Відпадні вихідні або як волонтери допомагали волонтерам

Не секрет, що харківський міжнародний марафон став дійсно знаковим і іміджевим проектом нашого міста. В цьому році старту дорослого марафону передував дитячий забіг, який проходив 8 квітня в Парку Горького. Здавалося б, причому тут наша кафедра? А ми, як найактивніша кафедра НТУ «ХПІ» відгукнулися на прохання наших друзів з громадянської ініціативи «Волонтери: Дорослі – дітям» і прийшли в парк прогулятися і роздати буклети з інформацією про їх діяльність. Але просто так роздавати буклети нудно і недоцільно, тому дівчата – волонтери з гр. ІТ-25 Маша Литвин, Власенко Влада, Зайцева Ксюша і Завгородня Таня одягалися у величезних ростових ляльок. Біло-рожевий Заєць і пухнастий Кінг-Конг безкоштовно фотографувалися з дітворою, обіймали їх, дарували їм свою теплоту. А батьків дітей ми агітували приєднуватися до волонтерів та допомагати дітям, які потрапили в різні соціальні установи. На фотографії ви можете побачити дівчат, одягнених ляльок та старшого викладача нашої кафедри, к. т. н. Тихомирову Т.С., яким щоб реалізувати задумане довелося долучати до волонтерства і своїх дітей.

IMG_4904

Але однією акцією 8-го квітня ми не обмежилися. Рано вранці 9-го квітня двоє наших студентів – п’ятикурсників Валентин Тичина і Женя Линенко вирушили в обласний тубсанаторій, щоб допомогти дітлахам облагородити їх територію. Традиційно тато нашої чудової Олесі Миколаївни Філенко (доцент, к. т. н., мила і чуйна дівчина, між іншим) передав 10 саджанців приголомшливо красивого і незвичайного дерева «Амурський оксамит». У процесі посадки наші без п’яти хвилин екологи розповідали дітям про саме дерево, навіщо взагалі потрібні дерева, як правильно доглядати за саджанцем – провели відкритий урок-практику.

_rsjWVTFa38

А потім наш невгамовний Валентин Тичина стрімголов побіг виконувати роль волонтера власне на марафоні. Він разом з друзями з школи лідерства «МІСТ» допомагав проведенню марафону в районі вул. 23 Серпня. Так наш Валентин став за один день двічі волонтером!

-Ae9aZYVhgA

На фотографіях наші ляльки-дівчатка з викладачем, наші хлопчики в тубсанатории з хлопцями при посадці дерев, і наш Валентин з переможцями марафону.

Знай наших!

Як зробити так, щоб запам’ятати якусь дату назавжди? Ну можна татуювання звичайно набити собі на руці, а можна як студенти кафедри Хімічної техніки та промислової екології прийняти участь у чомусь вперше. Так і сталося 29 березня 2016г. Вероніка Стадник, Жания Сулаймонова (гр. ІТ-22) та Микола Порохня (гр. ІТ-20ам) вперше представили свої екологічні проекти на суд публіки і експертів. Захід під назвою «Давай поговоримо про екологію», яке організувала команда проекту “I want changes” проходило в теплій атмосфері в медіацентрі «Час» саме 29 березня. Мета зустрічі – оцінити потенціал реально здійсненних екологічних проектів р. Харкова. Команда проекту – це команда однодумців, молодих, амбітних і активних людей, які хочуть реально зробити наше місто чистішим і кращим. Команда склалася після минулорічної акції “let’s do it, Ukraine”, в якій наша кафедра брала активну участь. А керує ними мініатюрна Ірина Дразман (студентка педуніверситету, майбутній вчитель), яка не побоялася взяти на свої плечі весь тягар відповідальності за проект. Їй би закохуватися, сесію здавати, метеликів ловити – а вона хоче змінити наше місто свідомість самих харків’ян.

Наша Вероніка представила проект з роздільного збору сміття на території навчальних закладів. Це частина її дипломної роботи бакалавра. Проект цікавий тим, що показує весь шлях, який треба пройти від ідеї до реалізації, а також доводить необхідність моніторингу ситуації зі сміттям перед початком сортування.

Наша Жания вирішила подумати про найголовніше в нашому житті – про дітей. І представила проект по захисту дитячих майданчиків від міського шуму за допомогою зелених насаджень. Її проект настільки сподобався експертам, що скоро Жания виступить на обласному ТБ. А ще вона пощастить це проект до себе на батьківщину, в Казахстан. І там буде намагатися його реалізувати.

«Країни різні, – каже Жания, – а проблеми однакові»

Ну а Микола розповів доступним язиком, як можна утилізувати відходи сільськогосподарської продукції. Не просто спалювати їх, а використовувати в якості наповнювача для полімерних матеріалів. Дуже амбіційний проект!

«Нам було трошки страшно, – хором кричать наші учасники, – але все обійшлося! Наші презентації всім сподобалися, нам дали слушні поради і вказали на те, як саме можна прискорити реалізацію проектів»

Але і це ще не все – студенти гр. ІТ-23 – майбутні екологи – майже у повному складі були присутні на заході і активно вступали експертами шкільних проектів. В наступному році вже вони повезуть свої проекти на зустріч, і їх теж будуть оцінювати!

Звичайно, ми не можемо не похвалити керівників проектів – доц. Шестопалова А. В. та ст. викл. Тихомирову Т. С.

97YdhcmEZi8

На фотографії – Вероніка, Жания і керівники!

ПОБАЧИВ СМІТТЯ – ПРИБРАВ!

А вам слабо встати в суботу о 8 ранку майже добровільно? А нам – ні! А вам слабо витратити гроші на рукавички й сміттєві пакети замість морозива й чіпсів? А нам – ні! А вам слабо організувати для добровільного збирання чужого сміття 70 студентів? А нам – ні! І знаєте чому? Тому що ми не просто студенти й співробітники кафедри хімічної техніки та промислової екології, по суті просто екологи, а ще й люди з активною життєвою позицією. Можна скільки завгодно нити й обурюватися, що хтось залишив після себе сміття, хтось “організував і підтримує в робочому стані” стихійний смітник, хтось клеїть оголошення, де йому заманеться, хтось виганяє собака/ кішку на вулицю…….Але змінити що-небудь самостійно беруться одиниці, хоча ні – нас тепер таких вже 70 чоловік. Саме тому ми прийняли рішення взяти участь в акції «Зробимо Україну чистою-2015» (яка проходить у рамках всесвітньої акції Let’s do it, world!) і зібрали сміття на території Саржиного Яру. Як говоритися, самі вирішили, самі й вирішуйте всі супутні проблеми. Нам не звикати – знайшли старі рукавички або купили спеціальні будівельні, притягли з осель старі сумки й пакети для сміття, купили трохи величезних нових, виготовили з підручних ціпків і цвяхів пристрій для наколювання пластикових пляшок і дрібного сміття, захопили перекус і сонні, але об’єднані однією ідеєю зібралися в точці збору раннім ранком 25-го квітня.

Почати вирішили із приємного, тому першою справою вишукувалися для історичної фотографії. Результат перед вами. Потім розділилися й почалося…….чого ми тільки не знаходили, від високовольтних дротів до старих черевиків, від гумових чобіт до майже цілого стільця…..і ціла сумка з порожніми пляшками, акуратно залишена під кущем.

Відповідно до умов акції ми сортували сміття, скло й пластикові пляшки потім вивіз наш помічник у пункти прийому вторинної сировини. Зібрали ми 4мішки ПЕТ тари й 20 мішків скла. Багато це або мало? Не знаю, але стало явно чистіше, а це головне!

“А нам і самим хотілося зробити Саржин Яр чистіше, – говорить студентка першого курсу Аліна Маркова, – адже ми, ті, хто живе у гуртожитку, часто ходимо сюди за водою й за гарними фотографіями”.

01“Боялися, що загубимо когось, – згадує один з організаторів доцент кафедри ХТПЕ Олеся Миколаївна, – але нічого, студенти виявилися «слухняними», ніхто самовільно не тікав. Прикро звичайно, що деякі шукали різні приводи піти раніше, залишивши найважчу роботу своїм друзям, але…..друзі їх самі покарають”

“Зате мене особисто приємно здивувало участь в акції до самого кінця нашого “донецького десанту”, – говорить заступник декана ІТ-факультета Биканов Сергій Миколайович, – адже ця трійця (див.фото) зовсім недавно приїхала до нас. Їм складно, і я не знаю, чи став для них Харків рідним – навряд чи, але от подяка до нашого міста в них явно є”

02Було весело, погода була гарна, сміття був багато, тому для відпочиноку ми не жарили сардельки й шашлики, а брали активну участь у вигаданих фотофлешмобах на “антисміттєву тему”. Хто придумав сюжети? Так усе по троху, ідеї запропоновані Тетяною Сергіївною, трансформувалися й змінювалися за 10 мінут у такі, про які вона навіть не думала, а в підсумку виходило зовсім щось нове. Тепер допрацьовуємо фото й починаємо відкрите голосування.

Місце збирання на наступний рік вже майже обрали, справа за малим – зібратися ще більшим складом і вигадати ще більш божевільні сюжети!

ПЕРШИЙ КОНКУРС ЭКОПЛАКАТІВ

– ПЕРШИЙ, ТОМУ ЩО НАЙГОЛОВНІШИЙ!

Стереотипом нашого часу залишається те, що навчатися у Вузі нудно – тільки лекції і іноді практика, де особливої різноманітності теж не спостерігається – або реферат пишемо, або задачки вирішуємо. О, ще є лабораторні роботи – але якісь дуже застарілі.

Наша кафедра вже давно заслужила славу «новаторської» і «цікавої» саме завдяки різноманітним інноваційним методикам навчання, які ми активно впроваджуємо. Наші лабораторні роботи – в ігровій форм, виконуються на персональних комп’ютерах, у рамках практичних занять ми не тільки ходимо в ліс, але і дивимося і активно обговорюємо навчальні фільми, переймаючи світовий досвід, а лекції завжди розбавлені «прикладами з життя» і жартами, що дуже допомагає у засвоєнні матеріалів.

В осінньому семестрі 2014/2015 навчального року ми вирішили піти далі – і в рамках курсу «Ландшафтна екологія» наші молоді викладачі – доц. Філенко О. Н. і асс. Тихомирова Т. С. змогли реалізувати давню ідею. Вони провели перший конкурс екоплакатов. Наші студенти повинні вміти все, в тому числі і привернути увагу до проблеми за допомогою наочних засобів.

«Щоб полегшити студентам життя, – говорить доц. Олеся Миколаївна, – на перший раз ми самі вигадали теми, яким повинні бути присвячені екоплакати. Студентам тільки залишалося розбитися на команди»

«В рамках цього проекту, – згадує асс. Тетяна Сергіївна, – я два практичних заняття присвятила навчанню студентів основним принципам створення екоплакатів, а також показала найпростіші дизайнерські комп’ютерні програми»

Сподобалася ідея самим студентам? Запитаємо у них.

«Спочатку всі зажурилися – адже малювати вміє не кожен, – каже студентка гр. ІТ-23 Вікторія Гачок, – але потім Тетяна Сергіївна показала нам, як самі «безрукі» можуть намалювати шедеври за допомогою комп’ютерних програм»

«Ідея сподобалася відразу, – каже студентка гр. ІТ-23 Вероніка Стадник, – та цікаві теми, і нове можна дізнатися, а головне – не нудно, хоча ми все боялися не встигнути в строк»

Майже всі брали участь. Студенти позитивно оцінили конкурс, тільки самі ледачі і неактивні сказали «навіщо?». Нам дуже хочеться вивести цей конкурс на новий рівень. У наступному році ми залучимо всіх студентів кафедри і можливо факультету. А в принципі, в ХПІ багато талановитих і різнобічних студентів, проблеми екології стосуються кожного, тому наш конкурс екоплакатів, можливо, буде проводитися на рівні НТУ «ХПІ».

P1100849

Переможців ми визначали прямим голосуванням, яке проходило в нашій соціальній групі. Кожна команда стала кращою в своїй категорії, а переможцем стала команда, яка присвятила свій плакат проблем накопичення поліетиленових пакетів на звалищах України і альтернативному рішенню – впровадженню біоразлагаємих пакетів. На фото – саме команда переможців!

Чистота – запорука здоров’я!

Телефон не замовкає. Вже два місяці. Кожен день.

«Допоможіть, закінчилися памперси. Фінансування не вистачає. Привезли дітей із зони АТО»

«Нічим годувати пацанів. Потрібне борошно та олія»

«У нас зламався водонагрівач. Централізованої гарячої води у нас в селі ніколи не було»

«Потрібна постільна білизна – привезли 10 нових дітей із зони АТО, розкладачки старі дістали, матраци дали волонтери, а спати на чому?»

«Передали нову дитину – не можемо нагодувати, дитина важка, їсть тільки пюре з блендера – потрібен звичайний кухонний блендер»

Це все – дзвінки від директорів притулків і дитячих будинків Харківської області, яким наша кафедра колись допомагала. Переді мною, як перед координатором, стояло нелегке і часом жорстоке завдання – вибрати, кому ми можемо реально допомогти. Інші заявки я передавала своїм знайомим волонтерам та волонтерським організаціями, у яких ресурси посильніше.

В середині січня подзвонили з центру соціально – психологічної реабілітації дітей с. Ольховатка, і дуже скромно попросили допомогти з миючими засобами – адже фінансування ніхто не збільшив, а ціни злетіли. Все, що змогли купити на перше півріччя, вже закінчується.

Я не могла відмовити дітям, яким і так дісталося в житті – я просто задумалася, а що повинно відбуватися вдома, щоб дитина втікла звідти, щоб вирішила – на вулиці краще. Саме таких дітей у притулку більшість. Є ще ті, котрих забрали у батьків – тому що їх били і не доглядали. Для всіх дітей такий притулок – це тимчасове пристановище на 9 місяців, поки соціальні служби не вирішать, куди їх надсилати.

Як за короткий термін, враховуючи відпустки і канікули в нашому ВНЗ, зібрати допомогу? Відповідь прийшла одразу – через соціальні мережі. Я ніколи раніше не вірила в силу переконання «через екран». Раніше я особисто спілкувалася зі студентами, щоб донести до них необхідність допомоги дітям. І ось – сталося! За допомогою нашої групи Вконтакті студенти дізналися про потреби притулку, скоординували свої дії у кінці січня у мене вже стояв величезний кульок з мочалками, пральними порошками, засобом для миття посуду, порошками і т. д. Допомогли і викладачі нашої кафедри – від нас теж зібрали миючі.

Про нашої акції «мойдодир» дізналася група ЕІМ-14 (не питайте мене як, я не знаю відповіді) і забезпечила притулок запасом вологих і звичайних серветок. Окрема подяка – студентці Головань Юлії, яка змогла організувати це від своєї групи ЕІМ-14.

Ще одне диво, яке сталося – дізнавшись, що притулку ще потрібні тапочки для душу і каструля нова, студенти гр. ІТ-22 «скинулися», висловлюючись їх мовою, і купили для притулку нову каструлю на 6 літрів, ополоник і 11 пар сланців. Тепер борщ буде смачніше, а в душ кожна дитина буде ходити в своїх капцях.

Поїздка в притулок відбулася 15 лютого, її організатором і координатором виступила організація енергійних харків’ян (і не тільки) «Волонтери: Дорослі-дітям», завдяки якій ми змогли доставити нашу допомогу в притулок.

«Волонтери: Дорослі-дітям» також запропонували почати нову традицію – привозити в притулки та дитбудинки домашню випічку, яка може наповнити теплом душі дітей. Тому я спекла їм домашнє вівсяне печиво і передала цілу коробку. Дуже сподіваюся, що наступного разу ми зі студентами подужаємо більше випічки – дітворі це так необхідно.

На фотографіях – зібрані і передані миючі засоби і тапочки, печиво.

 

P1100601 P1100613 P1100618P1100669

P. S. Познайомитися з проектами та діяльністю організації, з якою наша кафедра тепер співпрацює і в чиї щільні і стрункі ряди ми вливаємося, можна на їх офіційній сторінці

https://www.facebook.com/groups/detkivkletke

Тихомирова Т.