне печиво і передала цілу коробку. Дуже сподіваюся, що наступного разу ми зі студентами подужаємо більше випічки – дітворі це так необхідно.

На фотографіях – зібрані і передані миючі засоби і тапочки, печиво.

 

P1100601 P1100613 P1100618P1100669

P. S. Познайомитися з проектами та діяльністю організації, з якою наша кафедра тепер співпрацює і в чиї щільні і стрункі ряди ми вливаємося, можна на їх офіційній сторінці

https://www.facebook.com/groups/detkivkletke

Тихомирова Т.