ПОБАЧИВ СМІТТЯ – ПРИБРАВ!

А вам слабо встати в суботу о 8 ранку майже добровільно? А нам – ні! А вам слабо витратити гроші на рукавички й сміттєві пакети замість морозива й чіпсів? А нам – ні! А вам слабо організувати для добровільного збирання чужого сміття 70 студентів? А нам – ні! І знаєте чому? Тому що ми не просто студенти й співробітники кафедри хімічної техніки та промислової екології, по суті просто екологи, а ще й люди з активною життєвою позицією. Можна скільки завгодно нити й обурюватися, що хтось залишив після себе сміття, хтось “організував і підтримує в робочому стані” стихійний смітник, хтось клеїть оголошення, де йому заманеться, хтось виганяє собака/ кішку на вулицю…….Але змінити що-небудь самостійно беруться одиниці, хоча ні – нас тепер таких вже 70 чоловік. Саме тому ми прийняли рішення взяти участь в акції «Зробимо Україну чистою-2015» (яка проходить у рамках всесвітньої акції Let’s do it, world!) і зібрали сміття на території Саржиного Яру. Як говоритися, самі вирішили, самі й вирішуйте всі супутні проблеми. Нам не звикати – знайшли старі рукавички або купили спеціальні будівельні, притягли з осель старі сумки й пакети для сміття, купили трохи величезних нових, виготовили з підручних ціпків і цвяхів пристрій для наколювання пластикових пляшок і дрібного сміття, захопили перекус і сонні, але об’єднані однією ідеєю зібралися в точці збору раннім ранком 25-го квітня.

Почати вирішили із приємного, тому першою справою вишукувалися для історичної фотографії. Результат перед вами. Потім розділилися й почалося…….чого ми тільки не знаходили, від високовольтних дротів до старих черевиків, від гумових чобіт до майже цілого стільця…..і ціла сумка з порожніми пляшками, акуратно залишена під кущем.

Відповідно до умов акції ми сортували сміття, скло й пластикові пляшки потім вивіз наш помічник у пункти прийому вторинної сировини. Зібрали ми 4мішки ПЕТ тари й 20 мішків скла. Багато це або мало? Не знаю, але стало явно чистіше, а це головне!

“А нам і самим хотілося зробити Саржин Яр чистіше, – говорить студентка першого курсу Аліна Маркова, – адже ми, ті, хто живе у гуртожитку, часто ходимо сюди за водою й за гарними фотографіями”.

01“Боялися, що загубимо когось, – згадує один з організаторів доцент кафедри ХТПЕ Олеся Миколаївна, – але нічого, студенти виявилися «слухняними», ніхто самовільно не тікав. Прикро звичайно, що деякі шукали різні приводи піти раніше, залишивши найважчу роботу своїм друзям, але…..друзі їх самі покарають”

“Зате мене особисто приємно здивувало участь в акції до самого кінця нашого “донецького десанту”, – говорить заступник декана ІТ-факультета Биканов Сергій Миколайович, – адже ця трійця (див.фото) зовсім недавно приїхала до нас. Їм складно, і я не знаю, чи став для них Харків рідним – навряд чи, але от подяка до нашого міста в них явно є”

02Було весело, погода була гарна, сміття був багато, тому для відпочиноку ми не жарили сардельки й шашлики, а брали активну участь у вигаданих фотофлешмобах на “антисміттєву тему”. Хто придумав сюжети? Так усе по троху, ідеї запропоновані Тетяною Сергіївною, трансформувалися й змінювалися за 10 мінут у такі, про які вона навіть не думала, а в підсумку виходило зовсім щось нове. Тепер допрацьовуємо фото й починаємо відкрите голосування.

Місце збирання на наступний рік вже майже обрали, справа за малим – зібратися ще більшим складом і вигадати ще більш божевільні сюжети!

У ЯБЛУЧКО

АБО РОБІН ГУД У ВЕЧІРНЬОМУ ВБРАННІ

Лук і стріли допомагали нашим далеким предкам вижити й добути собі їжу. І незважаючи на те, що пізніше він також став основним знаряддям середньовічних конфліктів, із часом стрілянина з лука перетворилася в один з найкрасивіших і чесних видів спорту. Все залежить тільки від тебе, твого вміння й вітру, який або допоможе, або зашкодить. Стрілянина з лука входить у програму олімпійських ігор з 1900 року, понад 115 років!

Харків по праву вважається столицею українських лучників, цей вид спорту в нас розвивається щороку, чого тільки коштує наш олімпійський чемпіон-2008 Віктор Рубан, що народився, виріс і тренувався в Харкові.

Що штовхнуло тендітну дівчину Ольгу Лаптій, корінну харків’янку, нашу студентку гр. ІТ-24 у цей вид спорту, сказати важко. Але тренуючись із 2009 року вона досягла таких вершин, що багатьом і не снилося. Тільки вчитайтеся – в 2010, через рік після інтенсивних тренувань (12 разів у тиждень у ХГВУФК №1) вона стала чемпіонкою всеукраїнських змагань “Кубок Донбасу”. В 2011році стала багаторазової призеркою Чемпіонатів України, срібної призеркою всеукраїнських змагань імені олімпійського чемпіона Віктора Рубана й срібної призеркою міжнародних змагань “Золота осінь”, виконала норматив КМС України. В 2012 році стала чемпіонкою України, чемпіонкою Кубка на ім’я олімпійського чемпіона Віктора Рубана, чемпіонкою Кубка Харківського міського голови, призеркою кубків міста й області. 2013р. – перше місце в командних змаганнях на Кубок ім. В.Рубана, друге місце на кубок ім. ЗТУ В. Морозова. В 2014 році чемпіонка й багаторазова призерка чемпіонатів і кубків м. Харкова. В 2015 році 5-і місце на Чемпіонаті України й 9-і місце в складі змішаної команди на змаганнях “Цар гори”.

Вражає? А як красиво ця тендітна дівчина виглядає зі сторни, коли натягує тятиву лука й цілитися….При цьому сили в її руках – більше чим у багатьох чоловіків. Ольга приголомшлива студентка – вона все схоплює відразу, намагається не пропускати заняття, хоча з її графіком тренувань це дуже складно, завжди ділиться враженнями від поїздок в іншу країну або місто, помічає не стандартні рішення, які там знайшли для вирішення екологічних проблем. Адже Ольга – майбутній магістр в області екології, вона не випадково вибрала таку професію.

«Вік спортсмена, на жаль, не довгий, – говорить Оля, – після закінчення спортивної кар’єри ти або тренер, або вчитель фізкультури. Це шляхетні професії, але мені завжди хотілося досягти чогось більшого. Ще будучи школяркою й відвідуючи різні міста й країни, спілкуючись зі своїми однолітками з-за кордону й бачачи різницю в підході до вирішення муніципальних і екологічних проблем, я якось для себе вирішила, що спробую змінити щось у своєму місті. Тому й вибрала кафедру хімічної техніки та промислової екології»

«Оленька, наша дюймовонька, – говорить куратор групи доц. Новожилова Тетяна Борисівна, – унікальна ще й тим, що завжди досягає поставлених цілей. І встигає не тільки вчитися й займатися спортом, але й брати активну участь в усіх, без виключень, наших екологічних проектах. У неї приголомшлива самоорганізація й дійсно «залізний» спортивний характер, що завжди допомагає!»

Ольга Лаптий 4 Ольга Лаптий2

Після звання чемпіонки України ми чекаємо від Олі тільки олімпійського золота! А як же мир і Європа, запитаєте ви? А не треба нам дрібних медалей, скажемо ми! Вперед – за олімпійським золотом Ріо-2016!

Ольга Лаптий 3

На фотографіях – наша Ольга на тренуванні, з медалями й у коктейльному вбранні. Заздріть!

Ольга Лаптий1

МІС ОБАЯШКА!

У Казахстану й України набагато більше спільного, чим може здатися на перший погляд. Крім величезних територій, що дісталися в спадщину й насправді невичерпних ресурсів, а також однакових кольорів національних прапорів, нас ще поєднують люди. І ми, і казахи чуйні, відкриті й дуже сучасні. Але головне, що нас ріднить – це дійсно гарні дівчата.

         Студентка групи ІТ-22 Жанія Сулайманова – наша гостя з Казахстану, вона корінна казашка й приїхала до нас вчитися на «еколога». Її завзятість і бажання досконально вивчити всі предмети вигідно відрізняють її навіть від наших студентів. А скільки цікавого Жанія розповідає про Казахстан, якщо викладачі дають їй відповідні теми доповідей і рефератів, – і про заповідники, і про найкрасивіші місця, і про сільське господарство. Все це дозволяє нам, українцям, переймати їх, казахський, досвід у рішенні багатьох екологічних проблем.

         І при цьому навчання не заважає Жанії бути активною дівчиною. Зовсім недавно, наприкінці березня 2015 Жанія брала участь у конкурсі краси. Висока, навіть по наших мірках, усмішлива, танцююча Жанія була однієї з учасниць конкурсу Miss Kharkiv International 2015, де учасницями були представниці 15 різних національностей, що живуть або навчаються у Харкові.

         Підсумок участі – титул «Міс чарівність». Ви тільки подивитеся в ці очі й на цю посмішку – і відразу стане зрозуміло, чому Жанія виграла такий титул.

         Звичайно, дуже вагомої була підтримка її одногрупників, які потрапили на фінал конкурсу й змогли особисто вболювати та підтримувати за Жанію!

         Що ми можемо побажати – тільки подальших перемог, як в навчанні, так і в різних конкурсах краси.

zhenia_9_142597323774

         На фото – Жанія в національному костюмі й Жанія зі своєю групою підтримки.

_TGFZNNFxos

ПЕРШИЙ КОНКУРС ЭКОПЛАКАТІВ

– ПЕРШИЙ, ТОМУ ЩО НАЙГОЛОВНІШИЙ!

Стереотипом нашого часу залишається те, що навчатися у Вузі нудно – тільки лекції і іноді практика, де особливої різноманітності теж не спостерігається – або реферат пишемо, або задачки вирішуємо. О, ще є лабораторні роботи – але якісь дуже застарілі.

Наша кафедра вже давно заслужила славу «новаторської» і «цікавої» саме завдяки різноманітним інноваційним методикам навчання, які ми активно впроваджуємо. Наші лабораторні роботи – в ігровій форм, виконуються на персональних комп’ютерах, у рамках практичних занять ми не тільки ходимо в ліс, але і дивимося і активно обговорюємо навчальні фільми, переймаючи світовий досвід, а лекції завжди розбавлені «прикладами з життя» і жартами, що дуже допомагає у засвоєнні матеріалів.

В осінньому семестрі 2014/2015 навчального року ми вирішили піти далі – і в рамках курсу «Ландшафтна екологія» наші молоді викладачі – доц. Філенко О. Н. і асс. Тихомирова Т. С. змогли реалізувати давню ідею. Вони провели перший конкурс екоплакатов. Наші студенти повинні вміти все, в тому числі і привернути увагу до проблеми за допомогою наочних засобів.

«Щоб полегшити студентам життя, – говорить доц. Олеся Миколаївна, – на перший раз ми самі вигадали теми, яким повинні бути присвячені екоплакати. Студентам тільки залишалося розбитися на команди»

«В рамках цього проекту, – згадує асс. Тетяна Сергіївна, – я два практичних заняття присвятила навчанню студентів основним принципам створення екоплакатів, а також показала найпростіші дизайнерські комп’ютерні програми»

Сподобалася ідея самим студентам? Запитаємо у них.

«Спочатку всі зажурилися – адже малювати вміє не кожен, – каже студентка гр. ІТ-23 Вікторія Гачок, – але потім Тетяна Сергіївна показала нам, як самі «безрукі» можуть намалювати шедеври за допомогою комп’ютерних програм»

«Ідея сподобалася відразу, – каже студентка гр. ІТ-23 Вероніка Стадник, – та цікаві теми, і нове можна дізнатися, а головне – не нудно, хоча ми все боялися не встигнути в строк»

Майже всі брали участь. Студенти позитивно оцінили конкурс, тільки самі ледачі і неактивні сказали «навіщо?». Нам дуже хочеться вивести цей конкурс на новий рівень. У наступному році ми залучимо всіх студентів кафедри і можливо факультету. А в принципі, в ХПІ багато талановитих і різнобічних студентів, проблеми екології стосуються кожного, тому наш конкурс екоплакатів, можливо, буде проводитися на рівні НТУ «ХПІ».

P1100849

Переможців ми визначали прямим голосуванням, яке проходило в нашій соціальній групі. Кожна команда стала кращою в своїй категорії, а переможцем стала команда, яка присвятила свій плакат проблем накопичення поліетиленових пакетів на звалищах України і альтернативному рішенню – впровадженню біоразлагаємих пакетів. На фото – саме команда переможців!

Чистота – запорука здоров’я!

Телефон не замовкає. Вже два місяці. Кожен день.

«Допоможіть, закінчилися памперси. Фінансування не вистачає. Привезли дітей із зони АТО»

«Нічим годувати пацанів. Потрібне борошно та олія»

«У нас зламався водонагрівач. Централізованої гарячої води у нас в селі ніколи не було»

«Потрібна постільна білизна – привезли 10 нових дітей із зони АТО, розкладачки старі дістали, матраци дали волонтери, а спати на чому?»

«Передали нову дитину – не можемо нагодувати, дитина важка, їсть тільки пюре з блендера – потрібен звичайний кухонний блендер»

Це все – дзвінки від директорів притулків і дитячих будинків Харківської області, яким наша кафедра колись допомагала. Переді мною, як перед координатором, стояло нелегке і часом жорстоке завдання – вибрати, кому ми можемо реально допомогти. Інші заявки я передавала своїм знайомим волонтерам та волонтерським організаціями, у яких ресурси посильніше.

В середині січня подзвонили з центру соціально – психологічної реабілітації дітей с. Ольховатка, і дуже скромно попросили допомогти з миючими засобами – адже фінансування ніхто не збільшив, а ціни злетіли. Все, що змогли купити на перше півріччя, вже закінчується.

Я не могла відмовити дітям, яким і так дісталося в житті – я просто задумалася, а що повинно відбуватися вдома, щоб дитина втікла звідти, щоб вирішила – на вулиці краще. Саме таких дітей у притулку більшість. Є ще ті, котрих забрали у батьків – тому що їх били і не доглядали. Для всіх дітей такий притулок – це тимчасове пристановище на 9 місяців, поки соціальні служби не вирішать, куди їх надсилати.

Як за короткий термін, враховуючи відпустки і канікули в нашому ВНЗ, зібрати допомогу? Відповідь прийшла одразу – через соціальні мережі. Я ніколи раніше не вірила в силу переконання «через екран». Раніше я особисто спілкувалася зі студентами, щоб донести до них необхідність допомоги дітям. І ось – сталося! За допомогою нашої групи Вконтакті студенти дізналися про потреби притулку, скоординували свої дії у кінці січня у мене вже стояв величезний кульок з мочалками, пральними порошками, засобом для миття посуду, порошками і т. д. Допомогли і викладачі нашої кафедри – від нас теж зібрали миючі.

Про нашої акції «мойдодир» дізналася група ЕІМ-14 (не питайте мене як, я не знаю відповіді) і забезпечила притулок запасом вологих і звичайних серветок. Окрема подяка – студентці Головань Юлії, яка змогла організувати це від своєї групи ЕІМ-14.

Ще одне диво, яке сталося – дізнавшись, що притулку ще потрібні тапочки для душу і каструля нова, студенти гр. ІТ-22 «скинулися», висловлюючись їх мовою, і купили для притулку нову каструлю на 6 літрів, ополоник і 11 пар сланців. Тепер борщ буде смачніше, а в душ кожна дитина буде ходити в своїх капцях.

Поїздка в притулок відбулася 15 лютого, її організатором і координатором виступила організація енергійних харків’ян (і не тільки) «Волонтери: Дорослі-дітям», завдяки якій ми змогли доставити нашу допомогу в притулок.

«Волонтери: Дорослі-дітям» також запропонували почати нову традицію – привозити в притулки та дитбудинки домашню випічку, яка може наповнити теплом душі дітей. Тому я спекла їм домашнє вівсяне печиво і передала цілу коробку. Дуже сподіваюся, що наступного разу ми зі студентами подужаємо більше випічки – дітворі це так необхідно.

На фотографіях – зібрані і передані миючі засоби і тапочки, печиво.

 

P1100601 P1100613 P1100618P1100669

P. S. Познайомитися з проектами та діяльністю організації, з якою наша кафедра тепер співпрацює і в чиї щільні і стрункі ряди ми вливаємося, можна на їх офіційній сторінці

https://www.facebook.com/groups/detkivkletke

Тихомирова Т.