Так ось ти яке, водне поло!

Я Олексій Толстой і я ватерполіст. Моя історія починається в далекому 2009-му, це був лихий рік: ми байдикували як могли… Поступово приходило усвідомлення всього, що відбувається, і я зрозумів: треба щось змінювати. Був теплий вересневий вечір, приємний вітерець розвивав моє волосся, і я прийняв рішення змінити своє життя. Я пішов на захід…, а прийшов на водне поло.

1Чому саме водне поло – я не знаю, не пам’ятаю, але за все я вдячний своєму азарту.
У перші місяці наполегливих, виснажливих і кропітких тренувань приходило бажання кинути все, просто піти… назавжди. Але, крім скарг на тренування, водне поло вчило не здаватися!
Через рік, за який мені вдалося взяти участь на змаганнях, на яких я мало себе проявив, я виховав у собі головну якість, яка має бути у кожної людини, головну якість ватерполіста – командний дух.
У 2010 я перейшов вчитися в спортивне вчилище (ХДВУФК№1), де більше часу приділяв тренуванням. У грудні були мої перші виїзні змагання – кубок Львова, тоді мені вдалося себе проявити трохи (пам’ятаю мою радість забитим 2-м голам). Ця поїздка знаменувалася і моєю першою медаллю – ми зайняли 3-е місце. Через деякий час тренерським штабом було прийнято рішення поставити мене на ворота. Так починається мій новий – основний період життя у водному поло…
За весь час моєї ватерпольной кар’єри мені вдалося взяти участь у великій кількості змагань, випробувати дійсно солодку радість і, воістину, гіркі розчарування.
На тренуваннях мені треба було доводити, що я можу боротися, конкурувати. Так я вибив собі місце у збірної Харківської області на ІV літніх юнацьких спортивних іграх (2012), які проходять 1 раз в 4 роки (у мене один раз в житті), де ми з великими труднощами вибралися в плей-офф і потім, обігравши Львів з рахунком 5:3 зайняли перше місце! За це нас всіх нагородили кандидатами у майстри спорту. Емоції зашкалювали.
Зламані носи, бійки в душовій після гри, все це довелося випробувати мені і моїй команді. Спорт не може бути без емоцій, особливо водне поло.
Призові місця ми займали так само на різних кубках та чемпіонатах (в основному 2-е місце). Найбільше мені запам’ятався мій минулий чемпіонат (2-е місце): там, можна сказати був пік моєї кар’єри, я показав себе, показав на що я здатний. Але найважливішим був мій останній чемпіонат, фінал (Харків), адже це були мої останні змагання. Ми боролися за 3-е місце. Я хотів відстояти краще всіх і вивести команду вперед. Доля посміхнулася мені. Трибуни скандували моє ім’я, коли я знову і знову відбивав атаки ворогів, захищаючи свої ворота! Гарне завершення кар’єри… Попереду тільки вища ліга, і я не впевнений, що я буду там грати, адже команди вже немає, а це найважливіше для мене.

2Якщо ви читаєте це, то, швидше за все, я не займаюся вже водним поло. Але …. хто знає …

Перша полева практика

Поки гарна погода, поки світить сонце і можна насолоджуватися початком осені – доцент Філенко Олеся Миколаївна вирішила провести польову практику в рамках вивчення курсу «Ландшафтна екологія» для студентів третього курсу гр. ІТ-22.

«Така практика передбачена учбовим планом, – говорить Олеся Миколаївна, – але зазвичай ми її проводимо в кінці весняного семестру, а цього року помінялися учбові плани і предмет вивчається восени. Не хотілося в грудні ходити по мокрому і холодному лісу, адже снігу в цей час в Харкові майже ніколи немає, а ось простуда і руки-ноги, що мерзнуть, – є. Тому цією восени ми пішли в лісопарк і студенти змогли провести всі дослідження, насолоджуючись прекрасною вересневою погодою»

DSC_0552

Що студенти лише не робили – спочатку згідно завданню знаходили необхідну ділянку лісу, потім вимірювали його площу, рахували дерева, вимірювали їх діаметр, прикидали висоту, шукали нори і кубла мешканців нашого лісопарку, фіксували назви рослин і попутно збирали гербарій. В кінці практики – традиційне вогнище в спеціально обладнаному місці і теплі посиденьки із смаженими сардельками.

Потім, коли похолодає, і ми займатимемося в приміщеннях, наші студенти будуть узагальнювати отримані матеріали, проведуть всі необхідні розрахунки і в грудні проведуть прилюдну презентацію звітів по польовій практиці. А зараз у нас попереду ще відвідини інших «зелених» зон Харкова.

DSC_0549

«Ура, – діляться враженнями студенти гр. ІТ-22, – нарешті доросла, справжня практика. І хай це лише початок, адже ми всього на третьому курсі, але вже можемо з упевненістю сказати – ми будемо успішними і такими, що зажадалися, адже кафедра дає нам окрім теорії найнеобхідніше – практику!»

На фотографіях – наші студенти в лісопарку.

Наше майбутнє – в наших руках

– Де моя доповідь ? Хто бачив мою доповідь?

– А, дівчатка, дайте гребінець – як я така кошлата на захист піду!

– Хто кнопки купував? Де ви їх заховали? Як я плакати вішати буду?

– Ось кнопки, лише я не можу їх сама причепити. Хлопчики!!! На допомогу!

– Та годі вже нервувати. Тихо я всім сказав!

– А Маша де? Хто бачив Машу? Вона що, знову проспала? Подзвоните Маші!

– Я диплом вдома забула!

– Та заспокойся ти, всі дипломи забрали в аудиторію. Тут залишилися лише плакати і наші доповіді.

Приблизно у такому ажіотажі, паніці і веселості проходят останні 15 хвилин перед захистом бакалаврів-екологів на нашій кафедрі. І здавалося б, дорослі хлопчики і дівчатка, а нервують більше, ніж перед іспитами в школі.

 

P1090696

 «Звичайно нервуємо, – говорить ст. гр. ІТ-20Б Смирнова Олена, – у момент захисту розумієш, що все залежить від тебе. Як розповіси, як на питання відповіси – таку і оцінку поставлять. І все відразу стане видно – хто чотири роки вчився, а хто вирішував особисті питання.»
«Так, авторитет, напрацьований раніше, за час навчання, може тобі допомогти, – говорить ст. гр. ІТ-20Б. Могилєвська Ганна, – але може і навпаки – прийде розчарування викладача, якщо іспит здавав добре, а на захисті диплома червонієш-бліднеш і не можеш двох слів зв’язати. Тому нервуємо і переживаємо»
«І мені здається, що нервуєш більш ніж в школі, – підхоплює розмову ст. гр. ІТ-20Б Ясенева Оля, – тому, що став доросліше. Як то в школі не думаєш, де і як зароблятимеш на життя, якщо не поступиш. У школі більше батьки переживають. А на четвертому курсі приходить чітке усвідомлення – погано захистиш диплом, не попадеш на бюджетне місце на фахівця або магістра, і все – йди працюй».
Відзначимо, що всі наші герої через дві години після початку захисту стали повноцінними бакалаврами, майже всі отримали оцінку «відмінно». І хоча групи екологів у нас великі, захиси йдуть по декілька днів, нудно тут не буває – ні до захисту, ні під час. Всі теми – актуальні, рішення, направлені на поліпшення екологічної ситуації довкола конкретних підприємств, – сучасні і не вимагають великих інвестицій.

 

P1090694

По закінченню захисту дивишся на наших пташенят і сподіваєшся, що прийдуть вони працювати на підприємство і стане наша країна чистіше, і не задихатимуться від диму і смогу люди похилого віку, діти купатимуться в чистій воді, а всі ми станемо здоровіші і трохи добріші, адже наше майбутне – в наших руках. Або навіть не так – наше майбутне – в їх руках. І наше завдання дати нашим студентам максимальний багаж знань і умінь, що б вони змогли реалізувати свою місію.

На фотографіях – наші студентки красуні, бакалаври гр. ІТ-20Б.

 

«Червоним» дипломам – бути!

Сьогоднішня наша розповідь буде присвячена захисту бакалаврських дипломних робіт у студентів, що претендують на здобуття «червоного» диплома. Багато подумає, а навіщо зараз «червоний» диплом, що він в житті вирішує? Як допоможе отримати високу зарплату? Відповідаємо всім скептикам і прагматикам: по-перше, «червоний» диплом приємно отримати для самого себе, що б підвищити свою самооцінку – а упевнена в собі людина свідомо добивається великих успіхів, по-друге – «червоний» диплом цінують серйозні працедавці, які відповідально підбирають собі кадри, особливо поважають наші «червоні» дипломи зарубіжні компанії.

P1090693

23 червня 2014 у нас на кафедрі пройшов прилюдний відкритий захист «червоних» бакалаврських дипломних робіт за фахом «Екологія, охорона довкілля і збалансоване природокористування».

«Для нас захист «червоних» дипломників – це можливість оцінити, наскільки людина готова до магістрату, – говорить член екзаменаційної комісії доцент Самойленко Наталія Миколаївна, – адже в магістрат в першу чергу попадуть і хочуть попасти саме відмінники. Але треба чітко розуміти, а чи здатна людина «витягнути» наукову роботу в магістраті. Адже магістри націлені саме на наукову і дослідницьку діяльність, перед ними ставляться серйозні завдання з прицілом на захист дисертації. Відкриті захисти дозволяють всьому колективу кафедри оцінити студента саме з такої позиції.Ми дивимося, не лише на те, як виконана дипломна робота, але і на те, як студент відповідає на питання, інколи дуже каверзні, як він триматися під час обговорення і суперечок, як відстоює свою точку зору. По підсумках, якщо бачимо, що студент «не тягне», пропонуємо ще раз зважити свої сили і оцінити, а чи реально є необхідність йти в магістрат».

 

P1090686

Відзначимо, що сьогодні всі «червоні» бакалаври отримали добро на вступ в магістрат, ніхто не згладився, а графічний матеріал, представлений на захист, взагалі був виконаний по вищому класу.

«Дуже хвилювалася, – говорить дипломниця, студентка гр. ІТ-20А Кріворучко Ксенія, – адже я розумію, що до нас особлива увага, наші роботи «розглядають під мікроскопом». Ну і дуже переживали за плакати – адже ми не фахівці в області графічних редакторів, а хотілося, щоб все було добре і зрозуміло на наших плакатах.»

 

P1090692 P1090689 P1090688

«А я боявся запитань, – говорить ще один дипломник Фучко Дмитро, – адже я міг під час доповіді упустити важливу деталь, боявся забути щось сказати. Але я зміг відповісти на всі питання, сподіваюся – що правильно».

На фотографіях ви можете побачити наших бакалаврів під час захисту. Бажаємо їм реалізувати їх наукові амбіції і поступити у магістратуру та успішно її закінчити.

 

Без 5-ти хвилин фахівці

Середина червня на нашій кафедрі – час захисту дипломних проектів. Захищаються всі – магістри і бакалаври денного і заочного відділень, фахівці заочного відділення – всього біля 150 чоловік кожне літо.

P1090601

Захисту фахівців, які вчилися на заочному відділенні, – завжди особливі. Немає метушні, немає забутих дипломів і втрачених доповідей, немає помилок на плакатах і в доповідях – відразу видно професіонали. Адже на заочному відділенні на нашій кафедрі вчаться, як правило, ті люди, яким освіта потрібна саме у зв’язку з роботою.

P1090599«Багатьом заочникам дуже не просто вчитися, – говорить Білоконь Ліля, староста «харчовиків», адже майже всі і працюють, і дітей виховують, і вчаться одночасно. Що б було легко, ми з мужом пішли на одну кафедру, але різні спеціальності – ділитися хитрощами Ліля»

«Але треба віддати належне співробітникам кафедри, – втручається в розмову студент гр ІТЗ-48 Ткачук Володимир, – нам дуже допомагають. Колектив кафедри, від простого інженера до завідувача дуже лояльно і доброзичливо відносяться до нас, заочників. Я б сказав, що кафедра упроваджує в життя новий підхід до навчання заочників. Наприклад, викладачі дуже відкриті і комунікабельні, при цьому використовують сучасні засоби спілкування – завжди є можливість зв’язку як по телефону, так і по електронній пошті, а з багатьма і в соціальних мережах. Завжди можна подзвонити, взнати, уточнити, попросити пояснити або обговорити щось у будь-який час навчального року, а пораду з роботи можна отримати взагалі завжди. Це дуже полегшує життя – коли ти не повинен відриватися від роботи серед дня, щоб наприклад, звірити якісь розрахунки по завданнях або дипломі. Адже не секрет, що за коротку установну сесію всі деталі не з’ясуєш»

P1090617 P1090606

Захисти фахівців-харчовиків і фахівців механіків заочного відділення прошли цього року дуже успішно.

«Треба відзначити високий рівень дипломних робіт, – говорить завідувач кафедрою Шапорев В.П., – багато в чому це стало можливим тому що, ми дозволяємо студентам самим вибирати теми для дипломів виходячи з того, де і ким вони працюють. Якщо звичайно, працюють за фахом. Цього року всі роботи дійсно без натяжок заслужили на оцінку «відмінно». Слід зазначити прекрасні креслення і якісні розрахунки. І дуже важливі, сучасні теми у сфері виробництва харчових продуктів.»

P1090614 P1090605

«Звичайно, нам трішки сумно розлучатися з цим потоком, адже за 6 років навчання вони нам стали кимось на зразок улюблених балуваних племінників, – говорить проф. кафедри Зінченко Марина Георгіївна, яка останні два роки викладала гр. ІТЗ-48 спеціальні предмети, -они ж як діти – їх і похвалити треба, і посварити, і чаєм напоїти після 4-х пар. Але я сподіваюся, що сьогодні ми дали путівки в життя фахівцям з великої букви.»

P1090612
На фотографіях – студенти гр. ІТЗ-48 і 18 до захисту дипломів і безпосередньо під час захисту.