Щорічна акція «Дерево для дитини»

Прогноз погоди на 26 березня не радував. Всі погодні сайти як змовилися і обіцяли всілякі жахи – сніг, вітер, дощ, низьку температуру… А ми налаштувалися приїхати в гості до хлопців з КУ «Комарівський дитячий будинок – інтернат (для хлопців)». І не просто приїхати, а провести генеральне облагороджування їх території. «Одягайся тепло!» – під таким девізом ми напередодні збирали команду для поїздки. Відкладати поїздку було нерозумно, адже доценти кафедри Хімічної техніки та промислової екології Олеся Миколаївна Філенко і Олексій Валерійович Шестопалов і студенти вже викопали саджанці фруктових дерев, чагарників і розсаду квітів на своїх ділянках.

«Команда північного полюса» – так жартома назвав нас водій маршрутки, адже 32 людини на платформі стояли в теплих куртках, шапках, шарфах, рукавичках і з термосами. Але погода була до нас добра. Світило сонце, хмари кудись відлетіли, вітер стих… загалом, коли їдеш робити добру справу, навіть природа йде тобі на зустріч.

Після вивантаження на місці, ми провідали іменинників. Їх було двоє, і для них волонтери з БО БФ «Волонтери: Дорослі – дітям» спекли шикарні торти і приготували подарунки. Слинки текли у студентів при вигляді тортиків… але це до справи не відноситься!

Наша справа – копати, гребти і прикрашати. Жваво взявшись за лопати, всі саджанці знайшли своє нове місце проживання. Сподіваємося, турботливі руки студентів і вихованців інтернату зробили свою справу, і вже скоро компоти буду варитися з нового врожаю. Також ми обкопали майже всі дерева і зібрали до купи стару траву і листя. З нами були дітвора – хто захопив сина, хто молодшого брата – привчати піклуватися про природу і інших людях треба з малих років!

Але ми б не були колективом кафедри екології, якщо б не вирішили урізноманітнити хлопцям їх вид з вікна. Тому з дозволу дирекції біля дерев’яних альтанок з старих чобіт і черевиків були створені нові клумбочки. Все взуття ми прикрасили у веселі кольори, посадили в них лілії і у хлопців з’явилися нові веселі квітники. Вони обіцяли особливо ретельно стежити за ними.

Дані клумби ми створюємо в рамках проекту «Друге дихання», мета якого показати, як можна раціонально використовувати так зване «сміття», тим самим покращуючи екологічну ситуацію в місті.

Час пролетів не помітно, справа йшла до обіду, зворушливі фотографії на пам’ять, прощання, обіцянку написати звичайний лист від усіх всім і ось ми за воротами. Зазначу, що в інтернаті хлопці всі з різними проблемами зі здоров’ям, але всі такі відкриті, так тішаться кожній можливості поспілкуватися, дізнатися щось нове. Їздити до них звичайно морально не легко, але наші загартовані студенти вже не перший раз в гостях у хлопців, тому все не так вже й страшно.

На фотографіях наші клумбочки і наші студенти з хлопцями з інтернату.

Автор – к. т. н., доц. каф. ХТПЕ Тихомирова Т.С.

Річка Саржинка – вільна від сміття!

Річка Саржинка є головною водною артерією популярного місця відпочинку для жителів двох великих спальних районів міста Харкова (Олексіївки та Павлового Поля, сукупна чисельність мешканців понад 250 тисяч) який має офіційну назву «Саржин Яр», а також відомий під місцевими назвами «Шатилівка», «Ботаничний сад», «Істочник». Річка Саржинка бере початок біля селища Жуковського, протікає під Білгородським шосе (через неї перекинуто металевий пішохідний місток), утворює Качине озеро перед Біоліком, через урочище Помірки спускається на дно Саржиного яру (і далі тече виключно по ньому), зливається з Саржиним струмком та утворює Комсомольське озеро нижче Інституту невідкладної хірургії (4-й невідкладної). Далі річка заболочується, протікає під Павловопольским автомобільним віадуком (вул. Дерев’янко), під яким у неї впадає ліва притока струмок Сокільники, що випливає з території ХАЗ та протікає під білим залізничним віадуком дитячої залізниці; потім Саржинка утворює інше озеро під місцевою назвою Топле (названо так по великій кількості затонулих дерев) та потім — болото між новим Ботанічним садом ХНУ ім.. Каразіна та парком Горького під міською канатною дорогою. Практично пересохла до перетину Саржинської та Рязанської вулиць Саржинка після мінерального джерела наповнюється всією його невикористаною водою. Потім вона протікає: під дамбою проспекту Леніна, південніше готелю «Мир» та стадіону університету, а потім в бетонному колекторі — під Клочківською вулицею, приватною забудовою Павлівки, висотними будинками (із заходу від району «Павлівка Ріверсайд парк»), під гаражами, і впадає в річку Лопань на Павлівці напроти вулиці Бесарабської.

Які екологічні проблеми вирішувались?

У 2015 році нашими активістами було повністю очищенні від сміття (побутового та старих невеликих дерев, іншого виду сміття тощо) береги навколо заболоченої ділянки річки Саржинка, зібрано та передано на подальшу вторинну переробку 10 мішків ПЕТ-пляшок, 8 мішків скляної тари різного об’єму, 150 батарейок різного типу передано до спеціального утилізаційного пункту (тим самими попереджено потрапляння до річки, ґрунтових вод та ґрунту важких металів та кислот з батарейок, які є небезпечними для флори та фауни, а також самих людей при вживанні води), інші види сміття (автомобільні шини, різні види пластику крім ПЕТ, тканина, мокрий папір та картон, залишки будівельних матеріалів) вивезені на полігон. Загальна екологічна значимість полягає у зменшенні кількості шкідливих речовин, які могли б потрапити до вод річки Саржинка, а згодом й до ґрунтових вод та питної джерельної води у Саржиному Яру через розкладання різних типів сміття на березі річки впродовж тривалого періоду за різних погодних та температурних умов.

Як змінився екологічний стан водного об’єкту внаслідок виконання наших робіт?

Береги річки стали вільними від сміття, покращився естетичний вигляд об’єкту, попереджено зараження 60000 літрів води від 150 вилучених батарейок.

Які заходи потрібно здійснити на цьому об’єкті в майбутньому?

1) домогтися встановлення смітників для роздільного збору сміття на всій території Саржиного яру в тому числі вздовж річки (на разі смітники типу урна стоять тільки на невеликій ділянці безпосередньо біля джерела питної води та дитячого майданчику)

2) отримати дозвіл на встановлення табличок, які будуть мотивувати громадян виносити за собою сміття, а не залишати його у зоні відпочинку;

3) провести акцію по прибиранню сміття на цієї ж території пізньої осені та на перед таненням снігу навесні з метою звільнення берегу від перешкод у вигляді сміття для талої води, що прискорить процес стікання талої води до річки та зменшить площу заболочених ділянок, які будуть висихати швидше (річка знаходиться у самій нижній точці території Саржиного Яру);

4) отримати дозвіл та встановити окремі бокси для збирання батарейок на всій території відпочинку, в тому числі біля річки.

Завдяки цій роботі ми стали призером Всеукраїнського конкурсу «До чистих джерел»

do-chistih-dzherel

Улюбленій кафедрі – 70 років!

Ви, звісно, чули розхожу фразу про те, що книга – найкращий подарунок? Але дарувати книгу на ювілей кафедрі дуже проблематично. Тому наші невгамовні, креативні, винахідливі та вмілі студенти групи ІТ-23 під чуйним керівництвом відчайдушних доцентів кафедри Тетяни Сергіївни та Олесі Миколаївни вирішили зробити кафедрі подарунок своїми руками. Адже hand-made зараз знову в моді! Але ми були б не кафедрою ХІМІЧНОЇ ТЕХНІКИ ТА ПРОМИСЛОВОЇ ЕКОЛОГІЇ, якщо б не вирішили використовувати при виготовленні подарунка вже використаний матеріал. Ми вирішили зробити наше місто трохи чистішим і виготовити величезну абревіатуру назви кафедри з використанням поліетиленових кришечок від пляшок.

Ціле літо студенти та співробітники кафедри, відгукнувшись на заклик в соціальних мережах, збирали кришечки від випитих прохолодних напоїв. А восени близько 2000 кришечок знайшли своє друге життя!

А тепер кілька слів про сам процес виготовлення. Розтягнувся наш майстер-клас з виготовлення літер аж на 10 днів. Ну подумаєш, клей не вдалий купили – купимо ще. Ну і другий клей не дуже надійний опинився (підвела низька температура на вулиці) – принесла в підсумку Тетяна Сергіївна все-таки клей-пістолет і проблема кріплення кришечок була вирішена. І основу для літер довелося кілька разів переробляти – зате хлопчики змогли попрактикуватися в забиванні цвяхів і закручуванні шурупів, а дівчатка змогли зробити висновки про те, хто з хлопчиків справжній чоловік і багато зможе зробити «по господарству». І нічого страшного, що в останній день шуруповерт (який після довгих пошуків все-таки знайшла і дала на прокат Олеся Миколаївна) виявився без необхідних насадок – інтуїція не підвела і всі шурупи в підсумку опинилися на своїх місцях.

А як ми сперечалися, якою стороною клеїти кришечки, яку кольорову гамму підібрати для кожної літери і для всієї абревіатури в цілому. У кожного своє уявлення про поєднання кольорів, але в суперечці народжується істина – у підсумку наші букви вийшли краще, ніж ми припускали.

 img_20161010_151821

Ми точно знаємо – на території ХПІ другої такої величезної, екологічної, яскравої та незвичайної назви кафедри немає!

На фото власне назва і команда виробників!

Всім учасникам групи ІТ-23 спасибі!

img_20161010_151158

Наука і діти – сумісні!

Не знаю, хто як проводить суботній день, а наші студенти і викладачі провели суботу 17 вересня з користю не тільки для себе. Ми не тільки відвідали щорічні Наукові Пікніки, які проходили вже 6-й раз в нашому рідному місті. Ми ще змогли відчути себе справжніми волонтерами. Адже нас покликали наші старі добрі друзі з БО БФ «Волонтери: Дорослі – дітям», щоб допомогти подарувати свято науки дітям з «Обласного дитячого туберкульозного клінічного санаторію». Дітвора, яка перебуває на санаторному лікуванні в даному закладі дуже допитлива, їм завжди подобається дізнаватися щось нове. Наші студенти стали для дітвори справжніми провідниками в світі науки – спробуй відповісти відразу на 5 запитань з різних галузей знань, при цьому ще не втрать ввірених тобі дітей.

«Ох, не думала що буде так складно і цікаво, – каже студентка гр. ІТ-25 Діана Крутоус, – я думала просто буду водити дітей за ручку від столика до столика і стежити. Щоб з ними нічого не сталося. Але діти ставили стільки питань, що часом не тільки я не знала як правильно відповісти, але і більш дорослі студенти та волонтери. Було здорово – заодно і сама побачила багато цікавих дослідів «наживо».

ein7xxjrnwg nfx4yne1wcm Доречі, наша допомога знадобилася і для створення веселої і святкової атмосфери на самих Наукових Пікніках – наші справжні чоловіки, студенти гр. ІТ-25 та ІТ-22 а,б переодягалися у величезних ростових ляльок і з задоволенням фотографувалися з усіма бажаючими. Побути Зайченям і Мавпочкою хотілося багатьом – тому ніхто з акторів не втомився.

Окремо кілька слів про нашу всюдисущу Вероніку. Ви її добре знаєте, вона завжди скрізь встигає. Так і в цей раз – з ранку Вероніка побула волонтером від організаторів пікніків, допомогла їм розставити столи, підписати бейджики, повісити покажчики, а вдень стала фотографом для всіх бажаючих – фотографії дітей з Зайченям і Мавпочкою її рук справа. Вийшло дуже непогано!

Як ви вже зрозуміли, наша субота була веселою і незабутньою, спасибі нашим студентам з гр. ІТ-25 та ІТ-22 а, б, адже без них ми б не змогли організувати відвідування пікніків дітворою з санаторію.

На фотографіях – наша дружна команда волонтерів.

14317447_10210785858032254_570357185316768001_n

Молодші курси не відстають!

Це розповідь, а бо звіт про результати наших студентів, які приймали участь в двох  всеукраїнських олімпіадах. Але не лякайтесь – сухих академічних фактів тут не буде.

Почнемо з наймолодших учасників, а саме студенток другого курсу гр. (ІТ-24) Олени Босюк, Ані Козлової та Насті Кизингашевої. Вони цього квітня відправились до Львова. Львів…найукраїнське серед усіх місто, яка кликало до себе у гості наших дівчат понад двох місяців – саме стільки тривала їх підготовка до олімпіади з дисципліни  «Агроекологія». Окрім веселої подорожі залізницею, що зайняла понад добу, дівчата ще весело шукали саме Львівський національний аграрний університет, де мали зареєструватися. Після тривалих пошуків вони знайшли його аж у передмісті Львова, у мальовничому містечку Дубляни. Організатори вже не сподівалися, що «дівчата з Харкова» (саме так там називали нашу веселу трійку впродовж всієї олімпіади) з’являться. Але, на диво, дівчата встигли й реєстрацію пройти, й заселитися, та того ж дня відправитися на самостійні оглядини Львова. До слова, організатори також після олімпіади запропонували учасникам дуже цікаві екскурсії, на яких побували дівчата.

yR_AbI1gTX4 2VnnW_y0fC0 bDQR9TGtQwM TViQkIxZGs4

 «нема таких слів, що здатні описати наші емоції та враження від Львова – каже Олена Босюк, – він такий таємничий та  водночас відкритий, він старовинний та охайний, він манить запахом кофе та шоколадних цукерок»

P1CEvWM0OD8 CgMOWPPTSco mlg2LM_ZrdU

«Львів у кожного свій, – доповнює Аня Козлова, – він відкриває свої таємниці не кожному туристу, а тільки тим, хто закохується у нього з першого погляду»

На другий день дівчата зосередились та так гарно виконали усі завдання олімпіади, що кожна отримала нагороду. І не хай це поки не призові місця, але Аня та Олена отримали відзнаку за краще виконання творчого конкурсу, а Настя – за кращу теоретичну підготовку. І це не зважаючи на те, що на нашій кафедрі ми вивчаємо агроекологію всього третій рік та вона для нас не є профільною, тобто часу на її вивчення відводиться не так багато, та вчили дівчата агроекологію минулого навчального року.

«дівчата мої герої, – каже к.тн., ст. викладач Тетяна Сергіївна, яка викладає агроекологію з самого початку,  – вони вразили мене своїм ставленням до підготовки, вони за два місяця прочитали стільки додаткової літератури, що можуть замість мене викладати агроекологію наступного року. Їх перемога –це повністю їх заслуга»

Як майбутні екологи дівчата відразу відмітили – у Львові шухляди для збору відпрацьованих батарейок стоять навіть у маршрутних автобусах. Є чому повчитися й Харкову!

А дві студентки четвертого курсу, вже майже бакалаври у цей же час відправились до м. Кременчук, де взяли участь в олімпіади з дисципліни «Екологічна безпека». Наші Евеліна Газарян та Ліля Лавро (гр. ІТ-22) також вивчали цей предмет минулого року, сумлінно готувалися, консультувалися з к.т.н., проф. Райко Валентиною Федорівною, яка викладає цей предмет вже багато років.

«Евеліна, каже Валентина Федорівна, – дійсно мене вразила. Вона привезла диплом третього ступеню за неординарне вирішення практичних задач. Я не чекала від неї саме такого диплома. Вона то взагалі неординарна дівчина, але щоб задачі якось не стандартне вирішувати……вразила, дійсно вразила та здивувала».

Наші щирі вітання всім дівчатам, хай наступного року будуть медалі, та не абиякі, а золоті!

jal6H0WPM4s

На фото переважно Львів та дівчата з другого курсу, а також дипломи Евеліни Газарян.